Рішення № 55286088, 18.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2016

Справа №910/28899/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВ Україна»

Про стягнення 151 329,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (далі –позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВ Україна» (далі – відповідач) про стягнення 151 329,00 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 070414 від 07.04.2014р.

Ухвалою суду від 13.11.2015р. порушено провадження у справі № 910/28899/15 та призначено розгляд на 07.12.2015 р.

26.11.2015р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

07.12.215р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили, відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відклав судовий розгляд справи на 18.01.2016р., у зв’язку з відсутністю представників сторін.

18.01.2016р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили, відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 29.01.2016р., а саме: 04071 м.Київ, вул. Воздвиженська 14, офіс 18.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІВ України» (далі - Відповідач) було укладено Договір оренди підйомної техніки №1-070414 (далі - Договір), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування обладнання (ст. 1 Договору).

В період дії договору з квітня 2014 року по 26 березня 2015 року включно, позивач надав Відповідачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 386 090.86 грн.., що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними актами надання послуг:

- Акт №524 (30.04.2014) - Акт №1219 (30.09.2014)

- Акт №590 (31.05.2014) - Акт №1278 (28.10.2014)

- Акт №796 (30.06.2014) - Акт №1279 (28.10.2014)

- Акт №801 (16.07.2014) - Акт №1359 (31.10.2014)

- Акт №909 (31.07.2014) - Акт №1505 (30.11.2014)

- Акт №1074 (31.08.2014) - Акт №1522 (30.11.2014)

- Акт №1173 (30.09.2014) - Акт №1572 (17.12.2014)

- Акт №1182 (30.09.2014) - Акт №1662 (31.12.2014)

На час розгляду справи. згідно доказів поданих суду, відповідач частково розрахувався за отримані послуги з оренди обладнання, сплативши на користь позивача грошові кошти у сумі 306 090,86 грн. що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.11.2015 року. внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 80 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.1. договору, відповідач зобов’язався своєчасно проводити оплату оренди підйомної техніки.

Пунктом 5.4. договору визначено, що оплата відповідачем отриманих /у майбутньому отриманих/ послуг з оренди обладнання здійснюється у порядку передоплати згідно рахунку Орендодавця або без такого. Сума передоплати та строк надання орендних послуг що передплачується, попередньо погоджуються.

У відповідності до пункту 5.5. договору встановлено, що після закінчення передплаченого строку оренди, за умови подальшого використання обладнання у своїй господарській діяльності, Орендар зобов’язаний здійснити передплату наступного календарного місяця оренди, або іншого запланованого періоду оренди обладнання не пізніше останнього дня попереднього передплаченого періоду оренди.

Оскільки кінцевою датою останнього частково передплаченого орендного періоду є 12.11.2014 року (кінцева дата орендного періоду, закріпленого актом надання послуг №1505 від 30.11.2014 року), Відповідач був зобов’язаний сплатити на користь Позивача весь залишок з орендної плати у цей строк.

Проте в порушення умов договору, після закінчення вищезазначеного орендного періоду, Відповідач заборгованість не сплатив, та продовжив споживати послуги з оренди обладнання, на підставі чого підписав з Відповідачем відповідні акти надання послуг №1522 (30.11.2014), №1572 (17.12.2014), №1662 (31.12.2014).

Відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку порушення Орендарем вимог п.п. 5.4 - 5.5 цього Договору, заборгованість з орендної плати виникає на наступний календарний день місяць, що слідує за останнім передплаченим періодом оренди. Враховуючи положення п. 6.3. Договору, заборгованість у Відповідача виникла 13.11.2014 року, тобто на наступний день після останнього передплаченого орендного періоду, проте, враховуючи, що після виникнення заборгованості Відповідач продовжив споживати послуги з оренди обладнання, не сплачуючи при цьому орендної плати, його заборгованість збільшилась.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання (прострочення) грошових зобов’язань відповідно до п. 5 цього Договору, на першу вимогу Орендодавця, Орендар зобов’язаний негайно сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, пеню від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред’явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого (загальної суми простроченого платежу) на момент пред’явлення вимоги.

Згідно п. 6.3. Договору, нарахування пені та 3% річних відповідно до п. 6.2 цього Договору здійснюється на загальний залишок з несплаченого чи несвоєчасно сплаченого (простроченого) платежу.

З огляду на те, що кінцева сума заборгованості сформувалася після 13.11.2014 року (після останнього передплаченого орендного періоду), Позивач вважає, що нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань повинно здійснюватись, починаючи з наступного дня після підписання останнього акту надання послуг (№1662 31.12.2014 року), тобто з 01.01.2015 року.

У зв’язку з неможливістю врегулювати спір у досудовому порядку, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив стягнути з відповідача 151 329,00 грн., з яких: 80 000,00 грн. – заборгованості, 33091,18 грн. – інфляційних втрат, 2025,21 грн. – 3% річних, 20212,61 грн. – пені, 16000,00 грн. – штрафу та судовий збір у розмірі 2 269,94 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором найму (оренди).

Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 5 ст. 759 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВ Україна» (код ЄДРПОУ 38671330, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 14, офіс 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (код ЄДРПОУ 35411500, 04309, м. Київ, вул. Богатирська 11) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. – заборгованості, 33091 (тридцять три тисячі дев’яносто одну) грн. 18 коп. – інфляційних втрат, 2025 (дві тисячі двадцять п’ять) грн. 21 коп. – 3% річних, 20212 (двадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 61 коп. – пені, 16000 (шістнадцять тисяч) грн. – штрафу та судовий збір у розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев’ять) грн. 94 коп.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 28.01.2016р.)

Суддя В.І.Мельник