Постанова № 55280093, 26.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 910/23825/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2016 року по справі № 910/23825/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року по справі № 910/23825/15 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС

БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК"

Білої Ірини Володимирівни

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ

ЛІЗИНГ"

про стягнення 121 640,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" про стягнення 121 640,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" суми основного боргу та суми нарахованих процентів в розмірі 2 821,26 грн. та 2 821,86 грн. відповідно на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" на користь публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" 108 203,05 грн. основного боргу, 1 156,50 грн. процентів та 6 637,25 грн. пені. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 432,81 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" по справі № 910/23825/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.

У зв'язку з переформуванням колегій Київського апеляційного господарського суду розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/23825/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" до провадження і призначено розгляд справи на 26.01.2016 року.

Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/23825/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року по справі № 910/23825/15 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" до провадження зазначеною колегією.

В апеляційній скарзі скаржником порушено питання щодо зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею іншою справою № 905/2777/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" до публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" про визнання пунктів кредитного договору від 18.12.2013 року № 287/Ю недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, звертаючись до суду з клопотанням про зупинення апеляційного провадження у даній справі відповідач не довів наявності підстав для зупинення, тобто не надав належних доказів того, що розгляд даної справи неможливий до вирішення справи № 905/2777/15, оскільки зазначену справу розглянуто та прийнято рішення про відмову у задоволення позову (копія рішення знаходиться в матеріалах справи), доказів подання апеляційної скарги до суду не надано, а відтак клопотання про зупинення розгляду справи № 910/23825/15 задоволенню не підлягає.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року по справі № 910/23825/15 - необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір №287/Ю (договір, а.с. 8-9).

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії з лімітом користування у сумі 276 331,00 грн. на придбання основних засобів та супутніх витрат строком до 15.12.2015 року зі сплатою 20 % річних; ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (додаток № 1). Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку застосовується умовно 360 днів у році.

У п. 4.2 договору зазначено, що позичальник зобов'язується щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним перераховувати на рахунок № 37391321973133 суму процентів за користування кредитом у відповідності до договору. Позичальник зобов'язується погашати наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.5 договору).

У разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми кредитування з графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 15 грудня 2015 року включно, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення. Кошти у погашення будь-якої заборгованості за цим договором направляти на рахунок № 37391321973153 для розподілу у наступній послідовності: прострочена заборгованість за комісіями; прострочена заборгованість за процентами; прострочена заборгованість за кредитом; комісії строк сплати яких настав; проценти, строк сплати яких настав; поточна заборгованість за кредитом (п.п. 4.6, 4.7 договору).

Пунктом п. 8.12. договору визначено, що строк дії цього договору встановлюється з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.

13.10.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 13.10.2014 року до кредитного договору (а.с. 11), якою сторони домовились внести зміни до п. 1.1. договору та викласти його у наступній редакції: "Банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 276 331,00 грн. на придбання основних засобів та супутніх виробів по них, строком до 15 грудня 2016 року зі сплатою:

- у період з 18 грудня 2013 року до 30 вересня 2014 року включно - 20 % річних;

- у період з 01 жовтня 2014 року до 15 грудня 2015 року включно - 15 % річних.

Ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (Додаток № 1, а.с. 10).

Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.".

Крім того, зазначеною додатковою угодою сторони погодили, що відповідно до п. 4.6. кредитного договору, позичальник зобов'язується у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5., а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 14 грудня 2015 року включно, сплачувати банку проценти у розмірі:

- у період з 18 грудня 2013 року до 30 вересня 2014 року включно - 50 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення;

- у період з 01 жовтня 2014 року - 15 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

04.12.2014 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору (а.с. 12), якою викладено пункт 4.12 у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується забезпечити об'єм кредитових надходжень на поточний рахунок №26005032197310 відкритий у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", у сумі не менше 0 (нуль) гривень та 00 копійок впродовж кожного місяця, починаючи з грудня 2013 року".

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 276 331,00 грн. (а.с. 14).

Оскільки, станом на 17.07.2015 року відповідачем умови договору не виконано, то позивачем направлено відповідачу вимогу №3789 від 17.07.2015 року (а.с. 20), в якій банк, посилаючись на п. 5.3. кредитного договору, вимагав протягом тридцяти днів сплатити заборгованість по кредиту, по відсоткам та пені (а.с. 21-22).

