Рішення № 55285489, 26.01.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р. Справа № 909/1399/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев", вул. Братів Гавришів, 162 Б,с. Шевченкове,Долинський район, Івано-Франківська область, 77556

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела", Урочище Рудавка, буд. 1, с.Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область,77556

про стягнення заборгованості в сумі 210 104,62 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1Б (посвідчення №000996 від 29.10.14) - адвокат;

від відповідача: представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" про стягнення заборгованості в сумі 210104,62 грн. Ухвалою суду від 24.12.15р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.01.16р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи ухвалою суду від 12.01.2016року відкладено на 26.01.2016року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить суд в зв'язку з неналежним виконанням умов договору №18 від 22.01.2013року стягнути з відповідача 96081,95грн. основного боргу, 15756,46грн. пені, 3451,05грн.-3% річних, 0,1% за користування чужими коштами від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки- 41987,81грн., 50827,35грн. інфляційних нарахувань та витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 2000грн.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду матеріалів справи повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням копій ухвали від 12.01.2016року на відповідні адреси учасників провадження.

В свою чергу, згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача не надійшло жодних заяв, клопотань, зокрема, про неможливість взяти участь в судовому засіданні або надати суду докази з причин, що від них не залежать.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між ТзОВ «Личаківський Лев» (Позивачем) та ТзОВ «Карпатські джерела» (Відповідачем) 22 січня 2013 року було укладено Договір № 18.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець продає, а Покупець купує Пет-преформу та Пет-пляшку в комплекті корок з ручкою, згідно накладних на кожну окрему поставку. Відповідно до п. 2.2. цього Договору ціна товару формується на кожну окрему поставку і фіксується у відповідній накладній на відвантаження товару. Згідно П.4.2. оплата вартості поставленої парії товару проводиться на протязі шести календарних днів з дня одержання товару. Платіжне зобов'язання вважається виконаним Покупцем після зачислення коштів на рахунок Продавця.

Відповідно видаткових накладних за період з 22.05.2014 року по 25.09.2014 року ТзОВ "Личаківський Лев» поставив відповідачу товар на загальну суму 101 768,42грн. по наступним видатковим накладним:

№ 164 від 22.05.2014 року в сумі - 15 846,84 грн.

№ 174 від 02.06.2014 року в сумі - 14 368,60 грн.

№ 183 від 10.06.2014 року в сумі - 6 031,26 грн.

№186 від 13.06.2014 року в сумі - 9 815,58 грн.

№ 192 від 18.06.2014 року в сумі - 10 288,62 грн.

№ 200 від 27.06.2014 року в сумі - 13 166,28 грн.

№ 209 від 08.07.2014 року в сумі - 8 007,12 грн.

№ 236 від 06.08.2014 року в сумі - 7 279,20 грн.

№ 262 від 27.08.2014 року в сумі - 2 721,60 грн.

№ 291 від 25.09.2014 року в сумі - 14 243,32 грн.

Відповідач частково провів розрахунок за отриману продукцію в розмірі 5 686,47 грн., що підтверджується накладною № 164 від 21.05.2014 року.

Станом на 26.12.2015року в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату відповідачем 96081.95грн основного боргу. Враховуючи наявність заборгованості позивач нарахував відповідачу 15756,46грн. пені, 3451,05грн. -3% річних та 0,1 % за користування чужими коштами від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки - 41987,81грн. , 50827,35грн. інфляційних нарахувань.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарським процесуальним кодексом України.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договір №18 від 22 січня 2013 року укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача з оплати вартості отриманого товару у розмірі 96081,95грн.

Якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Щодо стягнення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних, суд зазначає, що розмір річних розрахованих судом становить 3443,15грн.. Отже до стягнення підлягає 3443,15грн. 3% річних, в частині стягнення 7,9грн. - відмовити

Щодо стягнення інфляційних збитків, суд зазначає, що розмір інфляційних збитків становить 50881,47грн, проте в даному випадку, суд не може виходити за межі заявленої позивачем вимоги, отже до стягнення належить 50827,35грн.

Крім того, на виконання умов договору №18 від 22.01.2013року ( п.4.3) у випадку порушення покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент поставки товару та відсотки (проценти) за користування чужими коштами у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки в оплаті за весь час користування коштами належними до оплати постачальнику.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15756,46грн. то суд зазначає наступне.

Спеціальною нормою ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даною правовою нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Проте, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Така ж правова позиція викладена у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" №14 від 17.12.13р.

П.4.3. Договору, не містить застереження (в розумінні ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) щодо іншого конкретного строку нарахування пені в разі прострочення зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку, період нарахування пені за порушення виконання грошового зобов'язання, позивачем вказаний з 01.10.2014року по 30.03.2015року, відповідно розмір пені становить 15756,46грн.

Враховуючи вимоги Господарського процесуального законодавства, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" №14 від 17.12.13р.)

У відповідності до п.6 ст. 233 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги подані позивачем видаткові накладні та умови договору ( п.4.2. Договору) зобов"язання відповідача по оплаті товару виникло по накладних: № 164 -з 28.05.2014року, №174 з 08.06.2014року, №183 - з 16.06.2014року, № 186 з 19.06.2014року, № 192 з 24.06.2014року, №2000 з 03.07.2014року, №209 з 14.07.2014року, №236 з 12.08.2014року, № 262 з 02.09.2014року, № 291 з 01.10.2014року. Враховуючи вищенаведене, позивач мав би нараховувати пеню враховуючи момент виникнення зобов"язання. Почивач обрав дату нарахування пені -01.10.2014року.

Судом проведено розрахунок розміру пені, та встановлено, що до стягнення підлягає :

01.10.14-28.11.14- сума боргу 15846,84грн. - 650,37грн.

01.10.14-08.12.14 - сума боргу 14368,60грн.-699,93грн.

01.10.14-16.12.14 сума боргу 6031,26грн-330,81грн

01.10.14-19.12.14 сума боргу -9815,58грн-560,97грн

01.10.14-24.12.14 -сума боргу 10288,62грн.-627,46грн.

01.10.14-03.01.15- сума боргу -13166,28грн-903,94грн.

01.10.14-14.01.15-сума боргу 8007,12грн-617,32грн

01.10.14-12.02.15- сума боргу 7279,20грн. -738,49грн.

01.10.14-02.03.15 сума боргу 2721,60грн. - 328,96грн.

01.10.14-30.03.15 сума боргу 14243,32грн - 2366,34грн

Отже розмір пені, що підлягає до стягнення становить 7824,09грн., в частині стягнення з відповідача 7 932,37грн відмовити.

Крім того, відповідно до договору №18 від 22.01.2013року за невиконання грошових зобов'язань, крім визначених умовами договору, сторона що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,1 % від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення (п.4.3 договору).

Суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, враховуючи положення ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як п. 4.3 цього договору вже передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

За таких обставин умовами договору № 18 від 22.01.2013року року передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що суперечить приписам статті 61 Конституції України, отже суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача

у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач просить суд стягнути в порядку ст.49 ГПК України витрати пов'язані з наданням правової допомоги.

18.12.2015року між позивачем таТзОВ "Юридична компанія "Кредо-ІФ" був укладений договір про надання правової допомоги, за яким предметом даного договору є надання відповідачем правової інформаційно-консультативної допомоги позивачу в обсязі й порядку, передбаченому даним договором. Замовник послуг ( позивач) оплатив відповідно до платіжного доручення № 2966 від 21.12.2015року вартість наданої правової допомоги в розмірі 2000грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору,

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме- 96081,95грн. основного боргу, 7824,09грн. пені, 3443,15грн.-3%річних, 50827,35грн. інфляційних нарахувань та судові витрати. В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 41987,81грн, пені в розмірі 7932,37грн. та 7,9грн. 3% річних - слід відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев", вул. Братів Гавришів, 162Б, с. Шевченкове,Долинський район, Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела", Урочище Рудавка, буд. 1, с.Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область про стягнення заборгованості в сумі 210 104,62 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела", Урочище Рудавка, буд. 1, с.Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область (код 34097930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев", вул. Братів Гавришів, 162 Б,с. Шевченкове,Долинський район, Івано-Франківська область (код 25072437) - 96081,95грн. (дев"яносто шість тисяч вісімдесят одна грн. 95коп) основного боргу, 7824,09грн. ( сім тисяч вісімсот двадцять чотири грн.09коп) пені, 3443,15грн (три тисячі чотиреста сорок три грн.15коп.) -3%річних, 50 827,35грн. ( п"ятдесят тисяч вісімдесят двадцять сім грн.35коп.) інфляційних втрвт, 2000грн. (дві тисячі грн.00коп.) витрат, що пов"язані з наданням правової допомоги та 2402,65грн ( дві тисячі чотириста дві грн.65коп.) судового збору. Видати наказ.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" 41987,81грн. -0,1% за користування чужими коштами від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, пені в розмірі 7932,37грн. та 7,9грн. 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.16

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.