Ухвала суду № 55286309, 28.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"28" січня 2016 р.Справа № 916/1704/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

до відповідача: комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси

про стягнення 42 258 066,05 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача (скаржника): не з'явився

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси на дії державного виконавця (вх.№2-101/16) від 12.01.2016р. в порядку ст.121-2 ГПК України

12.01.2016р. комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси звернулось до господарського суду Одеської області із скаргою на дії державного виконавця в порядку ст.121 ГПК України, в якій просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 21.12.2015 ВП 49692669 виданої на виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.07.2015 № 916/1704/15 за судовим рішенням на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в частині:

- накладення арешту на грошові кошти на поточному рахунку із спеціальним режимом використання № 2603861147423.980 відкритому в АБ "Укргазбанк", код банку 320478, для проведення розрахунків за інвестиційними програмами;

- накладення арешту на грошові кошти на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса, код банку 328845: для групи "населення" 26037301416451; для групи "бюджетні установи" 26036302416451; для групи "інші споживачі" 26035303416451; для групи "релігійні установи" 26034304416451;

- накладення арешту на грошові кошти на поточному рахунку №26005300416451 код ЄДРПОУ 34674102, відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса, код банку 328845.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2016р. скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси прийнято судом до розгляду.

Представник позивача в судове засідання з розгляду скарги комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси в порядку ст.121-2 ГПК України, призначене на 28.01.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, свою письмову позицію щодо скарги суду не надав.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання, з розгляду скарги, призначене на 28.01.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ в судове засідання з розгляду скарги комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси в порядку ст.121-2 ГПК України, призначене на 28.01.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, заперечення на скаргу не надав.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. позов публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" було задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" 41 115 263 грн. 33 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 327 912 грн. 88 коп. заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 3 500 000 грн. 00 коп. пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 348 635 грн. 69 коп. 3% річних, що нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 15 000 грн. 00 коп. пені, яка нарахована за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 6 160 грн. 74 коп. суми 3% річних, що нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 8 703 433 грн. 41 коп. інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 188 370 грн. 48 коп. інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та в іншій частині позову було відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2015р. було стягнуто з комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" 73 080 грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України 13.07.2015р. та 14.07.2015р. було видано відповідні накази на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. у справі № 916/1704/15 та додаткового рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2015р.

20.07.2015р. до господарського суду Одеської області надійшла заява комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (вх. ГСОО №2-3981/15 від 20.07.2015р.) про надання розстрочки виконання рішення суду від 23.06.2015 року по справі №916/1704/15 в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців, шляхом оплати заборгованості щомісяця, відповідно до наданого суду графіку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2015р. було прийнято заяву комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про надання розстрочки виконання рішення суду від 23.06.2015 року по справі №916/1704/15 в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015р. заяву Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси від 17.07.2015 року. (вх.№2-3981/15 від 20.07.2015р.) про розстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України у справі № 916/1704/15 строком на 12 місяців було залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. ухвалу господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. по справі № 916/1704/15 було залишено без змін.

12.01.2016р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси на дії державного виконавця (вх.№2-101/16).

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначає, що згідно постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 21.12.2015 ВП 49692669 виданої на виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.07.2015р. №916/1704/15 за судовим рішенням на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" накладено арешт на рахунки відкриті КП "Теплопостачання міста Одеси" у наступних фінансових установах:

Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" код фінансової установи 328845;

АБ "УКРГАЗБАНК" код фінансової установи 320478;

ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" код фінансової установи 380355;

ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Одеса код фінансової установи 328704;

ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" код фінансової установи 380838.

Таким чином, у зв'язку із застосуванням державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, був накладений арешт, у тому числі:

- на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в АБ "Укргазбанк" \22603861147423.980 (код банку 320478) для розрахунків за інвестиційними програмами (договір банківського рахунку із спеціальним режимом використання від 16.01.2014р. №001/197/1РКО-14/ТГО-68/14);

- на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожиту теплову енергію в Філії - Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса, МФО 328845, для групи "населення" 26037301416451;

для групи "бюджетні установи" 26036302416451;

для групи "інші споживачі" 26035303416451;

для групи "релігійні установи" 26034304416451 (договори банківського рахунку від 24.07.2014 № 85/1/ТГО-375/14 та від 21.10.2014 № 111/ТГО-518/15);

- на поточний рахунок КП "Теплопостачання міста Одеси" №26005300416451, відкритий в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" м. Одеса, код банку 328845 для зарахування грошових коштів отриманих внаслідок розподілу коштів згідно Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затверджених постановою КМУ від 18.06.2014 №217, перерахованих Споживачами на рахунки із спеціальним режимом використання за спожиту теплову енергію (договір банківського рахунку від 24.07.2014 № 85/1/ТГО-375/14).

На думку скаржника, викладене свідчить, що державний виконавець, при проведені виконавчих дій припустився порушень вимог статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", які підлягають у тому, що відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 згаданого Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання.

Таким чином скаржник вважає, що арешт поточного рахунку із спеціальним режимом використання в А/Б "Укргазбанк" №2603861147423.980 (код банку 320478) відкритий КП "Теплопостачання міста Одеси" для проведення розрахунків за інвестиційними програмами відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" та арешт рахунків із спеціальним режимом використання №№26037301416451, 26036302416451, 26035303416451, 26034304416451, 26005300416451, відкриті КП "Теплопостачання міста Одеси" у Філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 328845 на виконання статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", є протиправним.

Між тим, держаний виконавець застосовуючи заходи примусового виконання судового рішення у вигляді арешту поточного рахунка № 26005300416451, код ЄДРПОУ 34674102, відкритого в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса, код банку 328845, залишив поза увагою той факт, що вказаний рахунок використовується виключно для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, оплату податків та зборів, оплату за енергоносії електроенергію, покупну теплову енергію, природний газ, водопостачання, вугілля, тощо) інших обов'язкових зборів та платежів.

Саме на даний рахунок зараховуються кошти отримані внаслідок розподілу, згідно постанови КМУ від 18.06.2014 №217, якою затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

В умовах дефіциту грошових коштів для проведення розрахунків, що обумовлено виконанням вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, арешт вказаного рахунку КП "ТМО" припиняє на тривалий строк виплату заробітної плати працівникам підприємства, сплату єдиного соціального внеску, оплату податків та зборів, оплату за енергоносії (електроенергію, водопостачання, вугілля, тощо) інших обов'язкових зборів та платежів та фінансування потреб поточної господарської діяльності, що є необхідною складовою для забезпеченню сталого та надійного теплопостачання споживачів міста.

З врахуванням вищенаведеного, скаржник був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області із даною скаргою.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення,

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч.1 ст.25 вказаного закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 цієї статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4. ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.65 Закону України „Про виконавче провадження (звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи) державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Згідно ч.5 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження, не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом: кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, повязаних із забезпеченням ядерної безпеки"; суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств, тобто ст. 65 Закону визначає виключний перелік коштів, які не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені кошти, на які не може бути звернено стягнення, а саме стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу по догляду за дитиною; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст.115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Зі змісту ч.2 ст.10 Конвенції "Про захист заробітної плати", ратифікованої Україною 04.08.1961р. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Статтею 46 Конституції України громадянам забезпечено право на соціальний захист, що включає і право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них обставин, та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується громадянину загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ст. 4 цього Закону - право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.

Згідно листа НБУ від 14.12.2010 р. № 22-111/2972-22535, та набранням з 01 січня 2011 р. чинності Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким внесено зміни до ст. 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у п.п.3, 4, ч. 2, ст. 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням передбачено відкриття страхувальниками - роботодавцями окремих поточних рахунків для зарахування страхових коштів у банках.

Відповідно до положень частини 2 статті 21 зазначеного Закону страхові кошти зараховані на окремий поточний рахунок у банку, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам; страхові кошти, зараховані на окремий рахунок не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу- Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст.1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Судом встановлено, що накладення арешту на зазначені рахунки було здійснено державним виконавцем всупереч вимогам, закріпленим Законом України "Про виконавче провадження".

Доказів, спростовуючих вищенаведене представник ДВС у встановленому законом порядку суду не навів.

Такого ж самого висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 20.04.2014р. у справі №20/77.

З урахуванням встановлених обставин скарги, господарський суд Одеської області визнає доводи комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними матеріалами скарги, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що зазначена скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 21.12.2015 ВП 49692669 виданої на виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.07.2015 №916/1704/15 за судовим рішенням на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в частині:

- накладення арешту на грошові кошти на поточному рахунку із спеціальним режимом використання № 2603861147423.980 відкритому в АБ "Укргазбанк", код банку 320478, для проведення розрахунків за інвестиційними програмами;

- накладення арешту на грошові кошти на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса, код банку 328845: для групи "населення" 26037301416451; для групи "бюджетні установи" 26036302416451; для групи "інші споживачі" 26035303416451; для групи "релігійні установи" 26034304416451;

- накладення арешту на грошові кошти на поточному рахунку №26005300416451 код ЄДРПОУ 34674102, відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса, код банку 328845.

Суддя О.В. Цісельський