Вирок № 55284561, 13.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/3512/14-к Номер провадження 11-кп/775/52/2016

В И Р О К

Іменем України

15 січня 2016 року Колегія суддів апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючогосудді ОСОБА_1

суддів Круподері Д.О., Левандовича О.О.

при секретарі Гриценко Я.І., Гуляєві М.В.

з участю

прокурора Драчевської Т.І.

потерпілого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську кримінальне провадження

за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Донецької області ОСОБА_7

на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2015 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік та один місяць, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах України строком на один рік.

ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365 за епізодом відносно ОСОБА_8 та за ч.1 ст. 258-3 КК України та виправдано.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину: ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, не працює, раніше не судимий, зареєстрованийта проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік та один місяць, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах України строком на один рік.

ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України та виправдано.

Вироком встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_5, який перебував на посаді інспектора з технічного нагляду відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, згідно наказу начальника ГУМВС України в Донецькій області №138 о\с від 18.04.2014р., та обвинувачений ОСОБА_6, який перебував на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, згідно вищевказаного наказу начальника, маючи звання капітанів міліції, є працівниками правоохоронного органу, представниками влади та посадовими особами.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку.

ОСОБА_9 ч.2 ст. 10 цього Закону працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

ОСОБА_9 ч.1 ст. 11 цього Закону міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції.

ОСОБА_9 працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991р., працівник органів внутрішніх справ України зобовязаний мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоровя, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

28 травня 2014 року близько 16 години, знаходячись на перехресті вулиць Леніна та Радченко м.Дружківки Донецької області, під час несення служби, виконуючи службові обовязки по дорожньому патрулюванню м.Дружківка, діючи в межах своїх службових повноважень, обвинувачені ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, після виявлення порушення водієм транспортного засобу ПДР України, зупинили транспортний засіб ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 В ході складання протоколу про адміністративне правопорушення, між водієм ОСОБА_2 та обнуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_6 і особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, виник словесний конфлікт на ґрунті невизнання ОСОБА_2 своєї вини в скоєнні адміністративного правопорушення. В цей час біля них зупинився автомобіль «Ніссан» червоного кольору з якого вийшли двоє озброєних осіб, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України. В ході спілкування, між ОСОБА_2 та двома озброєними особами, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, виник словесний конфлікт, який згодом переріс в бійку між ними, в ході якої вищевказаними двома озброєними особами, потерпілому ОСОБА_2 невстановленим металевим предметом були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: забиту рану голови та садна плечових та правого ліктевого суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя (понад шість днів, але не більше як три тижні 21 день).

Спостерігаючи за конфліктом між двома озброєними особами, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, та ОСОБА_2, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, діючи необережно, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обовязків, в порушення вимог ст.ст.2, 10, 11 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_9 працівника органів внутрішніх справ України, не вжили жодних заходів щодо запобігання та припинення протиправних дій двох озброєних осіб, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, відносно потерпілого ОСОБА_2, не забезпечили його особисту безпеку, та не захистили його права і свободи, законні інтереси, хоча мали реальну можливість виконати ці обовязки в даній обстановці.

Невиконання обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, своїх службових обовязків спричинили наслідки у вигляді тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_2 двома озброєними особами, яких оголошено у розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.260 КК України, та знаходяться у причинному звязку з наслідками, що настали.

Крім того, в цей же день приблизно о 16 годині 30 хвилин на місце події, на автомобілі «ГАЗель» марки «СОБОЛЬ» приїхали не встановлені слідством особи, у кількості 5 чоловік, одягнуті у камуфляжну форму, троє з яких були озброєні вогнепальною зброєю. Потерпілий ОСОБА_2 в цей час перебував в салоні свого автомобіля. Невстановлені слідством озброєні особи стали вимагати від ОСОБА_2 вийти з автомобілю, на що останній відповів відмовою. Після цього, один з озброєних осіб, за допомогою зброї, розбив переднє пасажирське вікно з метою відчинити двері. Потерпілий ОСОБА_2 дістав ніж та став чинити опір, після чого, озброєна невстановлена особа зробила один постріл з невстановленої вогнепальної зброї в ліву руку ОСОБА_2, заподіявши йому наскрізне вогнепальне поранення лівої кисті, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоровя (понад шість днів, але не більше як три тижні 21 день). В подальшому, на вимогу озброєних осіб, потерпілий ОСОБА_2 вийшов з автомобілю, та намагався втекти. Однак невстановлена озброєна особа з невстановленої вогнепальної зброї зробила два постріли в бік потерпілого ОСОБА_2, заподіявши йому одне наскрізне вогнепальне поранення правого стегна з осколковим переломом діафиза стегнової кістки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Після цього, невстановлені озброєні особи затягли ОСОБА_2 до автомобіля «Соболь» та відвезли його до приміщення відділу Державної Служби Охорони в м.Дружківка за адресою: Донецька область, м.Дружківка вул. Культурна 3, звідки на автомобілі швидкої допомоги потерпілий був доставлений до центральної міської лікарні м.Дружківка. Весь цей час, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, знаходячись безпосередньо біля місця події, діючи необережно, в порушення вимог Закону України «Про міліцію», ОСОБА_9 працівника органів внутрішніх справ України, не запобігли та не припинили неправомірні дії пятьох невстановлених озброєних осіб відносно потерпілого ОСОБА_2, не забезпечили його особисту безпеку, та не захистили його права і свободи, законні інтереси, через несумлінне ставлення до своїх службових обовязків, хоча мали реальну можливість виконати ці обовязки в даній обстановці.

Невиконання обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, своїх службових обовязків спричинили тяжкі наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, завданих потерпілому ОСОБА_2 невстановленими озброєними особами, та знаходяться у причинному звязку з наслідками, що настали.

У апеляційній скарзі прокурор Драчевська Т.І. вказує, що суд безпідставно виправдав обвинувачених за ч.1 ст.258-3 та перекваліфікував їх дії з ч.3 ст.365 КК на ч.2 ст.367 КК та призначив м?яке покарання. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не дав належної оцінки показанням потерпілого та свідків, іншим доказам по справі, які в сукупності підтверджують те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вступили до терористичної організації «ДНР», 28 травня 2014 року вони діяли узгоджено з озброєними членами вказаної організації при вчинені нападу на потерпілого ОСОБА_2, застосовуванні до останнього насильства та незаконному затриманні. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3 та ч.3 ст.365 КК та призначити їм покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, позбавленням права займати посади у правоохоронних органах та позбавленням спеціального звання капітан міліції.

Заслухавши доповідача, прокурора Драчевську Т.І., яка підтримала доводи апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2, якій підтримав доводи апеляційної скарги прокурора , захисників та обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вважали, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню , дослідивши при апеляційному розгляді докази по справі, про дослідження яких заявили клопотання сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за такими підставами.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці вимоги кримінального процесуального законодавства суд першої інстанції при ухваленні вироку не виконав.

Суд, обґрунтовуючи у вироку висновки про безпідставність обвинувачення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у перевищенні влади і службових повноважень та перекваліфікацію їх дій по епізоду від 28 травня 2014 року з ч.3 ст.365 КК на ч.2 ст.367 КК, послався на те, що відсутні докази узгодженості дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з іншими особами, які завдали потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, та докази того, що обвинувачені приймали активну участь у побитті потерпілого та сприяли його незаконному затриманню та застосуванню щодо нього вогнепальної зброї.

При цьому суд визнав недостовірними і такими, що суперечать іншим доказам по справі, показання потерпілого ОСОБА_10, який стверджував, що саме обвинувачені викликали на місце події членів терористичної організації братів Зиновєвих, що спільно з останніми ОСОБА_5 і ОСОБА_6 застосовували до нього насильство, а ОСОБА_5 бив його твердим предметом, схожим на пістолет, по голові; що за ініціативою обвинувачених з метою його незаконного затримання та залучення до примусових робіт були викликані інші члени терористичної організації, так звана «оперативна група», озброєні автоматом, карабіном та пістолетом; що ОСОБА_5 разом з одним з членів так званої «оперативної групи» вчиняв активні дії, щоб проникнути в автомобіль і витягти його звідти, для чого розбив скло правих задніх дверей автомобіля.

Суд послався на показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 як очевидців події, які не бачили, щоб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 застосовували насильство до потерпілого, і розцінив їх як такі, що спростовують показання ОСОБА_10

Проте, така оцінка доказів є необєктивною і однобокою. Як вбачається з показань вказаних свідків, ні одна з них не була свідком події з початку і до кінця. Крім свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12, янші свідки, як видно з їх показань, наблюдали за подією з значної відстані, з різних напрямків та епізодично.

Колегія суддів звертає увагу на те, що показання ОСОБА_10 є послідовними, повними, логічними і, в основному узгоджуються, з іншими доказами по справі.

Так, як видно з протоколу слідчого експерименту, при його проведенні ОСОБА_10 впевнено на місці події розповів про протиправні дії щодо нього ОСОБА_5 і ОСОБА_6, про те, що вони своїми діями допомогли озброєними членами терористичної організації у заподіянні йому тілесних ушкоджень та незаконному затриманні.

Не тільки потерпілий, а і свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказують на те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 сприяли діям двох осіб, яких вони знають як братів ОСОБА_19 і які були одними з лідерів терористичної організації, що діяла у м.Дружківка; поведінка і характер дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на місці події дали цим свідкам підстави для впевненого висновку, що обвинувачені також не тільки не чинили опору озброєними особами, що прибули на місце події останніми, затримували потерпілого і стріляли в нього, а і допомагали останнім.

Отримані у результаті проведення огляду місця події та огляду автомобіля дані, зокрема виявлені пошкодження скла як передніх, так і задніх дверей з правої сторони, висновки судово-медичної експертизи про локалізацію та характер заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з показаннями потерпілого та вказаних свідків.

ОСОБА_9 з вимогами ч.1 ст.94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд першої інстанції вимоги ст.94 КПК не виконав.

Висновки суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з ч.3 ст. 365 на ч.2 ст.367 КК по епізоду від 28 травня 2014 року не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки висновки суду про відсутність у діях обвинувачених ознак перевищення влади і службових повноважень і визнання, що їх діяння містять ознаки службової недбалості, є безпідставними і не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, при цьому суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Також з порушенням вимог ст.ст.370, 374 КПК судом першої інстанції ухвалено виправдувальний вирок у відношенні ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по обвинуваченню їх у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК.

Відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Вирок суду не відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону.

Висновок суду першої інстанції, що доказів спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з особами, які входили до озброєного угрупування, що здійснювали терористичну діяльність у м.Дружківка, стороною обвинувачення не надано, є помилковим і не відповідає фактичним обставинам справи. Суд безпідставно вказав у вироку, що докази на підтвердження сприяння обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в діяльності терористичній організації в матеріалах кримінального провадження відсутні.

При цьому суд у вироку вказав, що сторона обвинувачення надала тільки два докази на підтвердження вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК показання свідка ОСОБА_20 та дані огляду особистого телефону ОСОБА_5. Суд визнав ці докази недостатніми для висновку про винність ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

Проте, суд першої інстанції і у цьому разі не виконав вимог ст.94 КПК та не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. На порушення вимог ст.374 КПК суд не дав оцінки усім доказам, які були досліджені у судовому засіданні та вказували на сприяння ОСОБА_5 і ОСОБА_6 діяльності членів терористичної організації і не навів у вироку мотиви, з яких відкидає ці докази обвинувачення.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_21 вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій робітник ДАІ, зупинивши його як водія автомобіля, попередили його, що у разі, якщо він не буде їм підкорятися при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та продовжуватиме вимагати документального підтвердження правомірності їх дій, вони зроблять так, що він буде затриманий членами терористичного угруповання і притягнутий до примусової праці по копанню окопів. Цю погрозу він сприйняв як реальну, оскільки йому було відомо, що члени терористичного угрупування дійсно незаконно затримують мешканців міста, утримують їх у «підвалах» та примусово заставляють копати окопи або виконувати інші роботи по обладнанню блок-постів, тобто фортифікаційних споруд, які готувалися, щоб вести бойові дії з підрозділами українських збройних сил та Національної гвардії. З того факту, що члени терористичної організації двоє братів на прізвище ОСОБА_19, коли приїхали на місце події, зразу, без попереднього спілкування з працівниками ДАІ, стали питати його, чому він себе поводить неналежно, не погоджується визнати себе винним у порушенні Правил дорожнього руху і не підкоряється вимогам працівників ДАІ, потерпілий зрозумів, що дії працівників ДАІ і членів терористичної організації братів ОСОБА_19 узгоджені і саме ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повідомили останніх про попередні події та викликали їх на місце, тобто виконали погрозу передати його членам терористичної організації за нелояльну, з їх точки зору, поведінку. Як стверджує потерпілий, про це свідчать також такі факти: ОСОБА_5 відходив у сторону і комусь доповідав по мобільному телефону про подію, а ОСОБА_6 покинув на службовому автомобілі місце події і був відсутній близько 15 хвилин. Повернувся він на автомобілі з боку, де знаходився штаб терористичної організації. Брати ОСОБА_19 прибули на власному автомобілі через кілька хвилин після повернення ОСОБА_6 і були озброєні пістолетами. Йому достовірно відомо, що брати ОСОБА_19 у травні 2014 року здійснювали функції влади у складі терористичної організації у м. Дружківка від імені «Донецької народної республіки». Про те, що саме за викликом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приїхали члени терористичної організації брати ОСОБА_19 з метою його затримання і долучення до примусової праці, свідчить поведінка ОСОБА_5, який зразу спитав у ОСОБА_19, чому вони прибули самі без «оперативної» групи і заявив, що його, потерпілого ОСОБА_21, треба затримати і заставити рити окопи. На це питання брати відповіли ОСОБА_5, що бійці «оперативної» групи зайняті та прибудуть через деякий час. Коли брати ОСОБА_19 здійснили спробу самі затримати його, він став активно протидіяти, і тоді ззаду, очевидно для нього з метою допомогти членам терористичної організації, на нього накинулися працівники ГАІ ОСОБА_5 і можливо ОСОБА_6. В цей момент він отримав удари по голові твердим металевим предметом. Брати ОСОБА_19 у цей момент знаходились попереду нього. Удари по голові твердим предметом, яким, як йому здалося, був пістолет, наносилися ззаду і, як він зрозумів, їх наносив ОСОБА_5. Коли прибула «оперативна» група четверо одягнутих у камуфльовану форму та озброєних автоматом, карабіном та пістолетом осіб, які, очевидно, були членами терористичної організації, він зміг закритися у власному автомобілі на переднє пасажирське місце. Один з бойовиків став розбивати скло передньої правої двері. У цей момент ОСОБА_5 якимсь твердим предметом розбив скло задньої правої двері автомобіля і намагався її відчинити. Ці дії ОСОБА_5 у момент, коли один з озброєних бійців «оперативної» групи намагався змусити його вийти з автомобіля і вистрелив йому у руку, він розцінює, як пряму допомогу з боку ОСОБА_5 членам терористичної організації по застосуванню до нього насильства та його незаконному затриманню. Саме так він розцінює і дії обвинуваченого ОСОБА_6, який у момент, коли він вискочив з свого автомобіля і намагався забігти за автомобіль ГАІ, щоб втекти від озброєних осіб, не бути у зоні обстрілу і уникнути насильства, навмисно перетнув йому шлях і, розкинувши в сторони руки, намагався зупинити. Внаслідок таких активних дій ОСОБА_6 він вимушений був бігти в інший бік і від пострілу, який здійснив один з членів «оперативної» групи, отримав тяжке вогнепальне поранення правої ноги. Після цього він був затриманий і насильно, з завязаними за спину руками, доставлений до приміщення, де знаходився штаб терористичної організації у м. Дружківці.

З показань свідка ОСОБА_11, яка була безпосереднім очевидцем подій, вбачається, що 28 травня 2014 року біля 16 години вона йшла до перукарні «Чародійка» та побачила службову машину працівників ДАІ марки ВАЗ зеленого кольору, та машину ОСОБА_19, які знаходилися по вулиці Радченко біля дитячої бібліотеки. Рядом з машинами стояли брати ОСОБА_21 та ОСОБА_19, потерпілий та ОСОБА_5. Ще двоє працівників ДАІ знаходилися у своєму службовому авто. ОСОБА_19 почали бити потерпілого спочатку руками, а потім і ногами, а ОСОБА_5 все знімав на відеокамеру. Потім ОСОБА_22 дістав пістолет та почав ним бити потерпілого по голові. Вона втрутилася у конфлікт, стала їх розтягувати. ОСОБА_22 стали їй погрожувати. Вона зверталась до ОСОБА_5, як працівника міліції, просила припинити незаконні дії, але той їй відповів, що так треба, оскільки потерпілий вів себе неналежним чином. При цьому ОСОБА_5 не давав потерпілому відступити і підштовхував останнього в сторону ОСОБА_22. Характер дій ОСОБА_5, як вона їх сприймала, свідчить про те, що він таким чином допомагав ОСОБА_22 продовжувати бити потерпілого.

Свідок ОСОБА_11 також пояснила, що після того, як потерпілий був поранений і затриманий, усі машини: дві машини з озброєними членами терористичного угрупування, машина потерпілого, якою керував один з бойовиків, та машина ДАІ, у якій були ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій працівник міліції, кортежем поїхали у напрямку штабу так званої «ДНР» у м.Дружківка, що знаходився за виконкомом у будинку бувшої дитячої музичної школи, і який на той час мешканці міста вже називали «гестапо». Коли вона подзвонила у міліцію, щоб повідомити про напад на потерпілого, і сказала, що при цьому були присутні працівники ДАІ ОСОБА_5 та інші, а напад вчинили брати ОСОБА_22, черговий міліції їй повідомив, що останні знаходяться у добрих особистих стосунках з начальником відділу внутрішніх справ міста, а тому міліція не стане втручатися. Крім того, вказаний свідок дала впевнені показання, що неодноразово бачила, як автомобіль ДАІ під керуваннями ОСОБА_5 стояв на дорозі і чергував в кількох метрах попереду блокпоста на мосту, на якому чергували озброєні члени так званої «ДНР». Як впевнена свідок, такі дії ОСОБА_5 і інших працівників ДАІ м. Дружківки, що чергували з ним, давали їй, як мешканцю міста, підстави для висновку, що останні діяли узгоджено з сепаратистами і бійцями так званої «ДНР», були, як зазначила свідок, у них на «підхваті».

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що 28 травня 2014 року, проходячи площею Леніна, вона почула крики ОСОБА_11 та побачила машину ДАІ сірого кольору разом з працівниками міліції, машину ОСОБА_22, та хлопця у якого з голови текла кров. Працівники ДАІ спостерігали за цим, а ОСОБА_5, все що відбувалося, знімав на відеокамеру. Працівників ДАІ було троє: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій, якого вона не знає. Вона не бачила, щоб працівники ДАІ наносили потерпілому удари. Сама вона не бачила моменту спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Потерпілий просив допомоги, однак працівники ДАІ не намагалися йому допомогти. Групу озброєних осіб викликав особисто ОСОБА_22. Брати ОСОБА_22 і ОСОБА_5 їй відомі, як одні з лідерів збройного угрупування так званої «ДНР» у місті, вони організовували обладнання блокпостів і займались грабежами, забирали у мешканців міста майно. На початку травня 2014 року ОСОБА_22 особисто заволоділи її автомобілем і заявили, що її автомобіль буде направлено у місто Словянськ для використання у бойових діях проти українських сил правопорядку. З поведінка ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третього працівника ДАІ були видно, що вони особисто знають братів ОСОБА_22 і що останні та інші озброєні члени так званої «ДНР» діяли за згодою і підтримкою працівників міліції. Коли потерпілий намагався втекти від озброєних осіб, шлях до втечі йому перекривала машина ДАІ та працівники ДАІ, що стояли біля автомобіля. Свідок також пояснила, що після того, як потерпілий був поранений і затриманий, усі машини: дві машини з озброєними членами терористичного угрупування, машина потерпілого, якою керував один з бойовиків, та машина ДАІ, у якій були ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій працівник міліції, кортежем поїхали у напрямку штабу так званої «ДНР» у м.Дружківка. Їй, як мешканці м. Дружківка, відомо, що з кінця квітня до початку липня 2014 року владу у місті захопили озброєні члени так званої «ДНР», які заявили про непідкорення владі Української держави, встановили блокпости; міліція номінально існувала, але більшість працівників міліції підтримували владу так званої «ДНР» і фактично допомагали сепаратистам.

Вказаним вище показанням потерпілого і свідків суд першої інстанції не дав належної оцінки.

Матеріали справи містять документи, які були досліджені як докази, - висновок службової перевірки МВС про дії працівників ОСОБА_23 міського відділу внутрішніх справ у період з середини квітня 2014 року до 5 липня 2014 року, коли на території м. Дружківки діяли члени терористичної організації так званої «ДНР», та доповідну начальника ОСОБА_23 ВДАІ про злочинні дії 17 квітня 2014 року у місті Дружківці великої групи озброєних членів терористичної організації проти працівників правоохоронних органів України. З показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_20 також вбачається, що в період з середини квітня 2014 року по 5 липня 2014 року на території міста Дружківка діяла терористична організація під назвою «Донецька народна республіка». На території міста члени цієї організації, будучи озброєними, фактично захопили владу і їх дії були направлені проти органів державної влади України та її правоохоронних органів, вони здійснювали збройні напади, захоплювали заручників, заволодівали майном громадян; були захоплені приміщення органів місцевого самоврядування та органів державної влади, на приміщеннях міської Ради, міського відділу внутрішніх справ та інших установ були зняті прапори України та вивішені прапори іншої держави або так званої «Донецької народної республіки»; громадяни України, які виступали за єдність держави і проти відділення окремих районів Донецької області від України, переслідувались; були встановлені блок-пости та готувались інші польові фортифікаційні споруди для збройного спротиву органам правопорядку, а до мешканців міста застосовувалося незаконне покарання у вигляді примусової участі по будівництву польових фортифікаційних споруд-окопів. Цим доказам суд першої інстанції також не дав належної оцінки.

Показання свідка ОСОБА_24 та дані огляду мобільного телефону ОСОБА_5, який містив серед абонентів обвинуваченого телефон члена терористичної організації ОСОБА_22, суд мав оцінити у сукупності з наведеними вище доказами, проте не зробив цього.

Крім того, суд не взяв до уваги і не дав оцінки тим показанням свідка ОСОБА_24, які вказують на те, що ОСОБА_5 сприяв діяльності осіб, які керували тими підрозділами так званої «ДНР», які здійснювали терористичну діяльність у м. Дружківка. З показань вказаного свідка вбачається, що наприкінці червня 2014 року члени терористичної організації у м. Дружківці незаконно затримали її чоловіки і заволоділи їх майном. За порадою знайомих, 1 липня 2014 року вона, що дізнатися про долю чоловіка, пішла на прийом до особи на імя «Васильевич», як їй сказали,він є керівником озброєного підрозділу терористів, які захопили владу у м.Дружківці від імені «Донецької народної республіки». У штабі бойовиків вона чекала у черзі у коридорі прийму перед кабінетом «Васильевича», двері до якого були відкриті. Побачила, як без черги прямо у кабінет пройшли начальник ДАІ м. Дружківки ОСОБА_25 та працівник ДАІ ОСОБА_5 Вони привітались з керівником терористичного угруповання як з начальником, віддавши військове привітання, та доповіли, що по службі все спокійно, обстановка нормальна. Подальшу розмову вона не почула, проте на протязі приблизно 3 хвилин «Васильєвич», ОСОБА_25 і ОСОБА_5 щось обговорювали. Виходячи з кабінету, ОСОБА_25 і ОСОБА_5 попрощались з «Васильєвичем» як з давно знайомою людиною.

Таким чином, суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку у частині виправдання обвинувачених за ч.1 ст.258-3 КК не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

При призначенні покарання ОСОБА_5 і Катрющенку суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, помилково застосувавши вимоги ст.69 КК і призначивши покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті закону про кримінальну відповідальність. Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. Висновки суду, що у кримінальному провадженні відносно обох обвинувачених існують кілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, не відповідають фактичним обставинам справи. У результаті розгляду кримінального провадження у апеляційному порядку суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що по кримінальному провадженню відсутні будь-які обставини, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину. Так, обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не визнали себе винними і не проявили ознак каяття за вчинене. Наведені судом першої інстанції у вироку обставини, як такі що помякшують покарання: наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 чисельних державних відзнак та почесних грамот за бездоганну службу в органах МВС України, його позитивні характеристики за місцем роботи та місцем мешкання, наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 державних відзнак за бездоганну службу в органах МВС України, його позитивні характеристики за місцем роботи та місцем мешкання, у дійсності є обставинами, що характеризують особи обвинувачених. Інші обставини, визнані судом першої інстанції у порядку ч.2 ст. 67 КК такими, що помякшують покарання: стан здоровя матері ОСОБА_5, яка потребує постійного лікування (т.2, а.с.110), наявність у ОСОБА_6 на утриманні малолітньої дитини, що потребує лікування (т.1, а.с.33, 34), стан здоровя його матері, яка потребує стороннього догляду,(т.1, а.с.35, 36, 41), не утворюють такої сукупності, яка дає підстави для застосування вимог ст.69 КК.

Оскільки невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинувачених, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання, відповідно до вимог ст.411 КПК вирок суду у частині перекваліфікації дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з ч.3 ст.365 на ч.2 ст.367 КК по епізоду від 28 травня 2014 року та засудження їх за ч.2 ст. 367 КК та у частині виправдання обвинувачених за ч.1 ст.258-3 КК підлягає скасуванню.

Вирок суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_5 за ч.3 ст.365 КК за епізодом від 1 липня 2014 року відносно ОСОБА_8 в апеляційному порядку прокурором не оскаржено. Апеляційна скарга прокурора не містить доводів щодо необґрунтованості виправдувального вироку у вказаній частині обвинувачення. При судовому розгляді провадження у суді апеляційної інстанції прокурор також не заявляла таких доводів. Тому вирок у цій частині належить залишити без змін

Відповідно до вимог ст.420 КК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до передбачених кримінальним процесуальним законом підстав необхідно винести новий вирок у частині обвинувачення ОСОБА_5 та Карющенка по епізоду від 28 травня 2014 року за ч.3 ст.365 КК та у частині обвинувачення їх за ч.1 ст.258-3 КК.

Колегія суддів апеляційного суду

в с т а н о в и л а :

На початку квітня 2014 року на території Донецької області України особами, які знаходяться у розшуку, та невстановленими особами з метою насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки» було створено терористичну організацію, яка мала організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, була озброєна вогнепальною зброєю. Цілями цієї терористичної організації було вчинення актів тероризму з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вплив на прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування на території Донецької області та привертання уваги громадськості до політичних поглядів зазначеної організації. Ці цілі досягались шляхом здійснення військових операцій, силовою підтримкою незаконно створених структур так званої «ДНР», придушенням опору населення на окупованій території, встановленням режиму військового стану, збройною протидією правоохоронним органам державної виконавчої влади України, свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

12 квітня 2014 члени терористичної організації, кримінальні справи щодо яких знаходяться у окремому провадженні або особи яких невстановлені, з метою підтримки так званої «Донецької Народної Республіки», виконуючи поставлені вищестоящим керівництвом злочинні завдання, із застосуванням автоматичної та іншої вогнепальної зброї, провели заздалегідь розроблену терористичну операцію та здолавши опір співробітників правоохоронних органів України, захопили адміністративні будівлі органів місцевого самоврядування та органів державної влади України у містах кількох містах та районах Донецької області, у тому числі у місті Дружківка Донецької області.

ОСОБА_5, перебуваючи на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області згідно наказу начальника ГУМВС України в Донецькій області № 138 від 18.04.2014, маючи звання капітана міліції, та ОСОБА_6, перебуваючи на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування міста Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області згідно наказу начальника ГУМВС України в Донецькій області № 138 від 18.04.2014, маючи звання капітана міліції, тобто являючись працівниками правоохоронного органу, представниками влади та посадовими особами, відповідно до ст.2 Закону України «Про міліцію» були зобовязані запобігати та припиняти правопорушення, забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси, запобігати та припиняти правопорушення, охороняти і забезпечувати громадський порядок та захищати власність від злочинних та кримінально протиправних посягань, а також, згідно присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоровя, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у період з кінця травня 2014 року до початку липня 2014 року, здійснюючи на території м. Дружківка Донецької області діяльність по охороні громадського порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, перевірці транспортних засобів та осіб, які ними керували, формально дотримуючись правил несення служби, встановлених МВС України, у дійсності надавали допомогу членами терористичної організації, які здійснили збройний захват влади у вказаному місті. Таким чином, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 сприяли діяльності терористичної організації.

28 травня 2014 на перехресті вул. Леніна та вул. Радченко у м. Дружківка Донецької області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особа, працівник УДАІ УМВС в Донецькій області, кримінальне провадження щодо якої знаходиться у окремому провадженні, будучи одягнені у форму працівників МВД України, здійснювали контроль за дотриманням правил дорожнього руху. В цей день о 16 годині вони зупинили транспортний засіб автомобіль НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 з приводу порушення ним правила дорожнього руху. Між ОСОБА_2 з одного боку і ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особою, справа у відношенні якого виділена в окреме провадження, виникла сварка щодо факту порушення правил дорожнього руху та правомірності дій працівників ДАІ.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи як особи, що свідомо сприяють діяльності терористичної організації, умисно перевищуючи владу і службові повноваження, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, повідомили про поведінку ОСОБА_2 членів терористичної організації і з метою незаконного застосування до потерпілого ОСОБА_2 насильства та його затримання здійснили виклик на місце події так званої «оперативної групи», яка входила у склад терористичної організації та здійснювала терористичну діяльність у м. Дружківка Донецької області та складалась із осіб, які були озброєні вогнепальною зброєю.

Через незначний проміжок часу, в той же день, близько 16 години 20 хвилин, на місце події прибули двоє озброєних пістолетом членів терористичної організації, кримінальне провадження щодо яких знаходиться у окремому провадженні і яких оголошено у розшук. Вказані двоє осіб спільно стали наносити удари руками та пістолетом по різним частинам тіла та голові ОСОБА_2

ОСОБА_5, діючи узгоджено з членами терористичної організації та ОСОБА_6 і іншим працівником УДАІ УМВС, побиття потерпілого фіксував на відеокамеру. Крім того, ОСОБА_5,умисно перевищуючи владу і службові повноваження, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, допомагаючи двома особами, членами терористичної організації, застосовувати насильство, стояв позаду потерпілого і утримував його, не даючи останньому можливості відступити і уникнути побоїв. Внаслідок застосованого насильства ОСОБА_2 були спричинені забита рана голови, садна плеча та правого ліктьового суглоба, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. З метою уникнення побоїв ОСОБА_2 зміг сісти у салон свого автомобілю НОМЕР_2 і закрити двері транспортного засобу.

