Постанова № 55282585, 28.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2016 року № 826/17664/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до треті особи: Святошинського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до Святошинського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві, третя особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просили:

- визнати протиправними дії Святошинського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по місцю проживання в АДРЕСА_1;

- зобов'язати Святошинський районний відділ Головного управління ДМС у м. Києві здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по місцю проживання в АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи. Подав письмові заперечення проти позову.

Треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні проти позову не заперечували.

Третя особа - ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, своєї позиції сто воно позову суду не повідомив.

З урахуванням неявки представників усіх сторін по справі, 19 жовтня 2015 року суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що 30 червня 2007 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинськогоо районного управління юстиції м. Києва.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, даний будинок складається з квартири НОМЕР_1

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 січня 2007 року, виданого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, співвласниками житлового будинку по 1/4 будинку кожному та зареєстровані у квартирах НОМЕР_1, є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Вказані особи надали згоду на реєстрацію позивачів у вказаному будинку, однак ОСОБА_7, який є співвласником іншої 1/4 частини житлового будинку та є власником квартири НОМЕР_2 такої згоди не надав.

07 травня 2015 року позивачі звернулись до Святошинського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві із заявами про реєстрацію їх місця проживання у спірному будинку, однак їм було відмовлено з посиланням на те, що питання реєстрації буде вирішено після надання згоди всіх співвласників будинку у відповідності до ст. 358 Цивільного кодексу України.

Позивачі вважають вказану відмову у реєстрації незаконною, оскільки ОСОБА_7 є власником квартири НОМЕР_4 у будинку, при цьому, позивачі мають намір здійснити реєстрацію в квартирі НОМЕР_3, власником якої є ОСОБА_4

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлення випадків їх обмеження регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV.

Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла (ст. 3 Закону № 1382-IV).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Згідно ст. 8 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає:

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Наказом Міністерства внутрішніх України від 22 листопада 2012 року № 1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів.

Пунктом 2.2 Порядку визначено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, крім випадків, установлених пунктом 2.8 цього розділу; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України).

У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання

Згідно статті 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, будинок складається з квартири НОМЕР_1

Згідно заяв про реєстрацію місця проживання, що були подані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Святошинського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві, позивачі просили зареєструвати їх за адресою: АДРЕСА_1

З урахуванням наведеного, суд критично оцінює доводи позивачів про те, що вони мали намір здійснити реєстрацію свого місця проживання саме у квартирі НОМЕР_3 вказаного будинку.

В графі «службові відмітки» посадовою особою Святошинського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві зроблено посилання, що у разі надання згоди всіх співвласників даного будинку питання реєстрації буде врегульовано.

Таким чином, враховуючи відсутність у заявах на реєстрацію місця проживання позивачів письмової згоди співвласника житлового будинку ОСОБА_7, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для проведення реєстрації місця проживання позивачів.

З огляду на вказане, позовні вимоги про зобов'язання Святошинського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по місцю проживання в АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

З огляду на те, що судом не встановлено в діях відповідача ознак протиправності, позовні вимоги задоволенню не підлягають

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський