Постанова № 55282556, 27.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2016 року № 826/12733/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард-А»

до

третя особа:

Державної податкової інспекції в Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві,

Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси і кредит”

про

скасування податкової вимоги №1961-23 від 03 березня 2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу №292/26-58-23-01 від 03 березня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард-А» (далі — позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі — відповідач), третя особа - Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси і кредит”, про скасування податкової вимоги №1961-23 від 03 березня 2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу №292/26-58-23-01 від 03 березня 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про несвоєчасність сплати з вини позивача податку на додану вартість у розмірі 174523,00 грн., оскільки позивачем було своєчасно подано платіжне доручення на перерахування податку до Державного бюджету України, втім з вини Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси і кредит” воно не було виконане.

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2015 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 10.09.2015 року не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи неявку сторони відповідача та третьої особи, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі Договору №1136 на розрахунково - касове обслуговування від 17.04.2007 року №629 від 23.05.2007 року, укладеного між ТОВ «Форвард-А» (Клієнт) та ПАТ “Банк “Фінанси і кредит” (Банк) позивач з рахунку №26009201136980 платіжним дорученням №32 від 18.02.2015 року ініціював грошовий переказ щодо сплати податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 174 524,00 грн.

З невідомих для позивача причин, вказане вище платіжне доручення не було виконано з боку ПАТ “Банк “Фінанси і кредит” , що підтверджується листом банку №11-021410/2432 від 20.02.2015 року.

03.03.2015 р. відповідачем внаслідок несвоєчасної сплату самостійно визначеного позивачем податкового зобов’язання у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року було винесено податкову вимогу №1961-23 на суму 174523,00 грн., а також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу на підставі рішення №292/26-58-23-01-23 від 03.03.2015 р.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 129.6. Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Матеріали справи свідчать, що причиною невиконання (непроведення) платіжного доручення №32 від 18.02.2015 року позивача, яким ініційовано перерахування на користь Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 174 524,00 грн. стала бездіяльність ПАТ “Банк “Фінанси і кредит”, який є обслуговуючим банком позивача..

З наведеного, суд приходить до висновку, що порушення строку зарахування податку на додану вартість позивача сталось не з його вини, а з вини Публічного акціонерного товариства ПАТ “Банк “Фінанси і кредит”, що виключає відповідальність позивача.

З огляду на наведене, податкова вимога №1961-23 від 03 березня 2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу №292/26-58-23-01 від 03 березня 2015 року є такими, що не ґрунтуються на законі, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Судовий збір підлягає розподілу у відповідності до норм статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард-А» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу №1961-23 від 03 березня 2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу №292/26-58-23-01 від 03 березня 2015 року Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард-А» (код ЄДРПОУ 34771339) здійснені витрати по сплаті судового збору у розмірі 422,13 грн. за рахунок асигнувань ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук