Ухвала суду № 55286526, 27.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/6898/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Стоматов Е.Г.

Провадження № 22-ц/778/461/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ»

на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

в обґрунтування зазначив, що з 04.12.2012 р. по 09.08.2013 р. він працював керуючим відділенням №1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ».

24.05.2013р. отримав від відповідача попередження про наступну зміну істотних умов праці, в якому було зазначено, що відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України та у зв'язку зі змінами в організаційній структурі та штатному розкладі (на підставі рішення Правління ПАТ «БАНК ФОРУМ» від 10.04.2013 р. за №18 та від 21.05.2013р. за №23) його попереджено про наступну зміну істотних умов праці, а саме про те, що йому, у разі згоди, пропонується зміна посади - на заступника директора з роздрібного бізнесу відділення №1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ».

З переведенням на іншу посаду не погодився, у звязку з чим був звільнений наказом №102к від 09 серпня 2013 року за п.6 ст. 36 КЗпП України.

Вважає вказаний наказ в частині його звільнення незаконним з наступних підстав.

Фактично на підприємстві відбувалися не зміни в організації виробництва і праці, а скорочення чисельності штату працівників. Вказаним попередженням про зміну істотних умов праці йому фактично було запропоновано іншу посаду, тобто перевід на іншу роботу, який можливий лише за згодою працівника, та не може вважатися зміною істотних умов праці, відповідно до вимог ч.3 ст.32 КЗпП України.

Вважає, що є підстави для визнання наказу 1026к від 09.08.2013р. про його звільнення з роботи за п.6 ст.36 КЗпП України незаконним та поновлення його на посаді керуючого відділенням №1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Крім того, відповідно до ст.. 235 КЗпП України він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також незаконними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в наступному. Він був позбавлений гарантованого Конституцією України права на працю, залишився без коштів для існування та зазнав значних душевних страждань, порушився звичайний спосіб його життя через необхідність шукати нову роботу. На його утриманні перебувають його дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, та двоє малолітніх дітей. Моральну шкоду оцінює в розмірі 15000,00 грн.

Просив визнати наказ 1026к від 09.08.2013р. в частині його звільнення незаконним, поновити на посаді директора (керуючого) відділенням №1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ» з 09 серпня 2013 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 15000 грн., судові витрати віднести на рахунок відповідача, допустити негайне виконання рішення суду.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 20147 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та остаточно просив визнати наказ 1026к від 09.08.2013р. про його звільнення з посади керуючого відділенням №1700 «Запорізька дирекція ПАТ ««БАНК ФОРУМ» на підставі п.6 ст.36 КЗпП України незаконним, поновити на посаді керуючого відділенням №1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2013 року по час поновлення на роботі 176217,97 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., судові витрати віднести на рахунок відповідача.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ голови правління ПАТ «БАНК ФОРУМ» №1026к від 09.08.2013р. про звільнення з роботи ОСОБА_3 за п. 6 ст. 36 КЗпП України та поновлено його на роботі на посаді керуючого відділенням №1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Рішення в цій частині допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2013р. в загальній сумі 159765,72 грн.

Стягнуто з ПАТ «БАНК ФОРУМ» в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Судом вирішено, що вказані суми повинні бути виплачені на підприємстві з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. та 1647,66 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ».

В апеляційній скарзі ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ», посилаючись на відсутність доказів проведення скорочення чисельності штату банку, тотожність посадових прав та відповідальності посад керуючого відділенням та заступника директора з роздрібного бізнесу, дотримання банком порядку вивільнення працівників на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

ПАТ «БАНК ФОРУМ»повістка вручена,причини неявки не повідомив (т.2 а.с.97).

Колегія суддів відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України визнала неявку відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд, правильно застосувавши положення ст. ст. 32, 36, 235, 237-1 КЗпП України, врахувавши роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», оцінивши наявні у справі докази відповідно до норм ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив із того, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював в ПАТ «Банк Форум» на посаді керуючого відділенням №1700 «Запорізька дирекції ПАТ «БАНК ФОРУМ» (т.1 а.с.6 ).

24 травня 2013 р. з посиланням на рішення правління ПАТ «Банк Форум» від 03.04.2013 р. №16, наказ голови правління від 14.05.2013 р. №66 попереджено позивача про наступну зміну істотних умов праці, а саме: про зміну займаної ним посади - з «керуючий відділенням» на «заступник директора з роздрібного бізнесу» (т.1 а.с. 7).

Наказом відповідача №1026к від 09 серпня 2013 року позивач був звільнений із займаної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України, у звязку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (т.1 а.с. 8).

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до ототожнення поняття відмови позивача від переведення на іншу посаду і поняття відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Проте, вказані доводи є неприйнятними.

Суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 32, 36 КЗпП України.

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).

Згідно з ст.32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Виходячи з аналізу зазначених норм права, враховуючи впровадження нової організаційної структури регіональної мережі ПАТ «Банк Форум», із штатного розпису відбулося виведення посади «керуючий відділенням», яку займав позивач, та замість цього введено до штатного розпису штатну посаду «директор відділення».

Доводи апеляційної скарги про зміну назви посади «керуючого відділенням» на посаду «заступника директора з роздрібного бізнесу відділення» і таке переведення є переміщенням, яке не потребує згоди працівника, є неприйнятними.

Займана посада позивачем та запропонована нова посада заступника директора з роздрібного бізнесу відділення № 1 700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ» є різними за своїм функціональним значенням, різниться також і їх обсяг та зміст повноважень, підпорядкованість, що підтверджується посадовими інструкціями (а.с. 60-75).

Відповідно до ст.32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Отже, фактично підставою для звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України стали такі зміни в організації структури регіональної мережі ПАТ «БАНК ФОРУМ» та адміністративної підпорядкованості, які призвели не до зміни істотних умов праці позивача при збереженні його посади «керуючий відділенням», як це передбачено ст..32 КЗпП України, а до ліквідації посади у зв'язку з її скороченням. Питання про розірвання трудового договору з працівником, посада якого скорочена, повинно вирішуватися не у порядку, передбаченому п. 6 ст. 36 КЗпП України, а згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилання в апеляційній скарзі на те,що не було скорочення чисельності штату не ставлять під сумнів правильність висновків суду. І в тому випадку, коли зміни в організації виробництва і праці не супроводжуються скороченням чисельності або штату працівників, а відбуваються зміни в штатному розкладі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, може мати місце звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України при дотриманні інших вимог процедури такого звільнення

З огляду на викладене, суд обґрунтовано дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України не можна вважати законним та у відповідності до вимог ст.235 КЗпП України поновив позивача на роботі і стягнув заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивача неможливо поновити на роботі, оскільки відділення №1700 ліквідовано і суд повинен був змінити формулювання причин звільнення на п.1 ст.40 КЗпП України не ґрунтуються на законі. ПАТ «Банк Форум» не ліквідовано, із доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що продовжено строк здійснення процедури ліквідації банку до 16.06.2016 р. ( т.2 а.с.73).

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Вживані у цій нормі поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться в ст. ст. 80, 104-111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст. ст. 1-22 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

Відтак, підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація або реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи скарги про те, що під час здійснення процедури ліквідації банку згідно положень ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягає задоволення вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки не відноситься до витрат, безпосередньо повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури, є безпідставними. Зазначені вище доводи апеляційної скарги спростовуються положеннями п. 3 ч.6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Пункт 3 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону встановлює, що обмеження під час тимчасової адміністрації не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.

Таким чином, банк повинен здійснювати відповідні виплати відповідно до норм трудового законодавства, з яких випливають правовідносини сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Доводів щодо розміру та розрахунків стягнутої судом заробітної плати за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить. Позивач теж не оспорює рішення суду в цій частині і відповідно до ст.303 ЦПК України рішення суду в апеляційному порядку в цій частині не переглядається.

Суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення законних трудових прав позивача, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя, оскільки позивач був змушений звертатися до суду для відстоювання своїх інтересів, обсяг моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, суд визначив, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 5000грн., що є виваженим, справедливим та співмірним зі ступенем та тривалістю моральних страждань, заподіяних позивачу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Будь-які нові докази, які б могли вплинути на визначення моральної шкоди, жодна із сторін не надає. Оскільки суд першої інстанції вирішив питання у відповідності до вимог закону і обґрунтування висновків виклав у рішенні у відповідності до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України, тому згідно зі ст.303 ЦПК України відсутні підстави для переоцінки доказів і для визначення моральної шкоди судом апеляційної інстанції.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: