Постанова № 55280132, 25.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа№ 910/22188/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Коршун Н.М.

Сотнікова С.В.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Славський М.Г. (довіреність №3801/18 від 16.12.2015 р.)

від відповідача - Ханін О.В. (довіреність №02/304-47 від 04.01.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р.

у справі №910/22188/15 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА-страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА-страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 12216,30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 12216,30 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 352 ГК України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

04.12.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник, вигодонабувальник) був укладений договір № 65500в4к5 добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Ford», державний номер НОМЕР_1.

За вказаним договором страхова сума становить 152000,00 грн. (а.с. 41-43).

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

03.02.2015 р. в м. Києві на вулиці Сосницькій, о 10 год. 55 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Ford», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, та марки «Ford», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, що належить ОСОБА_4, що підтверджується довідкою № 57182742 УДАІ ГУ МВС України.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Ford», державний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.

Згідно довідки № 57182742 УДАІ ГУ МВС України, особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_5, і його вина встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2015 р. у справі № 755/3170/15-п.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Автосиметрія» № АС-00000318 від 06.02.2015 р. та ремонтної калькуляції за системою Audatex, пошкоджений автомобіль страхувальника потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт на загальну суму 19900,09 грн.

13.02.2012 р. позивачем було складено страховий акт № 1.003.15.01484/VESKO3488, згідно якого сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 19140,09 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_4 в сумі 19140,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 157 481 від 16.02.2015 р.

Згідно полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» № АІ/631298 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Ford», державний номер НОМЕР_2.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду з даним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 12216,30 грн. (19140,09 грн. страхове відшкодування, сплачене позивачем страхувальнику - 6413,79 грн. сума виплаченого страхового відшкодування ТДВ «СК «Альфа-Гарант» - 510,00 грн. сума франшизи = 12216,30 грн.) матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_2, зокрема, до відповідача у даній справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Згідно ч. 2 ст. 1198 ЦК України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/631298 встановлена франшиза у розмірі 510,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн.

Відповідач не погоджується з розрахунком позивача, посилаючись на те, що рахунок-фактура ТОВ «Автосиметрія» № АС-00000318 від 06.02.2015 р. не може бути доказом реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Натомість відповідач посилається на консультацію №13229 від 20.07.2015 р. про вартість фізичного зносу транспортного засобі FORD Focus (державний номер НОМЕР_3) та власний розрахунок страхового відшкодування.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92 та від 14.05.2013 р. у справі № 5011-7/16471-2012.

У постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Крім того, листом від 19.07.2011 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

На підтвердження понесених витрат позивач надав акт виконаних робіт № АС-0000106 від 05.03.2015 р., яким підтверджується виконання ТОВ «Автосиметрія» відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля ОСОБА_4, внаслідок ДТП, що сталася 03.02.2015 р. на суму 19900,09 грн.

Також відповідач посилається на сплату страхового відшкодування в розмірі 6413,79 грн. 31.07.2015 р. Однак, судом встановлено, що дана оплата була врахована позивачем при розрахунку страхового відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми завданої шкоди в розмірі 12216,30 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. у справі №910/22188/15 залишити без змін.

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 190 (сто дев'яносто) грн. 10 коп., сплачений за платіжним дорученням №16855 від 07.12.2015 р.

Справу №910/22188/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Н.М. Коршун

С.В. Сотніков