Постанова № 55279978, 25.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.01.2016 справа №913/884/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача не зявився; ОСОБА_4, за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Сєвєродонецьк, Луганська областьна рішення господарського судуЛуганської областівід24.11.2015 р. (підписано 30.11.2015 р.)у справі№ 913/884/15 (суддя Смола С.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", м. Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Сєвєродонецьк, Луганська областьпростягнення 82 327,94 грн.В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", м. Донецьк (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №507/14-4СА від 07.07.2014р. в сумі 67 816,32 грн., пені в сумі 3 390,82 грн., 3% річних в сумі 1 031,18 грн. та інфляційних втрат у сумі 10 089,62 грн.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було заявлено про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3 390,82 грн. Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.11.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 67 816,32 грн., інфляційні втрати в сумі 10 089,62 грн., 3% річних у сумі 1 020,03 грн. та судовий збір у сумі 1 183,89 грн. Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 3 390,82 грн. припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на прострочення позивачем обов'язку поставки продукції, ненастання строку оплати через недодержання позивачем вимог п. 4.5 Договору, що робить неможливим початок перебігу терміну для оплати поставленої продукції, ненадання позивачем документів на підтвердження права власності на товар, який був поставлений відповідачу.

Скаржник також посилається на безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи № 905/2874/15 щодо тлумачення умов Договору.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки

№ 507/14-4СА від 07.07.2014р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобовязався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому Договорі та специфікаціях, які є невідємними частинами даного договору, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.3 Договору передбачений перелік товаросупровідних документів, у випадку відсутності яких відповідач має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем.

Згідно п. 5.2 Договору, ціни на продукцію, що поставляється встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору сторонами була підписана Специфікація на загальну суму разом з ПДВ 755 963,76 грн., якою узгоджено найменування продукції, номер та індекс стандартів, ТУ, кількість та вартість продукції, що має бути поставлена, а також строки її поставки

Пунктом 4 Специфікації до Договору сторони визначили умови оплати продукції за цією специфікацією, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 90 календарних днів з моменту приймання продукції на склад покупця.

Позивачем була поставлена відповідачу затяжка шахтна 1 ЗШ-10.2.5 (м3) в кількості 28,6 м3 на загальну суму 67 816,32 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.12.2014 р. № 1093 (а.с. 15).

Вказана накладна підписана представником позивача та уповноваженим представником відповідача за довіреністю № 245 від 26.12.2014р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 16), без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також докази її отримання відповідачем.

В порушення умов п. 4 Специфікації і положень ст. 530 ЦК України відповідач кошти за продукцію не перерахував, сума основної заборгованості ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" перед ТОВ "VIP Бетон" на момент пред'явлення позову склала 67 816,32 грн.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обовязків у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 67 816,32 грн., доказів оплати якої суду не надано.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, судова колегія вважає, що це свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Також судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача з посиланням на п. 4.5 Договору щодо відсутності дати поставки товару, оскільки, по-перше, спірні накладні містять дату, підпис відповідного представника відповідача без зазначення іншої дати отримання товару, по-друге відповідачем не надано належного доказу іншого часу отримання товару, що відрізняється від зазначеного.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобовязання по оплаті поставленого товару.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 67 816,32 грн. є вірним.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав до стягнення спірної суми через поставку позивачем продукції не в повному обсязі, який узгоджено Специфікацією, а лише частково 28,6 куб.м, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

У Специфікації сторони визначили номенклатурний номер 10914020001, найменування продукції затяжка шахтна залізобетонна ЗШ 10.2.5, номер і індекс стандартів, ТУ і т.п. ТУ У 23.6-13483649-002 2012, одиницю виміру м3, кількість, ціну, вартість, строк та місце поставки, а отже не змінювали поняття партія відповідної продукції, яке було визначене в п.4.1 Договору.

Поставка продукції за видатковою накладною №1093 від 29.12.2014 здійснювалась у відповідності до умов Договору та Специфікації до нього, тому доводи відповідача в зазначеній частині є необґрунтованими.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 1 031,18 грн. 3% річних за період з 29.03.2015р. по 29.09.2015р. та інфляційні у розмірі 10 089,62 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 020,03 грн. за період з 31.03.2015р. по 29.09.2015р. та інфляційних в розмірі 10 089,62 грн., судова колегія вважає його вірним.

Доводи скаржника щодо необхідності встановлення судом першої інстанції права власності позивача на спірну продукцію, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки дослідження питання щодо права власності позивача на спірну продукцію не входить до обставин, які мають значення для вирішення даної справи по суті.

В даній справі право власності на спірний товар ніким не оспорюється, спір стосується належного виконання сторонами умов Договору, зокрема, щодо оплати отриманого товару.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права у вигляді необхідності зупинення розгляду справи до вирішення іншого спору щодо тлумачення умов Договору, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції дана належна правова оцінка умовам Договору, що регулюють спірні відносини.

В пункті 4.1 Договору сторони чітко визначили поняття партія продукції, що узгоджується з поставкою на виконання Специфікації, господарський суд самостійно встановив всі обставини у справі, надав належну правову оцінку укладеного між сторонами Договору зі Специфікацією.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2015 року у справі № 913/884/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Сєвєродонецьк, Луганська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2015 року у справі № 913/884/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС