Постанова № 55282364, 18.01.2016, Харківський окружний адміністративний суд

, Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 січня 2016 р. № 820/11730/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача 1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області Першого заступника голови районної державної адміністрації Гаплєвської Інни Борисівни, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив суд:

- скасувати рішення № 79 від 24.11.2015 комісії з питані захисту прав дитини Дергачівської районної державної адміністрації про відмову гр. ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у дозволі на продаж житлового будинку, який розташований за вищезазначеною адресою у зв'язку з тим, що будинок який мають намір придбати в рахунок будинку на який мають право користування діти, не рівноцінний;

- зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області зняти заборону на відчуження житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_4.

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначив, що мав намір продати житловий будинок, який на праві користування належить його неповнолітнім дітям. Для продажу даного будинку позивачу потрібний дозвіл Дергачівської РДА, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідною заявою до останнього. 24.11.2015 комісією з питань захисту прав дитини Дергачівської районної державної адміністрації прийнято рішення № 79 про відмову гр. ОСОБА_4 у наданні дозволу на продаж житлового будинку, у зв'язку з тим, що будинок, який мають намір купити є не рівноцінний. Позивач вважає, що вищевказане рішення прийнято без дотримання чинного законодавства та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, начальник служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області в судовому засіданні пояснила, якщо діти в рівних частках набудуть у власність по 1/4 частці житловий будинок, який позивач має намір придбати, проти позову вона не заперечує, оскільки права дітей збільшаться, бо будинок, який планують продати належить дітям на праві користування, а в разі оформлення на дітей часток будинку, який позивач має намір придбати, права дітей збільшаться з набуттям у власність житлового будинку.

Представник відповідача, головний спеціаліст юридичного відділу апарату Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де зазначив, що спірне рішення прийняте у відповідності з чинним законодавством, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. 18.01.2016 через канцелярію суду надав письмові заперечення, де зазначив, що Дергачівське районне управління юстиції Харківської області діє виключно на підставі чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Щодо позовної вимоги в частині скасування рішення № 79 від 24.11.2015 комісія з питань захисту прав дитини Дергачівської районної державної адміністрації про відмову гр. ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у дозволі на продаж житлового будинку, який розташований за вищезазначеною адресою у зв'язку з тим, що будинок який мають намір придбати в рахунок будинку на який мають право користування діти, не рівноцінний, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 про, що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 36).

Вищевказаний будинок належить на праві користуванні малолітнім дітям ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, в тому числі дітям, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5.

Судовим розглядом встановлено, що позивач мав намір продати, вищевказаний будинок, та купити інший будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки будинок на праві користуванням належить неповнолітнім дітям, позивач звернувся з заявою до Дергачівської районної державної адміністрації про надання дозволу на продаж будинку, що підтверджується договором про намір укладення договору куплі - продажу об'єкта нерухомості від 02.10.2015 (а.с. 54 - 56) та угодою про завдаток від 24.10.2015 (а.с. 57).

17.11.2015 комісією з питань захисту прав дитини Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області розглянуто заяву гр. ОСОБА_1, який діяв за довіреністю від імені гр. ОСОБА_4 про надання дозволу на продаж житлового будинку на який мають право користування діти, в тому числі діти, позбавленні батьківського піклування, внаслідок чого прийнято рішення № 76 про відмову у надані дозволу на продаж будинку. Позивачу рекомендовано забезпечити особисте звернення власника житла та усунути недоліки в частині рівноцінності житла, яке буде придбане в рахунок житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

24.11.2015 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області розглянута заява гр. ОСОБА_4 про надання дозволу на продаж житлового будинку, на який мають право користування діти, в тому числі діти, позбавленні батьківського піклування, у зв'язку з чим прийнято рішення № 79 про відмову у надані дозволу на продаж будинку, оскільки будинок який мають намір придбати в рахунок будинку на який мають право користування діти, не рівноцінний.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Охорона дитинства в Україні визначена законодавством як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, згідно Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-ІІІ.

Відповідно до вищевказаного закону, завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Статтями 17, 18 вищезазначеного закону визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже, вказаними правовими нормами передбачено обов'язковість попереднього отримання батьками дитини у органів опіки та піклування дозволу на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, а згадані органи обтяжені обов'язком здійснювати контроль за додержанням батьками майнових та житлових прав в тому числі й при купівлі нового житла.

Вищенаведені норми кореспондуються зі ст. 177 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

- укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

- видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

- відмовлятися від майнових прав дитини.

Слід зазначити, що Сімейним кодексом України поряд із Законом України "Про охорону дитинства" є спеціальним законом, який визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів .

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із п.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за №282/20595, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів. Правочини від імені неповнолітніх, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування.

Порядок отримання дозволу на вчинення правочинів щодо майнових прав дитини установлений 177 Сімейного кодексу України та пунктами 66, 67 "Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини " затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини".

Так, частинами 4 - 6 ст. 177 Сімейного кодексу України та пунктами 66, 67 Постанови КМУ №866 урегульована процедура надання або відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке вже перебуває у власності дитини.

Крім того, суд враховує, що за змістом норм ст.ст.17, 18 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 177 Сімейного кодексу України і п.п. 66, 67 Порядку №866 прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо майнових прав дитини належить до виключної компетенції органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Положеннями ч.2. ст.12 вищезазначеного закону визначено. що неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Поряд з цим, суд зазначає, що 09.11.2015 комісією з питань захисту прав дитини Дергачівської РДА проведено обстеження житлово-побутових умов будинку, який має намір придбати позивач, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Внаслідок чого складено акт, де зафіксовано, що будинок потребує ремонту та оздоблюваних внутрішніх робіт. На момент обстеження електроенергія та газове опалення відключені.

16.11.15 комісією з питань захисту прав дитини Дергачівської РДА проведено повторне обстеження житлово-побутових умов вищезазначеного будинку, внаслідок чого складено акт, де зафіксовано, що в будинку, підключено електроенергію та газове опалення, але будинок потребує подальших полібшень внутрішніх умов, які потрібні для комфортного проживання.

Суд, звертає увагу, на те що умовою комісії для отримання позивачем дозволу на продаж будинку було усунення недоліків, які були зафіксовані у актах обстеження житлово-побутових умов будинку від 09.11.2015 та від 16.11.2015, проте позивачем не усунуті недоліки вказані у актах обстеження, а саме: поли в будинку не відремонтовані та не покрашені, відсутні міжкімнатні двері.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що рішення №79 від 24.11.2015 комісії з питань захисту прав дитини Дергачівської районної державної адміністрації правомірне та прийняте в межах чинного законодавства, оскільки внаслідок укладення договору продажу будинку в м. Дергачі та придбання на ім'я дітей житлового будинку в смт. Золочів майнові права дітей будуть порушені, так як, чинним законодавством визначено, що зменшення прав дітей під час здійснення правочинів щодо жилих приміщень неприпустиме, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позивної вимоги в частині зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області зняти заборону на відчуження житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься розпорядження № 137 від 30 квітня 2015 року Дергачівської РДА Харківської області "Про зняття заборони з домоволодіння та накладення заборони на домоволодіння, яке належить на праві користування дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 " (а.с. 32),

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що рішенням суду позивач був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5, та цим же рішенням встановлено збереження за малолітніми права користування житловим будинком, тобто у позивача наявна заборона на відчуження майна у зв'язку з позбавленням батьківських прав.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952- IV від 01.07.2014, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;

6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;

7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

В подальшому державним реєстратором на виконання положень вищевказаної норми закону внесено до реєстру обтяження речових прав на нерухоме майно заборону на відчуження житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952- IV від 01.07.2014, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, іншими нормативно-правовими актами України.

Положеннями ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952- IV від 01.07.2014 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами пункту 2 частини 2 вищевказаного закону встановлено, державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952- IV від 01.07.2014, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952- IV від 01.07.2014, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Положеннями пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація прав, проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно з п. 9 вищевказаного Порядку, разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи , що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Аналізуючи вищевказані норми права, суд приходить до висновку, що державний реєстратор за заявою заявника накладає або знімає заборону на відчуження майна, діє виключно в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

А тому, оскільки позивач до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області не звертався з заявою про зняття заборони на відчуження житла, тому вимога в частині зобов'язання відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області зняти заборону на відчуження житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності громадянину ОСОБА_4 є передчасною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167, 168, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області Першого заступника голови районної державної адміністрації Гаплєвської Інни Борисівни, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 січня 2016 року.

Суддя О.М. Тітов