Постанова № 55280780, 14.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року Справа № 808/5423/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.,

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2015/000032/1 від 18.02.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2015/00039 від 18.02.2015 за ВМД № 112030000/2014/002245 від 17.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за першим методом. Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Між позивачем та фірмою «INTERCOMMODITIES SA», Парадізо-Лугано, Швейцарія, укладено контракт №13120156 від 09.09.2012 (далі контракт) на поставку оксид молібдену на умовах DAP Запоріжжя, відповідно до правил Інкотермс 2010.

Для здійснення митного оформлення товару 17.02.2015 позивачем до Запорізької митниці подано митну декларацію №112030000/2015/002245, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:

- Накладна СМR №1501778 від 10.02.2015,

- Сертифікат якості МV1412.03/2 від 16.12.2014,

- інвойс МО-15-005 від 10.02.2015,

- зовнішньоекономічний контракт №13120156 від 09.02.2012,

- специфікація №440 від 09.02.2015,

- додаткова угода до контракту від 03.08.2012,

- додаткова угода до контракту від 14.12.2012,

- додаткова угода до контракту від 04.12.2013

- та інші документи, зазначені в графі 44 ДМ-2.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ- 1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 57,58 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Однак митницею було витребувано додаткові документи: 1. Договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, 2. Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, 3. Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту), 4. Виписку з бухгалтерської документації 5. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) 6. Копію митної декларації країни відправлення, та 7. Висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовленими спеціалізованими експортними організаціями про що зазначено в повідомленні від митниці декларанту під час митних консультацій, який є додатком до ДМВ-1.

Митний орган, керуючись п.2 ст.53 МК України, ґрунтує свою вимогу відсутністю в наданих для митного оформлення документах, всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості), а документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та в додатку до ДМВ-1 посилається на те, що: 1). Згідно п.1 контракту кількість, якість, ціна, строки та умови поставки визначаються в специфікації. Згідно специфікації №440 від 09.02.2015 здійснюється поставка «Оксиду молібдену», разом з тим в розділі ціна зазначені данні $/1b Сr та $/Мt Сr, тобто не зрозуміло, яким чином цінові показники (Сr) впливають на формування ціни товару, в якому основний елемент Мо (Молібден). Також ціна товару згідно інвойсу розраховується виходячи із ціни Мо/МТ 1180. Враховуючи вищезазначену інформацію виникають сумніви в правильності розрахунку складових ціни товару. Також цифрові значення страховки та транспортних витрат, зазначених в специфікацією №440 документально не підтверджені.

18.02.2015 року позивач надав Запорізькій митниці додаткові документи та пояснення і обґрунтування, шляхом подачі митному органу листа додатку до ДМВ-1, з зазначенням які документи надаються, та тексту обґрунтувань щодо неможливості подачі певних документів.

18.02.2015 митним органом було прийнято рішення № 112030000/2015/000032/1 про коригування митної вартості товару та визначення його за шостим методом та картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2015/00039.

В зазначеній картці відмови як причину у відмові в митному оформленні вказано те, що митним органом винесене відповідне рішення про коригування митної вартості товару, що вимагає внесення змін до ВМД, шляхом подання нової ВМД за митною вартістю згідно Рішення про визначення митної вартості № 112030000/2015/000032/1 від 18.02.2015.

18.02.2015 позивач подав митному органу нову митну декларацію № 112030000/2015/002329, яку прийнято до митного оформлення.

Платежі за ВМД № 112030000/2015/002329 склали: ПДВ в сумі 2 276 804,48 грн., ввізного мита-223 216,13 грн.

Таким чином, за декларацією №112030000/2015/002329 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ПДВ склала 898 598,89 грн., з ввізного мита - 88 097,94 грн.

Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі Оцінка товарів для митних цілей, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах. Проте, наявність розбіжностей є субєктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові письмові пояснення з приводу розбіжностей в наданих документах, а також специфікацію №440 з виправленим текстом, окрім рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору, оскільки такі не залучалися, виписки з бухгалтерської документації.

Декларантом було надано:

- Договір із третіми особами від 28.01.2015, Специфікацію № 01 від 04.02.2015;

- Рахунок № 033-2015 від 04.02.2015;

- Копію митної декларації країни відправлення;

- Реліз, справку про транспортні витрати від 17.02.2015, рахунок перевізника від 16.02.2015.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Згідно вимог ч.4 ст.57 МКУ проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару, оскільки відповідачем не доведено протилежного.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що у митного органу не виникали питання щодо перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «Згідно п.1 контракту кількість, якість, ціна, строки та умови поставки визначаються в специфікації. Згідно специфікації №440 від 09.02.2015 здійснюється поставка «Оксиду молібдену», разом з тим в розділі ціна зазначені данні $/1b Сr та $/Мt Сr, тобто не зрозуміло, яким чином цінові показники (Сr) впливають на формування ціни товару, в якому основний елемент Мо (Молібден). Також ціна товару згідно інвойсу розраховується виходячи із ціни Мо/МТ 1180. Враховуючи вищезазначену інформацію виникають сумніви в правильності розрахунку складових ціни товару. Також цифрові значення страховки та транспортних витрат, зазначених в специфікацією №440 документально не підтверджені».

Суд зазначає, що Митний орган не прийняв до уваги, що декларантом додатково надані майже всі додатково витребувані документи.

В якості підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості митним органом в консультації зазначено, що декларант відмовився від надання додаткових документів та фактично відсутнє належне обґрунтування. Такі висновки митниці суперечить нормам митного законодавства та судовій практиці Верховного суду України.

Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митних декларацій, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № 112030000/2015/000032/1 від 18.02.2015.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2015/00039 від 18.02.2015.

Стягнути з Запорізької митниці Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39477764) на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» (ЄДРПОУ 00186536) суму судового збору в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака