Рішення № 55285799, 13.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016

Справа №910/29146/15

За позовом

Приватного підприємства «Мокоша»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс – Н»

про

стягнення 124 434,53 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Мокоша» (надалі – «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс – Н» (надалі – «Товариство») про стягнення 124 434,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №124/122 від 27.10.2014 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов’язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 96 587,04 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 10 915,66 грн., інфляційних у розмірі 4 732,76 грн., а також процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 199,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 13.01.2016 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, кім. 354, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1000474225 від 10.12.2015 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2014 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) був укладений договір №124/122 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов’язується постачати і передавати у власність покупцю продукти харчування, в тому числі молочну продукцію, напої, а покупець зобов’язується приймати і своєчасно оплачувати цей товар.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна сума товару вказується у накладних. Сукупність всіх накладних в період дії даного договору становить його ціну, тому в накладних не є обов’язковим посилання на даний договір.

За змістом п. 2.6 Договору покупець зобов’язаний розрахуватись з постачальником за кожну поставлену партію товару згідно накладних в безготівковому порядку на протязі 7 календарних днів з дня поставки товару.

На виконання умов Договору позивач постави, а відповідач прийняв товар на загальну суму 295 709,69 грн., що підтверджується видатковими накладними №855 від 30.01.2015 р., №1859 від 25.03.2015 р., №1431 від 03.03.2015 р., №2190 від 31.03.2015 р., №1631 від 12.03.2015 р. та №РН-0000623 від 29.01.2015 р.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 199 122,65 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 96 587,04 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №855 від 30.01.2015 р., №1859 від 25.03.2015 р., №1431 від 03.03.2015 р., №2190 від 31.03.2015 р., №1631 від 12.03.2015 р. та №РН-0000623 від 29.01.2015 р.) підтверджується факт виконання позивачем зобов’язання з поставки товару за Договором на суму 295 709,69 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.6 Договору, відповідач був зобов’язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 7 календарних днів з дня поставки товару.

Відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 199 122,65 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 96 587,04 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 96 587,04 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача з відповідача 25% річних у розмірі 10 915,66 грн., інфляційних у розмірі 4 732,76 грн., а також процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 199,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 14.05.2015 р. по 26.10.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом п.п. в) п. 4.1 Договору якщо несплачений покупцем борг перевищує один місяць з дня отримання товару, покупець сплачує постачальнику нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами (п. 3 ст. 692 ЦК України). Основою нарахування вважати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у відповідний період.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.п. а) п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого товару, покупець зобов’язаний сплатити нарахування на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України. Річні від простроченої суми встановлюються в розмірі 25%.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 25% річних у розмірі 10 915,66 грн., інфляційних у розмірі 4 732,76 грн., а також процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 199,07 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 96 587,04 грн., 25% річних у розмірі 10 915,66 грн., інфляційних у розмірі 4 732,76 грн., а також процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 199,07 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Мокоша» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс – Н» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, кім. 354; ідентифікаційний код 34576144) на користь Приватного підприємства «Мокоша» (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 2; ідентифікаційний код 35898374) заборгованість у розмірі 96 587 (дев’яносто шість тисяч п’ятсот вісімдесят сім) грн. 04 коп., 25% річних у розмірі 10 915 (десять тисяч дев’ятсот п'ятнадцять) грн. 66 коп., інфляційні у розмірі 4 732 (чотири тисячі сімсот тридцять дві) грн. 76 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 199 (дванадцять тисяч сто дев’яносто дев'ять) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 52 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2016 р.

Суддя В.П. Босий