Рішення № 55286695, 28.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Піх Ю.Р. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 333/2108/14

28 січня 2016 року Справа № 22ц/778/571/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Коллегія судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бєлка В.Ю., судді: Бондар М.С., Онищенко Е.А.

секретар - Книш С.В.

при участі: прокурора - адвоката -

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11.12.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"(далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що за кредитним договором від 11.11.2009 року відповідач отримав в Банку 3 664 грн. зі сплатою 0,12% річних на термін до 11.08.2010 року. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконував. У зв'язку з цим станом на 18.03.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 17 619 23 коп., із яких: 16 304 грн. 03 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 815 грн. 20 коп. - штраф (процентна складова). Тому Банк просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11.12.2014 року заявлені вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач прохав скасувати ухвалене рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з розгляду цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення в зв'язку з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлено, що за кредитним договором від 11.11.2009 року відповідач отримав в Банку 3 664 грн. зі сплатою 0,12% річних на термін до 11.08.2010 року. (а.с.5-6).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Позичальник не сумлінно виконував прийняті зобов'язання й на 18.03.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 17 619 23 коп., із яких: 16 304 грн. 03 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 815 грн. 20 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.3).

Свою позицію у апеляційній скарзі відповідач обстоює тим, що Банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення (ст.267 ч.3 ЦК).

Відповідач у справі не заявляв клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Як слідує із матеріалів справи, він не брав участь у судовому засіданні.

У суді апеляційної інстанції він заявив, що відповідну заяву не зробив, у зв'язку з правовою необізнаністю.

Матеріали справи свідчать, що суд призначав справу на 23.09.2014 року й про це достеменно було відомо відповідачу (а.с.29). За його заявою слухання справи було відкладено на 17.10.2014 року. Проте, і в цей день, він до суду не прибув, посилаючись на поважність причин неявки до суду (а.с.30), у зв'язку з цим судове засідання було призначено на 20.11.2014 року. Про час та місце судового розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений судовою повісткою але в суд знову не з'явився (а.с.36).

Правилами ст.169 ч.4 ЦПК обумовлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).

Кожна особа розпоряджається своїми правами (ст.27,31 ЦПК) на власний розсуд (Принцип диспозитивності ст.11 ЦПК).

Диспозитивність - це нормативно-керівна засада цивільного процесуального права, яка закріплює вільне, на свій розсуд здійснення і розпорядження юридично заінтересованими особами матеріальними правами щодо предмета спору, процесуальними засобами захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, що спрямовані на розвиток, зміну або припинення розгляду цивільної справи в суді в межах, дозволених законом і в установленому процесуальному порядку.

У цьому зв'язку, аргументи скарги щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності без відповідної заяви відповідача, яка мала бути подана до суду першої інстанції, не є обґрунтованими.

В аспекті викладеного, з цього питання, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків у справі.

У п.5.1,5.2,5.3 Договору є застереження про те, що при порушенні зобов'язання позичальник сплачує пеню у розмірі 1,25% та штрафи (а.с.7).

Розрахунок кредитного боргу виконаний банківською установою з наведенням окремих елементів заборгованості і із якого слідує, що за період з 11.11.2009 року по 13.03.2014 року позичальник мав несплачену суму пені за кредитними зобов'язаннями у розмірі 16 304 грн. 03 коп..

Статтею 551 ч.3 ЦК обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності.

Відповідач у апеляційному суді наполягав на врахуванні зазначених положень закону, посилаючись на майновий стан, який натепер не забезпечує його життєві потреби.

Також, у апеляційному суді з'ясовано, що 27.08.2012 року боржник повністю вніс заборгованість за кредитним договором й ця сума становить 3 644 грн..

Як підсумок, суд вбачає підстави для зменшення заявленої до стягнення пені до суми 3000 грн., оскільки заявлена у справі сума значно перевищує розмір збитків та з урахуванням майнового стану відповідача.

Керуючись ст.307,309,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Заявлені у справі вимоги про стягнення пені задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11.12.2014 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" пені у сумі 16 304 грн. 03 коп. змінити на 3000 грн..

Решту рішення залишити без змін.

Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: