КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11383/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
25 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Ісаєнко Ю.А.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Креатив» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Креатив» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Креатив», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києва від 27 січня 2015 року № 0000292205.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з його відпусткою і бажанням прийняти участь у розгляді справи.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов»язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Так, розгляд даної справи відкладався двічі і строки розгляду справи, передбачені статтею 195-1 КАС України, сплили.
У своєму клопотанні представник позивача не вказує на будь-які обставини, які можуть мати значення для розгляду справи, в той час, як усі свої доводи він виклав в апеляційній скарзі та в позовній заяві, а його участь в судовому засіданні судом апеляційної інстанції обов»язковою не визнавалась, крім того, позивач є юридичною особою і має можливість направити в судове засідання іншого представника, зокрема, представляти інтереси Товариства в суді має можливість директор особисто, про що він зазначав у клопотанні про відкладення розгляду справи, поданому до суду першої інстанції (а.с.203 том 1).
Таким чином, клопотання про відкладення судового розгляду є необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі наказу №195 від 11.12.2014 року, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ТС Креатив" (ЄДРПОУ 36602904) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ "Нестіан Трейд" (ЄДРПОУ 39159577) за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ "Олива-Будекспорт" (ЄДРПОУ 38788173) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26 грудня 2014 року № 3250/26-53-22-05-21/36602904.
Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем статті 185, статті 188, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень-серпень 2014 року на загальну суму 353 589,00 грн., та завищено від'ємне значення за серпень 2014 року на суму 86 372,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року № 0000292205, яким ТОВ "ТС Креатив" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 530 384,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 353 589,00 грн., за штрафними санкціями - 176 795,00 грн.
Вказане повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, проте, було залишено без змін, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача як суб»єкта владних повноважень, при цьому, суд виходив з наступного.
Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, судом установлено, що між позивачем ("покупець") та ТОВ "Олива-Будекспорт" ("постачальник") укладено договори поставки № 14/06/10-1 та № 14/06/10-3 від 10 червня 2014 року запасних частини та комплектуючих деталей.
На підтвердження реальності вказаних договорів позивачем були надані специфікації, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.
Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Нестіан Трейд" (Експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 14/06/11 від 11 червня 2014 року, предметом якого є взаємовідносини сторін, що виникають при плануванні, взаєморозрахунках і здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України.
На підтвердження реальності зазначеного договору, позивачем були надані рахунки на оплату; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; акти надання послуг.
Крім того, було надано договори оренди приміщень під офіси в м.Києві та в м. Кривий Ріг.
Разом з тим, як звертає увагу суд першої інстанції, надані позивачем на підтвердження спірних господарських операцій первинні документи, не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що, в свою чергу, не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та, відповідно, перевірити правомочність цієї особи та належність її підпису, а тому наведені документи із зазначеними вище недоліками не можуть бути прийнятими в якості належних первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Крім того, матеріали справи не містять копій подорожніх листів, заявок на отримання товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження товарів на склад позивача, відсутня інформація про рух товару по складу, а зміст укладених договорів не дає змогу встановити, яким чином транспортувались товари на склад позивача.
Крім того, відсутні документи сплати коштів за оренду складу відповідно до договору оренди майна №09/06 від 09.06.2014 року, акту приймання-передачі за договором оренди приміщення під офіс №306/3 від 24.07.2014 року, що відповідно до п.3.1 Договору є невід'ємною частиною вказаного договору.
При цьому, висновки акта перевірки стосовно того, що транспортні засоби, зазначені в товарно-транспортних накладних, згідно АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України відсутні або не належать зазначеним в них автоперевізникам, позивачем не спростовані.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані позивачем документи не дають можливості повною мірою встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних товарів/робіт в господарській діяльності позивача.
Витребувані ухвалою суду від 15.06.2015 року первинні документи на підтвердження реальності господарських відносин позивачем до суду в повному обсязі не надано і не наведено причин неможливості їх надання (а.с.1 том1, 4-47 том 2).
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В свою чергу, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Креатив» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Ухвала в повному обсязі складена 27 січня 2016 року.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Ю.А.Ісаєнко
І.В.Федотов
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.
Судове рішення № 55282661, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 25.01.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/11383/15. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: