Постанова № 55280191, 18.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа № 922/6159/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5789 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.15 р. у справі № 922/6159/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок "Тайфун-2000", м. Харків

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілланд Груп", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 21 229,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок "Тайфун-2000" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілланд Груп" суму боргу 21 229 грн. 08 коп. за договором поставки № 55 від 04.05.2015 р. та витрати повязані зі сплатою судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2015р. у справі № 922/6159/15 позов задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання в частині оплати отриманого товару, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 р. № 922/6159/15 та прийняти нове рішення, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, внаслідок того, що та в подальшому господарський суд прийнявши рішення за відсутності його представника, тим самим порушив процесуальні права відповідача, і вказана обставина з урахуванням вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування прийнятого по справі рішення, та ін.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/6159/15 від 08.12.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів та підстав викладених у запереченні, посилаючись на законність та обоснованість рішення, та ін.

20.01.2015 р. у судове засідання відповідач не зявився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обовязку господарського суду витребувати у сторони документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонам суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає , що судом в межах наданим ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду в апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч.2 ст 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 04.05.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок "Тайфун-2000" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілланд Груп" (покупець) укладений договір поставки № 55 (далі договір). Відповідно до п. п. 1.1, 1.3, 1.4 договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю продукти харчування, далі (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар, оплатити його, а також реалізувати, на умовах даного договору. Загальна ціна договору та якість поставленого товару визначається шляхом підсумовування вартості та кількості товару поставленого по даному договору, за вирахуванням вартості та якості товару, повернутого на умовах даного договору. Умови наступної реалізації товару третім особам передбачені в угоді про дистрибуції, яка є додатком № 2 до даного договору.

Згідно з п. 2.1-2.4 договору, ціна за одиницю товару встановлюється в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору. Ціна товару включає в себе вартість тари та доставки товару. Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар на протязі 28 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в п. 4.5 договору. Оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника, або по попередньою згодою з постачальником, в інших формах, не заборонених чинним законодавством. Датою оплати по договору вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.1, 4.4, 4.5 договору, товар постачається партіями на основі замовлення покупця. Підписання покупцем розхідної накладної постачальника підтверджує факт отримання покупцем повного комплекту товаросупровідних документів, передбачених пунктом 4.3 договору. Зобов'язання по поставці товару вважається виконаними з моменту передачі партії товару представнику покупця. Датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній на поставку товару.

Відповідно до п. 10.14 договору, даний договір діє з моменту підписання до 31.03.2016 р.

Як свідчать матеріали справи видатковими накладними: № 2290 від 17.06.2015 р. на суму 4723,20 грн.; № 2366 від 24.06.2015 р. на суму 26 933,76 грн.; № 2408 від 28.06.2015 р. на суму 24572,16 грн. та товарно-транспортними накладними: № 0002110 від 17.06.2015 р.; № 0002188 від 24.06.2015 р.; № 0002232 від 28.06.2015 р. позивачем передано, а відповідачем отриманий товар на загальну суму 56229,12 грн.

Даний факт відповідачем не заперечується та не спростований в установленому порядку.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару на загальну суму 15000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 20.08.2015 р. на суму 2000,00 грн., від 02.09.2015 р. на суму 5000,00 грн.; від 10.09.2015 р. на суму 5000,00 грн.; від 17.09.2015 р. на суму 3000,00 грн. та частково повернув товар на загальну суму 20000,04 грн., що підтверджується зворотною накладною № 63 від 16.09.2015 р.

Отже, у відповідача існує заборгованість з оплати отриманого товару в сумі 21229,08 грн.

Обставини щодо несплати заборгованості у сумі 21 229,08 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання в частині оплати отриманого товару, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведені вище обставини та норми, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору поставки № 55 від 04 травня 2015 року, не сплачено вартість отриманого товару у розмірі 21 229,08 грн. позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наданими доказами та підлягають задоволенню.

Разом з тим, безпідставними є вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення не звернув уваги на те, що його представник для дачі пояснень в судове засідання не з'явився, і тим самим нібито порушив процесуальні права відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, в ній міститься поштове повідомлення (а. с. 54) яке свідчить про те, що відповідачу відомо про порушення судом провадження у даній справі. Крім того, позивач при зверненні до суду надсилав на адресу відповідача копію поданої до суду позовної заяви, про що свідчать надані позивачем фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист (а. с. 7), та ін. Зазначене свідчить про те, що відповідачу було відомо про розгляд судом даної справи, однак він з невідомих причин не скористався своїм правом надіслати до суду для надання пояснень свого представника та правом надання відповідних доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача, в звязку з чим, вимоги останнього про скасування прийнятого у справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідачем, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 08.12.15 р. у справі № 922/6159/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.15 р. у справі № 922/6159/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.01.2016 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.