Рішення № 55286407, 26.01.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016 р.Справа №917/2501/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022

про стягнення грошових коштів у розмірі 2 885 080,80 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-93 від 18.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 10-74/2109 від 23.02.2015р., ОСОБА_3, дов. № 10-74/2103 від 23.02.2015р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 19.01.2016р.

Розглядається позовна заява про стягнення з 2 885 080,80 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного 10.12.2013 р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2013-БО-24, з яких : 165241,87 грн. 3% річних, 2 719838,93 грн. інфляційних.

Відповідач у відзиві (вх. № 19.01.2016р.) проти позову заперечує, посилаючись на відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги позивача, невірність зроблених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум.

В судовому засіданні 19.01.2015р. суд оголосив перерву до 26.01.2016р. для надання можливості сторонам надати письмові пояснення по справі в обґрунтування вимог та заперечень, для надання можливості відповідачу подати контррозрахкнок.

В судове засідання 26.01.2016р. відповідач надав доповнення до відзиву на позов та контррозрахунок (вх. № 827).

Представник позивача на задоволенні позову наполягає за мотивами позовної заяви.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали позицію, викладену у відзиві і доповненні до відзиву.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.09.2015р., яке набрало законної сили 02.12.2015р., встановлено факт існування між сторонами договірних правовідносин щодо купівлі-продажу природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу № 2013-БО-24, обсяги переданого відповідачеві за договором купівлі - продажу природного газу № 2013-БО-24, факт наявності у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості.

Рішенням встановлено, що 04.12.2014 року, на виконання умов договору № 1041/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", що укладений між Головним управлінням державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго", укладено договір № 1041/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" відповідачем НАК "Нафтогаз України" були перераховані грошові кошти в сумі 7 304 236,17грн., сума боргу складає 2 048 928,91 грн.

У тексті договору № 1041/30 про організацію взаєморозрахунків визначені зобов'язання сторін. Так підпунктом 2 пункту 12 договору № 1041/30 передбачено, що сторони, які уклали даний договір зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 17 договору, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмету договору.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 885 080,80 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного 10.12.2013 р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2013-БО-24, з яких : 165241,87 грн. 3% річних, 2 719838,93 грн. інфляційних.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку нарахувань, 3% річних та інфляційні нараховані за зобов"язаннями листопада 2013 року та грудня 2013р. Нарахування 3 % річних позивачем здійсненні за період з 15.07.2014р. на суму 9 076 124,21 грн., з 04.12.2014р. по 02.11.2015р. на суму 2 048 928,91 грн.; нарахування інфляційних позивачем здійсненні за період з липня 2014р. на суму 10 125 956,97 грн., з грудня 2014р. по вересень 2015р. на суму 3 976 025,75 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі купівлі-продажу природного газу №2013-БО-24 правовідносин з приводу постачання природного газу, обсяги та вартість поставленого за договором газу та факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань.

ОСОБА_2 того, 04.12.2014 року між позивачем, відповідачем, Головним управлінням державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 04.12.2014р. укладено договір 1041/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", що укладений між Головним управлінням державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго", укладено договір № 1041/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" відповідачем НАК "Нафтогаз України".

Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 885 080,80 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного 10.12.2013 р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2013-БО-24, з яких : 165241,87 грн. 3% річних, 2 719838,93 грн. інфляційних.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3 % річних позивачем здійсненні за період з 16.07.2014р. по 04.12.2014р. на суму 9 076 124,21 грн., з 05.12.2014р. по 02.11.2015р. на суму 2 048 928,91 грн.; нарахування інфляційних позивачем здійсненні за період з липня 2014р. на суму 10 125 956,97 грн., з грудня 2014р. по вересень 2015р. на суму 3 976 025,75 грн.

Тобто, при визначенні періоду нарахувань позивачем не враховані положення договору № 1041/30 про організацію взаєморозрахунків визначені зобов'язання сторін, зокрема п. 17 договору, в якому сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмету договору.

Як зазначено в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №924/1265/13, від 09.09.2014р. у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 09.09.2014р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014р. у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012, що умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору про постачання газу; що договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог та оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, то строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та для стягнення неустойки (штрафу, пені) не було.

Верховний Суд України також зазначив, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та застосування неустойки (пені, штрафу), передбачених договором купівлі-продажу природного газу, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Суд приймає до уваги контррозрахунок, наданий відповідачем в доповненнях до відзиву на позовну заяву.

Оскільки ПАТ "Полтаваобленерго" було здійснено оплату по Договору купівлі-продажу природного газу №2013-БО-24 від 10.12.2013 року у сумі 7 304 236,17 грн. шляхом укладення Договору про організацію взаєморозрахунків №1041/30 від 04.12.2014 року, з врахуванням п.17 останнього договору, правомірними є нарахування позивача 3% річних, що проведені з 16.07.2015р. на суму 2 048 928,91 грн., інфляційних - з липня 2014р. на суму 2 048 928,91 грн.

Згідно проведеного перерахунку (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3") суд прийшов до висновку, що правомірними відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є вимоги позивача про стягнення 79 992,43грн. 3% річних за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р. та інфляційних у розмірі 1 192 874,19 грн. за період з липня 2014р. по вересень 2014р., а тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення зазначених сум, в іншій частині позову - слід відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 79 992,43 грн. 3% річних, 1 192 874,19 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині позову - відмовити.

У зв'язку з частковим задоволенням позову згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати по справі (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ ,01001; код ЄДРПОУ 20077720) 79 992,43 грн. 3% річних, 1 192 874,19 грн. та 19 093,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 29.01.2016р.

Суддя Киричук О.А.