Однак, зазначена вимога залишена без задоволення.

У зв'язку з чим, публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої Ірини Володимирівни звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" про стягнення заборгованості, яка станом на 26.08.2015 року становить 121 640,52 грн., з яких: 111 024,91 грн. - заборгованість за основним боргом, в тому числі, 47 001,26 грн. - прострочена заборгованість; 3 978,36 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, в тому числі, 2 821,86 грн. - прострочена заборгованість; 6 637,25 грн. - заборгованість по пені, у т.ч. за простроченим основним боргом - 6 075,91 грн. та за простроченими процентами - 561,34 грн..

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Доказів повного повернення кредиту відповідачем не надано, внаслідок чого у відповідача станом на 26.08.2015 року виникла заборгованість по кредиту у розмірі 111 024,91 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданих позивачем банківських виписок вбачається, що 23.10.2015 року відповідачем на користь позивача були перераховані кошти у розмірі 5 643,72 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у відповідності до вимог п. 4.7 кредитного договору сума у розмірі 2 821,86 грн. зараховуються на сплату прострочених процентів, а сума у розмірі 2 821,86 грн. зараховується в рахунок сплати простроченої суми основного боргу.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2 821,86 грн. та суми по нарахованих процентах в розмірі 2 821,86 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по кредиту визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 108 203,05 грн., а в частині стягнення заборгованості по процентам у розмірі 1 156,50 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за простроченим основним боргом у розмірі 6 075,91 грн. за загальний період з 01.04.2015 року по 25.08.2015 року та розрахунок пені за простроченими процентами у розмірі 561,34 грн. за період з 11.03.2015 року по 10.08.2015 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, встановлена сторонами у п. 5.10. кредитного договору, відповідно до якого, при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.2, п. 4.3, п. 4.5) вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за простроченим основним боргом у розмірі 6 075,91 грн. за загальний період з 01.04.2015 року по 25.08.2015 року та розрахунок пені за простроченими процентами у розмірі 561,34 грн. за період з 11.03.2015 року по 10.08.2015 року визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини 1 статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за кредитним договором виплачуються до дня повернення позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проценти за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалися, на його банківський рахунок.

Доказів повернення заборгованості за кредитним договором до апеляційної інстанції не надано, а тому твердження апелянта про те, що з моменту надіслання досудової вимоги банк не має права продовжувати нараховувати відсотки за користування кредитом до уваги не беруться.

З приводу умов кредитного договору, зазначених в пункті 4.6., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.1. договору встановлено предмет договору «Банк за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування короткостроковий кредит у формі не поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 276 331,00 грн. на придбання транспорту, строком до 15.12.2015 року зі сплатою 20% річних».

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначена процентна ставка є фіксованою в розумінні ст. 1056-1 Цивільного кодексу України.

За частиною 3 зазначеної статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У пункті 4.6. Кредитного договору (у редакції від 13.10.2014 року) сторонами встановлено, що у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5. цього договору, а саме невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 15.12.2015 року включно, Позичальник сплачує банку проценти у розмір: у період з 18.12.2013 року до 30.09.2014 року включно - 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту ї погашення; починаючи з 01.10.2014 року - 15% на суму простроченої заборгованості до моменту ї погашення.

Водночас статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме зазначено: 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, згідно із пунктом 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Отже пункт 4.6. кредитного договору не суперечить діючому законодавству.

Щодо посилань скаржника на те, що саме позичальник направляє кошти на рахунок для розподілу.

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції 3.8. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже на платника законодавством покладено обов'язок визначити повноту інформації, а на банк перевірку на відповідність вимогам викладеним у цій главі.

Для усунення виникнення суперечок щодо повноти інформації у графі призначення платежу, для правильного зарахування коштів, сторонами у двосторонньому порядку встановлено текст призначення платежу.

Зазначений пункт не є суттєвим і має більш інформативний характер для зручності виконання сторонами умови кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням передбачена у ст. 534 Цивільного кодексу України - у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Аналогічну черговість встановлено сторонами у пункті 4.7. Кредитного договору.

Враховуючи викладене, відповідач не навів, як саме обмежене його право на використання власних коштів на власний розсуд пунктом 4.7. Кредитного договору.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/23825/15 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року по справі № 910/23825/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/23825/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23825/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

А.Г. Майданевич