В той же день, 28 травня 2014 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин на місце події на автомобілі «ГАЗель» марки «СОБОЛЬ» приїхали не встановлені слідством особи, члени терористичної організації, у кількості 5 чоловік, одягнуті у камуфляжну форму, троє з яких були озброєні вогнепальною зброєю. Потерпілий ОСОБА_2 в цей час перебував в салоні свого автомобіля. Невстановлені слідством озброєні особи, погрожуючи застосувати вогнепальну зброю, тобто насильство, що є небезпечним для життя та здоровя, з метою незаконного затримання потерпілого, стали вимагати від ОСОБА_2 вийти з автомобілю, на що останній відповів відмовою. Після цього один з озброєних членів злочинної групи за допомогою зброї розбив переднє пасажирське вікно з метою відчинити двері. Обвинувачений ОСОБА_5, сприяючи протиправній діяльності членів терористичної організації, також намагався відчинити задні праві двері автомобіля. Потерпілий ОСОБА_2 дістав ніж та став чинити опір, після чого, озброєна невстановлена особа зробила один постріл з невстановленої вогнепальної зброї в ліву руку ОСОБА_2, заподіявши йому наскрізне вогнепальне поранення лівої кисті, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоровя (понад шість днів, але не більше як три тижні 21 день). В подальшому, на вимогу озброєних осіб, потерпілий ОСОБА_2 вийшов з автомобілю та намагався втекти. Обвинувачений ОСОБА_6, сприяючи протиправній діяльності членів терористичної організації, умисно перевищуючи владу і службові повноваження, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, став на шляху потерпілого і перешкодив йому втекти. Невстановлена озброєна особа з невстановленої вогнепальної зброї зробила два постріли в бік потерпілого ОСОБА_2, заподіявши йому одне наскрізне вогнепальне поранення правого стегна з осколковим переломом діафиза стегнової кістки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Після цього, невстановлені озброєні члени терористичної організації затягли ОСОБА_2 до автомобіля «Соболь» та відвезли його до приміщення відділу Державної Служби Охорони в м.Дружківка за адресою: Донецька область, м.Дружківка вул. Культурна 3, звідки на автомобілі швидкої допомоги потерпілий був доставлений до центральної міської лікарні м.Дружківка.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив, що з доводами апеляційної скарги прокурора не згоден, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.258-3 ч.1, 365 ч.3 КК України, не визнав. У судовому засіданні пояснив, що він працював на посаді інспектора з технічного нагляду ВДАІ м.Дружківка. 28 травня 2014 року він разом з ОСОБА_6 та Куйком заступив на чергування. В цей день приблизно о 16 годині вони знаходилися на вул.Радченко напроти перукарні «Чародійка». Він знаходився у службовому автомобілі ВАЗ 2109 сіро-зеленого кольору державний номер 21-50. Почувши сигнал трамвая, напарник зупинив ОСОБА_2, який став обурюватися тим, що його зупинили, вимагав від них показати службові посвідчення, маршрутний лист та інші документи, відмовлявся надати інспектору ДАІ свої документи. ОСОБА_6 поїхав, щоб взяти пояснення від водія трамваю, а він знімав на відеокамеру поведінку ОСОБА_2, щоби додати запис до адмінматеріалів. Відібравши у водія трамвая пояснення, ОСОБА_6 повернувся та почав складати протокол відносно водія ОСОБА_2. В цей час підійшли брати ОСОБА_22, у яких в кобурах були пістолети та стали зясовувати, що трапилося. Вони їм пояснили, що ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху і зараз відносно нього складається протокол. Між ОСОБА_22 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. Вони почали розтягувати їх, він впав на землю, а Куйко отримав удар в обличчя. Потім конфлікт зупинився та ОСОБА_6 продовжив складати протокол. Потім він почув звук розбитого скла в автомобілі Ніссан, який належить ОСОБА_22, та між ними знову почалася бійка Він побачив ОСОБА_2 з розбитою головою. В цей час підїхала машина марки «Нива» та «Газель» з озброєними в формі людьми у кількості 5-6 осіб, які відтіснили їх у бік. ОСОБА_2 закрився у своїй машині, а озброєний чоловік у формі став вимагати від нього, щоб той відкрив двері, вийшов з автомобілю та ліг на землю. Цей озброєний чоловік прикладом автомата АК розбив скло автомобіля та намагався витягти ОСОБА_2 з його машини. ОСОБА_2, знаходячись в своїй машині, відмахувався від нього ножем. В цей час він почув постріл з пістолету. ОСОБА_2 почав кричати, у нього на руці була кров. Потім ОСОБА_2 вибіг з машини і, тримаючи ніж, побіг в їх сторону. Озброєний чолові у формі став кричати йому, щоб ОСОБА_2 кинув ніж інакше він буде стріляти. Пролунав другий постріл, а потім ще один, від якого ОСОБА_2 впав на асфальт. Озброєні люди взяли ОСОБА_2 під руки та погрузили в машину «Газель», а також відібрали у нього відеокамеру та поїхали в сторону виконкому. Він разом з ОСОБА_6 та Куйком на службовому автомобілі поїхали в відділ ДАІ, де повідомили про цей випадок свого начальника ОСОБА_25, а потім начальника ОСОБА_23 Куйко також телефонував до чергової частини ОСОБА_23 Вони не втручалися у цей конфлікт, оскільки не мали зброї, а їх тримали на відстані озброєні люди, він боявся за своє життя. ОСОБА_2 він ніяких ударів не наносив, не провокував, не ображав. Озброєних осіб, так званої, «ДНР» не викликав. Участь у діяльності терористичної організації «Донецька Народна Республіка» не приймав, на блокпостах «ДНР» не стояв, спільні чергування не проводив. Працював в органах МВС України з 10 січня 1993 року має державні нагороди, приймав безпосередню участь у порятунку співробітників спецпідрозділу ДАІ «Кобра» 17 квітня 2014 року. Щодо подій 01 липня 2014 року, то він нічого не може пояснити, оскільки з потерпілим ОСОБА_8 він не знайомий, в цей день він скутер під керуванням ОСОБА_8 не зупиняв.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив, що з доводами апеляційної скарги прокурора не згоден, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.258-3 ч.1, 365 ч.3 КК України, не визнав. У судовому засіданні пояснив, що він працював на посаді інспектора з організації дорожнього руху ВДАІ м.Дружківка. З квітня 2014 року вони несли службу без табельної зброї. 28 травня 2014 року о 8 годині ранку він разом з ОСОБА_5 та Куйком заступив на чергування на службовому автомобілі марки ВАЗ-2109 державний номер 21-50. В цей день приблизно о 16 годині вони зупинилися на перехресті вулиць Радченко та Леніна біля дитячої бібліотеки, напроти перукарні «Чародійка» та стали контролювати рух автотранспорту. Він побачив, як водій автомобілю ВАЗ-2103, рухаючись по вул.Леніна та повертаючи ліворуч на вул.Радченко, не надав переваги у русі трамваю. Інспектор Куйко зупинив даний автомобіль, після чого представився та назвав водію причину зупинки його транспортного засобу. Між водієм ОСОБА_2 та інспектором Куйко виник спір, оскільки водій не погодився з причиною зупинки. ОСОБА_2 висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою. ОСОБА_5 намагався задокументувати цей факт за допомогою відеокамери. Він сів у службовий автомобіль і поїхав до залізничного вокзалу, де відібрав у водія трамваю пояснення. ОСОБА_2 ознайомився з цими поясненнями, надав свої документи, після чого він став складати протокол. В цей час до них підійшли озброєні брати ОСОБА_22, яки поцікавилися, що трапилося. Він сказав їм, що нічого не трапилося, він складає протокол відносно водія, який порушив правила дорожнього руху. Вони стали розмовляти з ОСОБА_2, після чого між ними виникла сварка, яка переросла у бійку. Вони втрьох стали їх розтягувати та заспокоювати. Через деякий час між ОСОБА_22 та ОСОБА_2 знову виник конфлікт, який закінчився бійкою. Зі сторони магазину «АТБ» підїхав автомобіль «Нива», з якого вийшли озброєні чоловіки з автоматами та пістолетами. ОСОБА_2 сів у свій автомобіль на праве переднє сидіння та зачинився. Один озброєний чоловік підійшов до них і наказав їм залишатися на місті, а інший підійшов до автомобілю ОСОБА_2 та став вимагати, щоб той вийшов з машини та ліг на землю, а потім розбив скло автомобіля потерпілого. ОСОБА_2 в цей час достав ніж і почав махати ним. Озброєний чоловік став погрожувати ОСОБА_2 прострелить йому руку, якщо він не кине ножа. ОСОБА_2 не реагував на його погрози, чоловік здійснив постріл, після чого прикладом автомата розбив заднє бокове скло в автомобілі та відкрив двері. ОСОБА_2 з ножем вибіг з автомобілю і побіг в їх сторону. Підбігши до нього, ОСОБА_2 спробував нанести йому удар ножем, після чого спробував сховатися за стовпом. Озброєний чоловік декілька разів повторив вимогу кинути ніж та лягти на землю, а потім зробив два постріли в біг потерпілого, в результаті чого ОСОБА_2 впав на асфальт. Озброєні люди підхопили його за руки та погрузили в свій автомобіль «Газель». Потім всі автомобілі разом з автомобілем ОСОБА_2 направилися в сторону площі Леніна. Він разом з ОСОБА_5 та Куйком на службовому автомобілі поїхали до відділу ДАІ, де повідомили свого начальника ОСОБА_25 про дану подію. ОСОБА_2 вони не били. В конфлікт він не втручався, оскільки боявся за своє життя. Він просив озброєних осіб зупинитися, однак вони на його слова не реагували. Куйко телефонував до чергової частини ОСОБА_23 та повідомив про те, що трапилося. Участь у діяльності терористичної організації «Донецька Народна Республіка» він ніколи не приймав, на блокпостах «ДНР» не стояв, спільні чергування з ополченцями не проводив. Працював в органах МВС України з 15 серпня 2002 року. Про випадок 01 липня 2014 року він нічого пояснити не може, бо в цей час знаходився у відпустці.

Апеляційний суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365 та ч.1 ст.258-3 КК підтверджується дослідженими у судовому засіданні судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції доказами.

З висновку службого розслідування МВС України(а.с.97-122 т.3), з довідки начальника ВДАІ м.Дружковки(а.с.201 т.2), з показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_20,вбачається, що в період з середини квітня 2014 року по 5 липня 2014 року на території міста Дружківка діяла терористична організація під назвою «Донецька народна республіка». На території міста члени цієї організації, будучи озброєними, фактично захопили владу і їх дії були направлені проти органів державної влади України та її правоохоронних органів, вони здійснювали збройні напади, захоплювали заручників, заволодівали майном громадян; були захоплені приміщення органів місцевого самоврядування та органів державної влади, на приміщеннях міської Ради, міського відділу внутрішніх справ та інших установ були зняті прапори України та вивішені прапори іншої держави або так званої «Донецької народної республіки»; громадяни України, які виступали за єдність держави і проти відділення окремих районів Донецької області від України, переслідувались; були встановлені блок-пости та готувались інші польові фортифікаційні споруди для збройного спротиву органам правопорядку, а до мешканців міста застосовувалося незаконне покарання у вигляді примусової участі по будівництву польових фортифікаційних споруд-окопів.

ОСОБА_9 ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

ОСОБА_9 витягу з наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області №138о/с від 18.04.2014р. капітан міліції ОСОБА_6 був призначений з 1 квітня 2014 року інспектором організації дорожнього руху відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Дружківка управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області. Капітан міліції ОСОБА_5 був призначений з 1 квітня 2014 року інспектором з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Дружківка управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області.

Обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як працівникам міського відділу внутрішніх справ і мешканцям міста Дружківка, було достовірно відомо, що з середини квітня і до початку липня 2014 року на території міста Дружківки діяли члени терористичної організації під зазвою «Донецька народна республіка», яка мала організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, була озброєна вогнепальною зброєю, що члени цієї терористичної організації чинять опір співробітникам правоохоронних органів України, захопили адміністративні будівлі органів місцевого самоврядування та органів державної влади України у місті Дружківка Донецької області.

Як вбачається з постової відомості розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби за станом на 28.05.2014 року обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заступили на службу 28.05.2014р. з отриманням спецзасобів ПР, БР, газ, технічного засобу Драгер «Беркут», радіостанції Вертеп-10. Табельна вогнепальна зброя ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження 28.05.2014р. не видавалась. (т.2, а.с.157).

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 122 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення серія ПС-1 №400210 від 28.05.14р., пояснення водія трамваю ОСОБА_26 підтверджують, що саме 28 травня 2014 року приблизно о 16 годині відбулася подія кримінального правопорушення за участю обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_2 Зазначений доказ узгоджується з поясненнями обвинувачених, потерпілого ОСОБА_2

З показань потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що 28 травня 2014 року приблизно о 15 годині 45 хвилин він після роботи їхав на своєму автомобілі марки ВАЗ-2103 додому. Біля дитячої бібліотеки на вул.Радченко він був зупинений працівниками ДАІ. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій робітник ДАІ, зупинивши його як водія автомобіля, попередили його, що у разі, якщо він не буде їм підкорятися при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та продовжуватиме вимагати документального підтвердження правомірності їх дій, вони зроблять так, що він буде затриманий членами терористичного угруповання і притягнутий до примусової праці по копанню окопів. Цю погрозу він сприйняв як реальну, оскільки йому було відомо, що члени терористичного угрупування дійсно незаконно затримують мешканців міста, утримують їх у «підвалах» та примусово заставляють копати окопи або виконувати інші роботи по обладнанню блок-постів, тобто фортифікаційних споруд, які готувалися, щоб вести бойові дії з підрозділами українських збройних сил та Національної гвардії. ОСОБА_5 відходив у сторону і комусь доповідав по мобільному телефону про подію, а ОСОБА_6 покинув на службовому автомобілі місце події і був відсутній близько 15 хвилин. Повернувся він на автомобілі з боку, де знаходився штаб терористичної організації. Через кілька хвили після повернення ОСОБА_6 на власному автомобілі прибули брати ОСОБА_2 і ОСОБА_19, які були озброєні пістолетами. Йому достовірно відомо, що брати ОСОБА_19 у травні 2014 року здійснювали функції влади у складі терористичної організіції у м. Дружківка від імені «Донецької народної республіки». ОСОБА_19, коли приїхали на місце події, зразу, без попереднього спілкування з працівниками ДАІ, стали питати його, чому він себе поводить неналежно, не погоджується визнати себе винним у порушенні Правил дорожнього руху і не підкоряється вимогам працівників ДАІ. Він зрозумів, що дії працівників ДАІ і членів терористичної організації братів ОСОБА_19 узгоджені і саме ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повідомили останніх про попередні події та викликали їх на місце, тобто виконали погрозу передати його членам терористичної організації за нелояльну, з їх точки зору, поведінку. ОСОБА_5 спитав у ОСОБА_19, чому вони прибули самі без «оперативної» групи і заявив, що ОСОБА_21 треба затримати і заставити рити окопи. На це питання брати відповіли ОСОБА_5, що бійці «оперативної» групи зайняті та прибудуть через деякий час. Коли брати ОСОБА_19 здійснили спробу самі затримати його, він став активно протидіяти, і тоді ззаду на нього накинулися працівники ГАІ ОСОБА_5 і можливо ОСОБА_6. В цей момент він отримав удари по голові твердим металевим предметом. Брати ОСОБА_19 у цей момент знаходились попереду нього. Удари по голові твердим предметом, яким, як йому здалося, був пістолет, наносилися ззаду і, як він зрозумів, їх наносив ОСОБА_5. У результаті вказаних дій йому розбили голову, ві відчував біль у інших частинах тіла. З метою уникнути подальшого побиття він зміг закритися у власному автомобілі, сівши на переднє пасажирське місце. У цей час на автомобілі «Соболь» прибула «оперативна» група пятеро одягнутих у камуфльовану форму та озброєних автоматами, карабінами та пістолетами осіб, які, як він зрозумів, були саме тією «оперативною» групою терористичної організації, про яку розмовляли між собою брати ОСОБА_19 та ОСОБА_5. Один з бойовиків став розбивати прикладом автомата скло передньої правої двері. Один з бойовиків вистрелив йому в руку і заподіяв огнепальне поранення лівої кисті, після чого став кричати, що відкриє вогонь на ураження. У цей момент ОСОБА_5 якимсь твердим предметом розбив скло задньої правої двері автомобіля і намагався її відчинити. Він вимушений був вискочити з свого автомобіля і намагався забігти за автомобіль ГАІ, щоб втекти від озброєних осіб, не бути у зоні обстрілу і уникнути насильства. ОСОБА_6 навмисно перетнув йому шлях і, розкинувши в сторони руки, намагався зупинити. Внаслідок таких активних дій ОСОБА_6 він вимушений був бігти в інший бік і від пострілу, який здійснив один з членів «оперативної» групи, отримав тяжке вогнепальне поранення правої ноги. Після цього він був затриманий і насильно, з завязаними за спину руками, доставлений до приміщення, де знаходився штаб терористичної організації у м. Дружківці. Через 15-20 хвилин приїхала швидка допомога, яка надала йому першу медичну допомогу та відвезла його до лікарні. Він вважає, що обвинувачені заслуговують на суворе покарання.

При проведенні слідчого експерименту 12 листопада 2014 року за участю потерпілого ОСОБА_2 останній розповів про обставини події, що мали місце 28 травня 2014 року за його участю.

Пояснення потерпілого ОСОБА_2 узгоджуються з протоколом огляду місця події від 28 травня 2014 року, згідно якого в автомобілі НОМЕР_3 зафіксовано розбите скло у передній та задній пасажирських дверях, осколки скла знаходяться в салоні. Також на задньому сидінні зліва був виявлений та вилучений розкладний ніж. В районі будинку №13 по вул. Леніна м.Дружківка напроти входу в приміщення ПП «Промкрепеж» у краю огорожі ліворуч на проїжджій частині виявлені осколки скла (т.2, а.с.12).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою були виявлені наступні ушкодження: наскрізне вогнепальне поранення правого стегна з осколковим переломом діафиза стегнової кістки, наскрізне вогнепальне поранення лівої кисті, забита рана голови, садна правого ліктівого суглоба. Наскрізне вогнепальне поранення правого стегна і наскрізне вогнепальне поранення лівої кисті, утворилися в результаті пострілів з вогнепальної зброї сильного бою, патрони якої були спорядженні, вірогідніше за все, кулями. Наскрізне вогнепальне поранення правого стегна з осколковим переломом діафизу стегнової кістки, як небезпечне для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.Наскрізне вогнестрільне поранення лівої кисті відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя (понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).Забита рана голови, садна плечових та правого ліктівого суглоба утворилися від дії тупих предметів. Забита рана голови відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя (понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Садна плечових та правого ліктівого суглоба відноситься до легких тілесних ушкоджень. (т.2 а.с.9-10).

З показань свідка ОСОБА_11, яка була безпосереднім очевидцем подій, вбачається, що 28 травня 2014 року біля 16 години вона йшла до перукарні «Чародійка» та побачила службову машину працівників ДАІ марки ВАЗ зеленого кольору, та машину ОСОБА_19, які знаходилися по вулиці Радченко біля дитячої бібліотеки. Рядом з машинами стояли брати ОСОБА_2 та ОСОБА_19, потерпілий та ОСОБА_5. Ще двоє працівників ДАІ знаходилися у своєму службовому авто. ОСОБА_19 почали бити потерпілого спочатку руками, а потім і ногами, а ОСОБА_5 все знімав на відеокамеру. Потім ОСОБА_22 дістав пістолет та почав ним бити потерпілого по голові. Вона втрутилася у конфлікт, стала їх розтягувати. ОСОБА_22 стали їй погрожувати. Вона зверталась до ОСОБА_5, як працівника міліції, просила припинити незаконні дії, але той їй відповів, що так треба, оскільки потерпілий вів себе неналежним чином. При цьому ОСОБА_5 не давав потерпілому відступити і підштовхував останнього в сторону ОСОБА_22. Потерпілий вирвався, сів в свій автомобіль та зачинився з середини.Через 5-7 хвилин підїхала машина «Газель», з якої вийшли озброєні люди у воєнній формі та масках з автоматами. Ці люди вибили скло в автомобілі потерпілого та витягли його з машини. Потерпілий чинив опір, кричав та звав на допомогу. Вирвавшись, він почав убігати і в цей час пролунав постріл, від якого потерпілий впав на землю. Озброєні люди взяли його під руки та поволокли до себе в машину ГАЗЕЛЬ. Після того, як потерпілий був поранений і затриманий, усі машини: дві машини з озброєними членами терористичного угрупування, машина потерпілого, якою керував один з бойовиків, та машина ДАІ, у якій були ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій працівник міліції, кортежем поїхали у напрямку штабу так званої «ДНР» у м.Дружківка, що знаходився за виконкомом у будинку бувшої дитячої музичної школи, і який на той час мешканці міста вже називали «гестапо». Коли вона подзвонила у міліцію, щоб повідомити про напад на потерпілого, і сказала, що при цьому були присутні працівники ДАІ ОСОБА_5 та інші, а напад вчинили брати ОСОБА_22, черговий міліції їй повідомив, що останні знаходяться у добрих особистих стосунках з начальником відділу внутрішніх справ міста, а тому міліція не стане втручатися. Крім того, ОСОБА_11 пояснила, що неодноразово бачила, як автомобіль ДАІ під керуваннями ОСОБА_5 стояв на дорозі і чергував в кількох метрах попереду блокпоста на мосту, на якому чергували озброєні члени так званої «ДНР». Як впевнена свідок, такі дії ОСОБА_5 і інших працівників ДАІ м. Дружківки, що чергували з ним, давали їй, як мешканцю міста, підстави для висновку, що останні допомагали бійцями так званої «ДНР», були, як зазначила свідок, у них на «підхваті».

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що 28 травня 2014 року, проходячи площею Леніна, вона почула крики ОСОБА_11 та побачила машину ДАІ разом з працівниками міліції, машину ОСОБА_22, та хлопця у якого з голови текла кров. Працівники ДАІ спостерігали за цим, а ОСОБА_5, все що відбувалося, знімав на відеокамеру. Працівників ДАІ було троє: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій, якого вона не знає. Вона не бачила, щоб працівники ДАІ наносили потерпілому удари. Сама вона не бачила моменту спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Потерпілий просив допомоги, однак працівники ДАІ не намагалися йому допомогти. Брати ОСОБА_22 і ОСОБА_5 їй відомі, як одні з лідерів збройного угрупування так званої «ДНР» у місті, вони організовували обладнання блокпостів і займались грабежами, забирали у мешканців міста майно. На початку травня 2014 року ОСОБА_22 особисто заволоділи її автомобілем і заявили, що її автомобіль буде направлено у місто Словянськ для використання у бойових діях проти українських сил правопорядку. З поведінка ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третього працівника ДАІ були видно, що вони особисто знають братів ОСОБА_22 і що останні діють за згодою і підтримкою працівників міліції. Скориставшись нагодою, коли ОСОБА_22 відійшов до бібліотеки, потерпілий сів до своєї машини на переднє пасажирське місце та комусь дзвонив, а ОСОБА_22 в цей час викликав по телефону групу озброєних людей, яка через декілька хвилин приїхала на конфіскованій машині швидкої допомоги марки ВАЗ «Нива». В автомобілі приїхали озброєні люди у воєнній формі та балаклавах у кількості 4-5 осіб. Один з них розбив скло в автомобілі потерпілого та почав його витягати. Водій став чинити опір і в цей час пролунав постріл, в результаті якого потерпілий був поранений в руку. Працівники ДАІ спостерігали за цим, а ОСОБА_5, все що відбувалося, знімав на відеокамеру. Коли потерпілий намагався втекти від озброєних осіб, шлях до втечі йому перекривала машина ДАІ та працівники ДАІ, що стояли біля автомобіля. Після того, як потерпілий був поранений і затриманий, усі машини: дві машини з озброєними членами терористичного угрупування, машина потерпілого, якою керував один з бойовиків, та машина ДАІ, у якій були ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій працівник міліції, кортежем поїхали у напрямку штабу так званої «ДНР» у м.Дружківка. Їй, як мешканці м. Дружківка, відомо, що з кінця квітня до початку липня 2014 року владу у місті захопили озброєні члени так званої «ДНР», які заявили про непідкорення владі Української держави, встановили блокпости; міліція номінально існувала, але більшість працівників міліції підтримували владу так званої «ДНР» і фактично допомагали сепаратистам.

Колегія суддів зазначає, що показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 узгоджуються між собою та з показаннями потерпілого ОСОБА_2 і підтверджують факт, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 протиправно надавали допомогу членам терористичної організації та сприяли застосуванню до потерпілого насильства.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підтвердили, що 28 травня 2014 року вони бачили, як невідомими озброєними особами було поранено і затримано потерпілого. Там же знаходились працівники ДАІ ОСОБА_5, ОСОБА_6 та третій працівник ДАІ. Ніхто з вказаних свідків не бачив, щоб працівники ДАІ застосовували насильство до потерпілого. Всі вони звернули увагу на те, що ОСОБА_5 увесь час знімав подію на відеокамеру. Кожен з вказаних свідків не знаходивя у безпосередній близькості від місця події і саму події сприймав епізодично.

З показаннь свідка ОСОБА_24Ф вбачається, що наприкінці червня 2014 року члени терористичної організації у м. Дружківці незаконно затримали її чоловіки і заволоділи їх майном. За порадою знайомих, 1 липня 2014 року вона, що дізнатися про долю чоловіка, пішла на прийом до особи на імя «Васильевич», як їй сказали,він є керівником озброєного підрозділу терористів, які захопили владу у м.Дружківці від імені «Донецької народної республіки». У штабі бойовиків вона чекала у черзі у коридорі прийму перед кабінетом «Васильевича», двері до якого були відкриті. Наблюдала, як одна з мешканок м. Дружківка платила «Васильевичу» гроші за звільнення родича, якого терористи утримували як заручника. Побачила, як без черги прямо у кабінет пройшли начальник ДАІ м. Дружківки ОСОБА_25 та працівник ДАІ ОСОБА_5 Вони привітались з керівником терористичного угруповання як з начальником, віддавши військове привітання, та доповіли, що по службі все спокійно, обстановка нормальна. Подальшу розмову вона не почула, проте на протязі приблизно 3 хвилин «Васильєвич», ОСОБА_25 і ОСОБА_5 щось обговорювали. Виходячи з кабінету, ОСОБА_25 і ОСОБА_5 попрощались з «Васильєвичем» як з давно знайомою людиною.

При кваліфікації дій обвинувачених колегія суддів враховує, що відповідно до ст.25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено такі форми сприяння терористичній діяльності: фінансування терористичної організації; надання або збирання коштів з наміром використання їх для вчинення терористичних актів; проведення операцій з коштами та іншими фінансовими активами; надання коштів, інших фінансових активів, відповідних послуг безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчинили терористичні акти; надання допомоги особам, які брали участь в терористичних актах; вербування фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяння встановленню каналів для постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України; переховування осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти.

Аналізуючи докази по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6, надаючи допомогу особам, які брали участь у терористичних актах, таким чином сприяли діяльності терористичної організації.

Колегія суддів кваліфікує дії обвинувачених за ч.1 ст.258-3 КК, оскільки вони сприяли діяльності терористичної організації.

Предявлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення у тому, що вони приймали участь у терористичні організації, дослідженими по справі доказами не підтверджено. Доказів, що обвинувачені вступили до терористичної організації, входили до якогось з структурних підрозділів цієї організації і вчиняли протиправні дії як члени терористичної організації, сторона обвинувачення не надала. Тому з обвинувачення належить виключити, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приймали участь у терористичні організації.

Також з обвинувачення у відношенні ОСОБА_5 за ч.1 ст.258-3 КК належить виключити епізод від 1 липня 2014 року відносно ОСОБА_8, оскільки факт вчинення протиправних дії у вказаний день відносно вказаної особи з боку ОСОБА_5 не знайшов підтвердження при розгляді справи судом першої інстанції. Апеляційна скарга прокурора не містить доводів щодо необґрунтованості виправдувального вироку у вказаній частині обвинувачення щодо ОСОБА_5 за ч.3 ст.365 КК. А тому немає підстав для обвинувачення ОСОБА_5 за вказаним епізодом за ч.1 ст.258-3 КК.

Факт застосування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 насильства до потерпілого ОСОБА_2 особисто обвинуваченими не підтверджується доказами по справі. Показання потерпілого у цій частині не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11, яка як очевидець з близької відстані спостерігала за подією злочину, показаннями інших свідків та іншими доказами по справі. Показання потерпілого у частині нанесення йому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ударів, у тому числі по голові твердим предметом, схожим на пістолет, колегія суддів вважає помилковим сприйняттям деяких з подій, що пояснюється стресовим станом, тим, що події розвивались динамічно, всі учасники події переміщувались, ОСОБА_2 отримував удари і захищався. З показань свідка ОСОБА_11 достовірно вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5, знаходячись позаду потерпілого, не давав тому відступити назад і підштовхував його до братів ОСОБА_22, а удари ногами і руками наносили останні і один з братів ОСОБА_22 наніс удари пістолетом по голові потерпілому.

Натомість обвинувачені своїми діями сприяли застосуванню насильства до потерпілого і їх дії знаходяться у причинному звязку з тяжкими наслідками отриманням ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ч.3 ст.365 КК, оскільки вони перевищили владу та службові повноваження, тобто умисно, будучи працівниками правоохоронного органу, вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, та завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним інтересам та спричинили тяжкі наслідки.

Призначаючи обвинуваченим вид і міру покарання, колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є особливо тяжкими. Обставини, що обтяжують покарання, по справі відсутні. У якості обставин, що помякшують покарання відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК колегія суддів враховує стан здоровя матері ОСОБА_5, яка потребує постійного лікування (т.2, а.с.110), наявність у ОСОБА_6 на утриманні малолітньої дитини, що потребує лікування (т.1, а.с.33, 34), стан здоровя його матері, яка потребує стороннього догляду (т.1, а.с.35, 36, 41). Враховуються також дані про особу ОСОБА_5, а саме те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, має державні відзнаки та почесні грамоти, та дані про особу ОСОБА_6, а саме те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно.

За таких обставин покарання має бути призначено у межах санкцій ч.1 ст.258-3 та ч.3 ст.365 КК ближче до мінімальної межі, з призначенням за ч.3 ст.356 КК додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади у правоохоронних органах. Підстав для застосування додаткового покарання за санкцією ч.1 ст.258-3 КК у вигляді конфіскації майна колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог ст.54 КК Нетреба і ОСОБА_6, як особи, що вчинили тяжкий та особливо тяжкий злочин, мають бути позбавлені спеціального звання капітан міліції.

Відповідно до вимог ст.72 КК колегія суддів зараховує строк попереднього увязнення обвинувачених з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, для ОСОБА_5 з 14 жовтня 2014 року до дня набрання вироком законної сили, для ОСОБА_6 з 15 жовтня 2014 року до дня набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 407, 409, 420, 374 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Донецької області ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2015 року у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у частині їх виправдання за ч.1 ст.258-3 КК та у частині засудження за ч.2 ст.367 КК скасувати і у цій частини ухвалити новий вирок.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.365 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.258-3 КК України 9 (девять) років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням у порядку ст.54 КК України спеціального звання капітан міліції, за ч.3 ст.365 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком нат 3(три) роки, з позбавленням у порядку ст.54 КК України спеціального звання капітан міліції, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення мінш тяжкого покарання більш тяжким остаточно призначити ОСОБА_5 покарання 9(девять) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3(три) роки, з позбавленням у порядку ст.54 КК України спеціального звання капітан міліції.

Строк покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 14 жовтня 2014 року.

Відповідно до вимог ст.72 КК зарахувати засудженому ОСОБА_5 строк попереднього увязнення з 14 жовтня 2014 року до 15 січня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст.365 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.258-3 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавленням у порядку ст.54 КК України спеціального звання капітан міліції, за ч.3 ст.365 КК України 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком нат 3(три) роки, з позбавленням у порядку ст.54 КК України спеціального звання капітан міліції, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання 8(вісім) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3(три) роки, з позбавленням у порядку ст.54 КК України спеціального звання капітан міліції.

Строк покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до вимог ст.72 КК зарахувати засудженому ОСОБА_6 строк попереднього увязнення з 15 жовтня 2014 року до 15 січня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2015 року у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у той же строк з дня вручення їм копії вироку.

Судді