Рішення № 55286332, 25.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2016 р.Справа № 916/4527/15

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 29 038,34грн. та пені в сумі 2884,91грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01/36/80 від 09.09.2015р., ОСОБА_3, довіреність №01-36/44 від 30.03.2015р., ОСОБА_4, довіреність №01-36/51 від 03.04.2015р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 25.01.2016 р. приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №01-36/44 від 30.03.2015р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: про розірвання договору оренди №11/98 від 21.03.2005р. нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 142,8кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 6, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1;

про виселення ФОП ОСОБА_1з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 142,8кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 6;

про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДКВ ОМР 29038,34грн. заборгованості з орендної плати, 2884,91грн. пені.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що відповідачу на підставі договору оренди №11/98 від 21.03.2005р., укладеного між останнім та Представництвом по УКВ ОМР, передано в оренду нерухоме майно. Відповідно до положення „Про ДКВ ОМР ДВК ОМР є правонаступником Представництва по УКВ ОМР. В порушення умов договору оренди відповідач неналежним чином його виконував, а саме, несистематично та не в повному обсязі сплачував орендну плату, що є істотним порушенням умов договору у звязку з чим він підлягає розірванню, та, як наслідок цього, виселення орендаря.

Клопотання позивача від 24.11.2015р. за вх.№29425/15, від 15.12.2015р. за вх.№31643/15 про долучення документів до матеріалів справи судом задоволені.

Ухвалою суду від 29.12.2015р., за клопотанням позивача від 29.12.2015р. за вх.№2-7197/15, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 26.01.2016р.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив наступне:

21.03.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №11/98, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 142,8кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 6. Передача в оренду обєкта, зазначеного у п.1.1. цього договору, здійснюється на підставі розпорядження міського голови №303-01р. від 21.03.2005р. під розміщення дитячого безалкогольного кафе. Термін дії договору оренди з 21.03.2005р. по 01.01.2006р. (п.п.1.1., 1.2. договору).

Орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна та рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000р. №1665-XXIII „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси. За орендоване приміщення орендар зобовязується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного в додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1181,83грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п.п.2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору №11/98 від 21.03.2005р.).

Відповідно до п.3.3. договору №11/98 від 21.03.2005р. орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невикористання орендованого приміщення на протязі трьох місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору орендарем.

Згідно п.4.1. договору №11/98 від 21.03.2005р., вказані у п.1.1. приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання під розміщення дитячого безалкогольного кафе. При цьому, у пп.з) п.4.2. вказаного договору сторони погодили, що на протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобовязаний своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого приміщення.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) обєкта оренди (п.4.7. договору №11/98 від 21.03.2005р.).

У відповідності до п.5.2. договору №11/98 від 21.03.2005р., за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно п.п. 5.3., 5.6. договору №11/98 від 21.03.2005р., у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі трьох місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством. За невиконання або неналежне виконання орендарем обовязків за договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

Крім того, між Представництвом по управлінню комунальною власністю ОМР та ФОП ОСОБА_1 були підписані додаткові погодження від 18.08.2006р., 02.04.2007р., 06.11.2007р., 03.09.2008р., 10.01.2009р., 10.09.2009р., 16.04.2010р., 05.11.2010р., 20.03.2012р. до договору оренди нежитлового приміщення №11/98 від 21.03.2005р., згідно пунктів яких сторони змінювали умови договору, щодо розрахунку орендної плати та строку дії договору оренди, який остаточно було продовжено до 20.03.2015р.

21.03.2005р. орендодавець передав орендарю обєкт оренди за актом приймання-передачі приміщення від 21.03.2015р.

Відповідно до п.1.1. Положення про Департамент комунальної власності ОМР, зареєстрованого в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців від 26.01.2015р., ДКВ ОМР є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю ОМР, а також правонаступником прав та обовязків приєднаного Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради.

Як вбачається із поданого позивачем акту обстеження нежитлового приміщення від 14.12.2015р., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 6, на момент огляду приміщення виявилось закритим.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна №2269-XII від 10.04.1992р. орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать про існування заборгованості відповідача по орендній платі за договором оренди №11/98 від 21.03.2005р. в сумі 29038,34грн. за період з 01.06.2015р. до 31.10.2015р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2884,91грн. пені нарахованої на заборгованість по орендній платі за період з 16.06.2015р. по 23.10.2015р.

Частиною 1 ст.199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення з відповідача пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що його зроблено вірно, у звязку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2884,91грн. пені за період з 16.06.2015р. по 23.10.2015р. підлягає судом задоволенню.

Розглянувши позовну вимогу позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №11/98 від 21.03.2005р., виселення з орендованого приміщення суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 у аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Суд, дослідивши договір оренди нежитлового приміщення №11/98 від 21.03.2005р. та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що мала місце систематична несплата відповідачем орендної плати, отже, порушення відповідачем зобовязання, яке носить істотний характер, і спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме, надходження до держбюджету коштів у вигляді орендних платежів. З врахуванням викладеного, підлягає задоволенню позовна вимога позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №11/98 від 21.03.2005р., та як наслідок такого розірвання, суд задовольняє вимогу позивача щодо виселення ФОП ОСОБА_1. з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 142,8кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 6.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ДКВ ОМР, з огляду на що задовольняє їх у повній мірі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору в сумі 3654грн. відносяться за рахунок відповідача.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 25.01.2016р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, витязі з ЄДРЮОФОП станом на 25.11.2015р., та за адресою розташування орендованого відповідачем приміщення, а саме: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 6, у звязку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради повністю.

2.Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №11/98 від 21.03.2005р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (65110, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

3.Виселити Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (65110, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 142,8кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 6, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595).

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (65110, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595) 29038 (двадцять девять тисяч тридцять вісім) грн. 34коп. заборгованості з орендної плати, 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 91 коп. пені, 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 29 січня 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук