Постанова № 55282719, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20131/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Дзекан В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 95 799,95 грн., -

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 95799,95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

До початку розгляду справи по суті, колегія суддів вважає необхідним перевірити належність відповідача у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2014 року відповідачем до податкового органу було подано декларацію про майновий стан і доходи № НОМЕР_1, в якій визначено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 95799,95 грн. (а. с. 9 - 12).

У визначені Податковим кодексом України строки відповідна сума ОСОБА_2 сплачена не була, що стало підставою для направлення відповідачу податкової вимоги від 21 серпня 2014 року № 7069-25.

За результатами оскарження зазначеної вимоги в судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 р. у справі № 826/1532/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р., позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Зважаючи на вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що фізична особа - підприємець може мати два стани щодо сплати ПДФО: в якості податкового агента від імені та за рахунок фізичної особи, відмінної від ФОП; в якості фізичної особи.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами по справі, що податкова вимога від 21.08.2014 р. № 7069 - 15 виставлена ОСОБА_2 як фізичній особі (а. с. 7).

Податкова декларація про майновий стан і доходи подана відповідачем за формою і у строки, встановлені ПК України для фізичних осіб.

У відповідності до пунктів 177.6, 177.7 ст. 177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Вказані норми кореспондуються зі статтями 51, 52 ЦК України, у відповідності до яких до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Заперечуючи проти задоволення позову у справі, що розглядається, ОСОБА_2 зазначила, що оспорювана нею сума боргу є, фактично, податком з анульованої суми боргу по відсотках за кредитом, що, в свою чергу, у зв'язку зі змінами, внесеними Законом України № 71- VIII від 28.12.2014 р. до Податкового кодексу України, не вважається додатковим благом.

З огляду на це, у справі, що розглядається, ОСОБА_2 виступає в якості фізичної особи, яка оспорює отримання нею у 2013 році доходу у вигляді додаткового блага.

В той же час, позовні вимоги позивача не відповідають цій обставині, так як прохальна частина позову містить вимогу про стягнення боргу з ОСОБА_2 як фізичної особи - підприємця.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, фактично, поклав відповідальність за зобов'язаннями фізичної особи, не пов'язаними з підприємницькою діяльністю, на фізичну особу - підприємця, що суперечить ст. 52 ЦК України.

Отже, оскільки суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 52 КАС України, не здійснив заміну первинного відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на належного: ОСОБА_2, то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом першої інстанції процесуальних норм права, що призвели до неправильного вирішення справи, та відсутністю повноважень у суду апеляційної інстанції здійснювати заміну відповідача на стадії апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 95 799,95 грн. задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (ЄДРПОУ 39468461) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання фізичної особи: 03039, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1053 грн. 80 коп. (одна тисяча п'ятдесят три гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.