Постанова № 55279968, 26.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.01.2016 справа №905/2053/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіДучал Н.М. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача - не з'явився від відповідача - не з'явився Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_8. Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької областівід15.10.2015 р. (підписано 19.10.2015р.)у справі№ 905/2053/15 (суддя Курило Г.Є.)за позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Артемівськ Донецької області простягнення 7 943,89 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості за договором № б/н від 11.03.2011 р. у розмірі 7 943,89 грн., у тому числі заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3 361,62 грн., по комісії за користування кредитом у розмірі 647,92 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 3 934,35 грн.,

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем 11.03.2011р. подано до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву, згідно з якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua., які разом складають Договір банківського обслуговування № б/н від 11.03.2011 р.; рішення господарського суду Донецької області по справі № 905/1147/14 від 15.04.2014р., яким з ФОП ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" стягнута заборгованість за договором від 11.03.2011 р. станом на 08.01.2014р. в сумі 8 999,00 грн. за кредитом, 5219,42 грн. по процентах за користування кредитом, 1 457,13 грн. по комісійній винагороді, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 1 723,91 грн.; подальше невиконання відповідачем зобов'язань за договором; докази наявності заборгованості відповідача станом на 21.07.2015р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2015 р. у справі № 905/2053/15, з урахування ухвали від 19.01.2016р., позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3 361,62 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 328,22 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 647,92 грн., судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване обґрунтованістю заявлених позовних вимог, доведеністю факту невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань; відмовляючи у задоволенні частини вимог, суд послався на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

ПАТ КБ "Приватбанк" не погодившись з прийнятим рішенням звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором у сумі 3 591,97 грн. і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в інших частинах, розглянутих позовних вимог рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015 р. залишити без змін.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним. Наполягає, що господарський суд необґрунтовано послався на рішення РНБО України від 13.04.2014 р. на підставі якого вважав, що проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом, оскільки не врахував, що вказане рішення РНБО України від 13.04.2014 р. не є актом Кабінету Міністрів України як того вимагає абзац 2 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», окрім того прийняте до набрання цим Законом законної сили.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.01.2015 р.

Сторони не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги до провадження сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.04.2014 року по справі №905/1147/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості за договором від 11.03.2011 р. в розмірі 17 654,48 грн. - задоволені частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Артемівськ Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" м.Дніпропетровськ заборгованість за кредитом в сумі 8 999,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 5 219,42 грн., заборгованість з комісійної винагороди в сумі 1 457,13 грн., пеню в сумі 1 723,91 грн., судовий збір в сумі 1 800,61 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Наведеним рішенням встановлено, що 11.03.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було підписано заяву, за змістом якої банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку № НОМЕР_1 в Артемівському центральному відділенні, код банку 305299. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. За довідкою №08.7.0.0.0/140116133755 від 16.01.2014р. клієнту встановлено кредитний ліміт в наступних розмірах: 11.03.2011р. - 4 600,00 грн., 23.03.2011р. - 5 600,00 грн., 06.06.2012р. - 9 000,00 грн., 28.05.2013р. - 0,00 грн.

Станом на 08.01.2014р. у відповідача наявна заборгованість за кредитом в сумі 8 999,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 5 249,42 грн., заборгованість за комісією в сумі 1 457,13 грн. Правомірно нарахованою, станом на 08.01.2014р. є пеня в сумі 1 723,93 грн.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість прийняття та виконання усіма суб'єктами судового рішення у справі №905/1147/14 від 15.04.2014р. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому апеляційний суд вважає безсумнівними факти, встановлені судом при розгляді справи №905/1147/14, які не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, що знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як зазначає позивач, враховуючи подальше невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором від 11.03.2011р., станом на 21.07.2015р. (за період з 09.01.2014р. по 21.07.2015р.) утворилась заборгованість за відсотками у сумі 3 361,62 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 647,92 грн.

Згідно з п. п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, смс-повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку.

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту здійснюється Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки» тощо). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, Банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених Умовами, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк.

Періодом безперервного користування кредитом, відповідно до п. 3.2.1.1.11., є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більш ніж 35 днів.

Згідно з п. 3.2.1.4.1. Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1. Умов).

У випадку необнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.2.1.4.9 Умов).

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов встановлено обов'язок Клієнта сплачувати Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2.1.2.2. Умов, клієнт зобов'язався: сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3. (п. 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11 (п. 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п.п.3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17 (п.3.2.1.2.2.5), сплатити Банку винагороду відповідно до п.3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6., 3.2.1.4.11 (п.3.2.1.2.2.7), тощо.

При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 3.2.1.5.1.).

Згідно з п. 3.2.1.5.4. нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом.

Матеріали цієї справи свідчать про виконання банком прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування щодо встановлення кредитного ліміту в розмірі з 11.03.2011 р. - 4 600,00 грн., з 23.03.2011 р. - 5 600,00 грн., з 06.06.2012 р. - 9 000,00 грн., з 11.03.2013 р. - 9 000,00 грн., з 28.05.2013 р. - 0,00 грн.

Факт кредитування рахунку та обліковування кредитної заборгованості на рахунку прострочених сум підтверджується банківськими виписками по рахунках відповідача, меморіальними ордерами та не спростовано відповідачем.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 610, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.1069 ЦК України).

За своєю правовою природою договір банківського обслуговування від 11.03.2011 р. в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту, є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості відповідача, станом на 21.07.2015 р., в сумі 3 361,62 грн. по процентах за користування кредитом, в сумі 647,92 грн. за комісією (винагородою), підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 361,62 грн. по процентах за користування кредитом, 647,92 грн. за комісією (винагородою).

Відповідно до ст.ст. 610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_5 зобов'язань за договором, позивачем нарахована та вимагається до стягнення пеня в сумі 3 934,35 грн. за період з 09.01.2014 р. по 21.07.2015 р. включно.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до правовідносин у цій справі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669-VII.

Так, відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Періодом проведення антитерористичної операції, за положеннями ст.1 Закону, визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Листом від 27.10.2014р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Артемівськ Донецької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ФОП ОСОБА_5 є м. Артемівськ Донецької області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

На час апеляційного провадження по справі № 905/2053/15, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Артемівськ Донецької області.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ст.11 наведеного Закону).

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного Закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

З огляду на мораторій, встановлений ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у позивача були відсутні підстави для нарахування та стягнення пені за період з 14.04.2014 р.

Тому, вимоги позивача про стягнення пені за період з 14.04.2014 р. по 21.07.2015 р. в сумі 3 606,13 грн. не підлягають задоволенню.

Правомірно нарахованою позивачем є пеня за період з 09.01.2014 р. по 13.04.2014 р. включно в сумі 328,22 грн.

Враховуючи наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015 р., з врахуванням ухвали від 19.01.2016 р., по справі № 905/2053/15 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015 р. (підписано 19.10.2015 р.) у справі № 905/2053/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2015 р. (підписано 19.10.2015 р.), з урахуванням ухвали від 19.01.2016р., у справі № 905/2053/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано 5 екз.:

1-позивачу

1-відповідачу

1-у справу

1-ДАГС

1 - ГСДО