Ухвала суду № 55283055, 25.01.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

25 січня 2016 року м. КиївСуддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 5 травня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 29 липня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року у справі за позовом органу опіки та піклування Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_1, третя особа - Великоберезнянська районна прокуратура Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із зазначеною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 подала заяву з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (п. п. 1 та 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України).

Для прикладу наявності підстави подання заяви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_1 у заяві посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, копію якої додає до заяви.

Однак, зазначена постанова Пленуму Верховного Суду України не може бути взята до уваги як приклад невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки така постанова Пленуму не є постановою Верховного Суду України про перегляд судового рішення у конкретній справі.

Ураховуючи наведене, заявниці відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України на підтвердження підстави подання заяви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, слід надати копію постанови (судового рішення) Верховного Суду України, ухваленої в порядку перегляду судових рішень (Глава 3 Розділу V ЦПК України).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України до заяви слід додати її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а саме дві копії заяви про перегляд судових рішень.

Відповідно до ст. 358 ЦПК України до заяви про перегляд судових рішень додається документ про сплату судового збору. Такий документ у матеріалах, що додаються до заяви ОСОБА_1, відсутній.

З 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким змінено ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів і перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тощо.

Так, за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п. п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

У відповідності до штампу на конверті ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України 19 січня 2016 року.

Отже, у даному випадку заявниці за вимогу немайнового характеру необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 130 % від 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (0,2 розміру мінімальної заробітної плати х 1218 грн х 130 %), що складає 316 грн 68 коп.

З огляду на викладене, для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень судовий збір у розмірі 316 грн 68 коп. повинен бути перерахований на рахунок Верховного Суду України з такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030002 р/о 31213207700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030002, код банку отримувача - 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "судовий збір (Верховний Суд України, 060)" символ звітності 207.

На адресу Верховного Суду України слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 359 ЦПК України у разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки протягом установленого строку.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень залишити без руху та надати заявниці строк до 17 лютого 2016 року для усунення зазначених недоліків заяви.

Роз'яснити, що у разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України А.Г. Ярема