Постанова № 55286651, 27.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року Справа № 904/7440/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Крицька Я.Б.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №16/04/14 від 01.09.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 18.08.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 року у справі № 904/7440/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Формат", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак", м.Дніпропетровськ

про стягнення 1 138 164 грн. 66 коп.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Формат» (надалі ТОВ «Формат») звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак" (надалі ТОВ "ТГ "ЛунаПак") на свою користь 618 983 грн. 22 коп. основного боргу, 465 202 грн. 70 коп. інфляційних збитків, 53 978 грн. 73 коп. 3% річних, 22 764 грн. понесених витрат по сплаті судового збору та 10 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 року у справі №904/7440/15 (суддя Воронько Д.В.) позов задоволено частково; з ТОВ "ТГ "ЛунаПак" на користь ТОВ "Формат" стягнуто 578 480 грн. 68 коп. основного боргу, 434 046 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 50 288 грн. 25 коп. 3% річних, 21 256 грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору та 10 000 грн. витрат на адвокатські послуги; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, неповне зясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким, застосувавши позовну давність, в задоволенні позову відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Формат» (продавець, позивач) та ТОВ «ТГ «Лунапак» (покупець, відповідач) укладено договір № 42 від 26.07.2010 року (надалі договір), згідно умов якого продавець зобов'язався поставляти покупцю фольгу, а покупець, в свою чергу, прийняти її та сплатити.

Кількість товару в кожній окремій партії, технічні вимоги, строк доставки, вартість і строк оплати визначаються в специфікаціях, які після підписання їх сторонами є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Не виконання умов договору в період з 27.06.2012 року по 06.08.2012 року позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 678 983 грн. 22 коп., що підтверджується накладними, копії яких додані до позовної заяви (а.с. 28-34).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що переданий позивачем товар був прийнятий представником ТОВ "ЛунаПак", про що свідчить його підпис на накладних, а право здійснити такі дії надано відповідачем довіреностями типової форми №м-2 , що містяться в матеріалах справи (а.с.35-39).

Згідно п. 4.6 договору покупець після отримання товару надає продавцю завірену з його боку специфікацію, довіреність на отримання товару, другий екземпляр накладної з відміткою відповідальної особи (кладовщика) покупця. Надані позивачем накладні оформлені у повній відповідності до вказаних умов договору.

Твердження апелянта відносно того, що товар ним отриманий не за договором, що є підставою пред'явленого позову спростовано тим, що товар поставлений позивачем відповідачу в межах строку дії договору; товар, узгоджений сторонами в договорі, відповідає товару, зазначеному у накладних; у довіреностях ТОВ "ТГ "ЛунаПак" на право отримання матеріальних цінностей є посилання на рахунки на оплату, в яких, в свою чергу, є посилання на договір (а.с. 91-97).

Відповідно до п.5.4. договору в редакції додаткової угоди № 5 від 09.02.2011 року до нього, покупець повинен оплатити товар протягом 45 календарних днів з моменту його поставки.

Свої обовязки відповідач виконав частково, перерахувавши позивачу в якості оплати 60 000 грн., що підтверджуеться виписками АТ «Райффайзен банк Аваль» (а.с. 52-57), доказів погашення заборгованості в сумі 618 983 грн. 22 коп. не надав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Листом за вих. №30/10 від 30.10.2012 року відповідач повідомив позивача про те що, що в нього виникли питання щодо номенклатури якості та країни походження фольги, тому до повного з'ясування цих питань запропонував здійснювати оплати, починаючи з 44 тижня 2012 року рівними частинами.

Пунктом 4.5 договору сторони домовились, що покупець забезпечує прийомку товару на своєму складі з дотриманням вимог "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої наказом Держарбітражу при ОСОБА_3 № П-7 від 25.04.1966 року (надалі Інструкція П-7) із оформленням відповідних актів приймання з обовязковою участю представників продавця.

Відповідно до п. 2.3 договору процедура прийняття товару за якістю (процедура «вхідного контролю») має два етапи:

Перший етап порівняння товару, який поставляється з специфікацією згідно наступних характеристик:

-ширина роля;

-діаметр втулки роля;

-довжина намотки фольги в ролі;

-колір фольги на відповідність тому, що був заявлений.

Прийняття товару на першому етапі згідно вищезазначених характеристик та предявлення рекламацій продавцю здійснюється на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Другий етап (процес гарячого тиснення) порівняння якості товару з якістю «тестового зразка» згідно наступних характеристик:

-робоча температура;

-облой (забруднення пилю) в процесі роботи;

-якість закріплення пластів, які відокремлюються;

-рівномірність намотки, густина роля;

-покрас фольги.

Прийняття товару на другому етапі згідно вищезазначених характеристик та предявлення рекламацій продавцю здійснюється на протязі 90 (девяносто) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Акт рекламації на якість при застосуванні товару, який не відповідає якості «тестового зразка» обовязково супроводжується тестовим відбитком, виконаним на цілому листі матеріалу двома типами фольги для гарячого тиснення одночасно: перший «тестовий зразок», другий порівнювана з ним фольга. В акті рекламації обовязково вказується: найменування и сертифікати якості поліграфічних матеріалів, які застосовуються до процесу тиснення; технологія друку с відображенням часу та типу сушки надрукованої поверхні та усі фактори процесу тиснення.

Згідно п.2.4 договору у випадку подачі рекламацій на якість товару виклик представників продавця обовязковий. Такий виклик в письмовій формі представляється продавцю безпосередньо або за допомогою почти. Представник продавця зобовязаний прибути на протязі трьох днів з дати отримання виклику покупця, не враховуючи часу на проїзд з моменту отримання акта рекламації. У випадку відсутності представника продавця у вказаний строк, акт рекламації складається в односторонньому порядку.

Відповідно до п.2.5 договору у випадку, якщо продавець не згоден з отриманою від покупця рекламацією, він зобовязаний попередити о своїй незгоді у строк до 10 (десяти) діб з часу отримання виклику.

Товар признається неякісним у випадку, якщо він супроводжується «актом рекламації на якість окремої партії товару», який підписан уповноваженими представниками сторін договору та завірений печатками сторін (п.2.6 договору).

Якщо сторони не прийдуть до згоди відносно рекламації на якість товару, остаточним висновком по якості товару буде висновок експерта Торгово-промислової палати України (п. 2.7 договору).

Згідно п. 3.3 договору неякісний та/або бракований товар підлягає поверненню продавцю. Повернення товару оформлюється актом відповідної процедури, передбаченої п.п. 2.3-2.7, 4.5 договору.

Відповідач стверджує, що ним отриманий від позивача неякісний товар.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано суду ані актів приймання товару за якістю з дотриманням умов договору та Інструкції П-7 щодо обов'язковості підписання таких актів як продавцем, так і покупцем (п.2.6, п.4.5 договору), ані відповідного висновку експерта Торгово-промислової палати України (п. 2.7 договору), ані доказів повернення неякісного товару позивачу (п. 3.3 договору).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.03.2012 року за №05.03.02-03/1912, який засвідчує поставку товару не Канадського виробництва, а Китайського. Однак слід зазначити, що сторони не угодили в договорі та специфікаціях до нього країну виробництва фольги.

Відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи з питаннями щодо якості отриманої від позивача продукції, яке задоволенню не підлягає з вищенаведених підстав. До того ж, товар поставлявся більше ніж 3 роки тому, не відомо, в яких умовах він зберігався (технічні властивості фольги могли змінитись), а наданий відповідачем зразок не відповідає відповідним вимогам інструкції П-7 та п.2.3 договору.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що фольга підлягає оплаті.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач подав до місцевого господарського суду заяву, в якій вказав, що остання поставка була здійснена за накладною №195-ер від 06.08.2012 року, тому загальний трирічний строк на вимогу про оплату товару сплив 06.08.2015, що є підставою для відмови в позові.

Проте, в п. 5.4 договору в редакції додаткової угоди №5 від 09.02.2011 року до нього та в специфікаціях вказано, що строк оплати за товар складає 45 днів з дати поставки. З позовною заявою позивач звернувся до суду 19.08.2015 року. Таким чином, поза межами встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності є вимога про стягнення боргу в сумі 40 502 грн. 54 коп., що виник за товар, поставлений відповідачу за накладною № 161-ф від 27.06.2012 року, який сплинув 12.08.2015 року.

Для здійснення відповідачем оплати за товар, отриманий за накладною № 161-ф від 27.06.2012 року, позивачем виставлений рахунок №27/06 від 27.06.2012 року на суму 40 502 грн. 54 коп. Відповідачем здійснена часткова оплата за фольгу в розмірі 60 000 грн. з посиланням на рахунок № 04/08 від 06.08.2012 року. Посилань на рахунок № 27/06 від 27.06.2012 року в банківських виписках відсутні, що свідчить про відсутність з боку відповідача дій, які відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перервали перебіг строку позовної давності на вимогу про сплату боргу за накладною № 161-ф від 27.06.2012 року.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 578 480 грн. 68 коп. основного боргу, в решті вимог щодо основного боргу слід відмовити через пропуск строку позовної давності.

Відповідно до п.5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Нарахування 3% та інфляційних збитків на суму боргу, який виник за товар, поставлений за накладною № 161-ф від 27.06.2012 року, та включення їх до суми позовних вимог є безпідставним.

Враховуючи вищевикладені обставини, позов слід визнати обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 578 480 грн. 68 коп. основного боргу, 434 046 грн. 05 коп. інфляційних збитків, що нараховані за період з вересня 2012 року по червень 2015 року, 50 288 грн. 25 коп. 3% річних, які нараховані за період з 21.09.2012 року по 18.08.2015 року.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 10000 грн., які позивач просить покласти на відповідача, як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, слід зазначити зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення витрат позивачем на адвокатські послуги до матеріалів справи надані копії договору про надання правової допомоги від 17.08.2015 року №17/08/15, укладеного з адвокатським обєднанням «Фінекс» платіжного доручення № 130 від 18.08.2015 року на перерахування йому 10 000 грн., свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання «Фінекс» та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 14.07.2001 року №1009 на ім'я ОСОБА_1

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що витрати позивача на адвокатські послуги є обґрунтованими, а тому вони підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ЛунаПак" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 року у справі № 904/7440/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 29.01.2016 року)