Постанова № 55279938, 25.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016 року Справа № 912/3132/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-167 від 11.06.2014р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №10 від 04.01.2016р., представник; ОСОБА_3, витяг з договору про надання адвокатських послуг №1/01-16 від 04.01.2016р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2015р. у справі № 912/3132/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської

міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 2 383 298,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2015р. у справі №912/3132/14 (суддя Балик В.М.) заява Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 19.11.2015р. №2337 про визнання наказу господарського суду від 20.01.2015р. таким, що не підлягає виконанню, задоволена частково. Визнаний таким, що не підлягає виконанню наказ від 20.01.2015р. у справі № 912/3132/14 в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради пені - 127 838,40 грн, 3% річних - 99 348,15 грн, інфляційних втрат - 149 785,74 грн. В решті в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2015р. у даній справі, у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, винесена при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що правові підстави для визнанню наказу таким, що не підлягає виконанню, відсутні, оскільки списання пені стосується тільки реструктуризованої заборгованості та не може розглядатися як самостійна підстава для списання санкцій. Судом не досліджено наявність боргу на 01.01.2014р. та погашення такої заборгованості протягом 3-х місяців з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК Нафтогаз України. Крім того, одностороннє списання боргу відповідачем протирічить зазначеному закону, а 3% річних та інфляційні втрати не підпадають під дію його вимог (ч. 13 ст. 18), бо не є штрафними санкціями.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає ухвалу суду законною. Не погоджується із твердженням позивача, що 3% річних та інфляційні втрати не є фінансовими санкціями у розумінні ч. 13 ст.18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а відтак вони не можуть підпадати під дію вказаної норми Закону; вказує, що сплатив повністю в установлений Законом строк заборгованість станом на 01.01.2014р., що є підставою для списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій та подальшої реструктуризації боргу за 2014р.

25.01.2016р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2014р. у справі №912/3132/14, яке набрало законної сили, стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість - 2 255 459,65 грн, з яких: 1 878 487,36 грн - основний борг, 127 838,40 грн - пеня, 99 348,15 грн - 3% річних, 149785,74 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору - 45282,70 грн. Рішення мотивоване порушенням відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу від 31.10.2012р. №12/1145-БО-18 щодо повної та своєчасної оплати за отриманий газ.

На виконання вказаного рішення суду 20.01.2015р. було видано відповідний наказ та відкрито виконавче провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.1025р. та про поновлення від 30.07.2015р.).

20.11.2015р. відповідач звернувся до господарського суду Кіровоградської області із заявою №2337, в якій просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду від 20.01.2015р. у справі №912/3132/14 в частині стягнення пені - 127838,40 грн, 3% річних - 99348,15 грн, інфляційних втрат - 149785,74 грн, а також витрат по сплаті судового збору - 45 282,70 грн, посилаючись на припинення цих зобовязань в силу Закону України від 14.05.2015р. №423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", сплату ним в установлений Законом строк заборгованості станом на 01.01.2014р. та направлення позивачу заяви про списання пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач проти списання вказаних сум заперечив, посилаючись на їх невідповідність вимогам Закону, що і є предметом розгляду у цій справі.

Законом України від 14.05.2015р. №423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що набрав чинності 06.06.2015р. та був чинним до 01.10.2015р., доповнено статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (надалі Закон) частиною 13 в наступній редакції: "Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.»

На виконання вимог Закону позивач направив відповідачу лист щодо погашення заборгованості та інформацію про стан заборгованості (а.с.22-24), згідно якої заборгованість відповідача за спожитий природний газ станом на 01.01.2014р. становила 3 281 996,50 грн.

Вказану заборгованість відповідач сплатив в повному обсязі з дотриманням умов п. 13 ст. 18 Закону України № 423-VIII "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо погашення заборгованості за природний газ в період з 06.06.2015р. по 06.09.2015р., що підтверджено платіжними дорученнями №3828 від 31.07.2015р., №3829 від 31.07.2015р., №3830 від 31.07.2015р., №51340075 від 08.06.2015р., №51492405 від 10.06.2015р., №51572126 від 11.06.2015р., №51613847 від 12.06.2015р., №51638370 від 15.06.2015р., №51696723 від 16.06.2015р., №51789695 від 18.06.2015р., №51638370 від 19.06.2015р., №51890831 від 22.06.2015р.. №51958991 від 23.06.2015р.. №52098851 від 26.06.2015р., №52293558 від 30.06.2015р., №52428181 від 01.07.2015р., №52591220 від 07.07.2015р., №52664162 від 08.07.2015р., №52823905 від 13.07.2015р., №52823996 від 13.07.2015р.. №52934401 від 15.07.2015р.. №53019570 від 17.07.2015р., копії яких наявні в матеріалах справи, та не заперечується позивачем.

За твердженням відповідача, що не спростовується позивачем, він має заборгованість за 2014 рік у сумі 4 761 314 грн 30 коп.

Також відповідач прийняв спільне протокольне рішення щодо списання пені, штрафних та фінансових санкцій від 07.09.2015 року, зокрема, щодо спірної суми 422 254,99 грн (пеня - 127838,40 грн, 3% річних - 99348,15 грн, інфляційні втрати - 149785,74 грн, витрати по сплаті судового збору 45282,70 грн) за договором №12/1145-БО від 31.10.2012р., та направив його позивачу з проханням підписати в найкоротший строк, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 14.09.2015р.

Зі встановленого судом слідує, що відповідачем виконані вимоги Закону України від 14.05.2015р. №423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014р. у встановлений строк та у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення зобовязань та списання пені, як це передбачено Законом., та з висновком щодо відсутності підстав для припинення зобовязань по сплаті судового збору, оскільки його списання не передбачено Законом.

Проте, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для списання 3% річних - 99348,15 грн та інфляційних втрат - 149785,74 грн. Судом не враховано, що вказаним Законом не передбачається можливість списання 3% річних та інфляційних взагалі, оскільки ці нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, неодноразово вказував Верховний Суд України. Зокрема, у постанові від 15.11.2010р. №4/720 він зазначає: "Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника."

Тобто, вказані зобовязання відповідача не є припиненими в силу цього Закону.

Помилковим є також посилання суду першої інстанції на практику Вищого господарського суду України у постановах від 10.07.2012р. у справі №17/191, від 17.07.2012р. у справі №42-153, від 06.12.2012р. у справі №6/338, тощо, оскільки в межах даних справ не застосовується Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в той час як відповідач просить визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, саме на підставі цього Закону.

Також апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про визначення штрафних (фінансових санкцій), наведених у ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки останній не регулює зобовязальні відносини та не містить визначення, що 3% річних і інфляційні відносяться до фінансових санкцій.

Твердження апелянта про те, що списання пені є складовою реструктуризації заборгованості за 2014р. та не можливе без укладання такого договору реструктуризації суд вважає таким, що не відповідає положенням цього Закону, оскільки згідно з положеннями ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду) є підставою для реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014р. до 31 грудня 2014 р. (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), а також для списання зазначених пені, штрафних та фінансових санкцій.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 12.01.2016р. у справі №910/21431/14, від 30.12.2015р. у справі №908/4242/14.

Частиною 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Судом встановлено, що обовязок відповідача щодо сплати пені 127 838,40 грн припинився в силу Закону, наказ господарського суду Кіровоградської області від 20.01.2015р. у справі №912/3132/14 в цій частині слід визнати таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині заяви слід відмовити,

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого було помилково задоволено заяву відповідача. Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України частковому скасування в частині визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 20.01.2015р. в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради 3% річних - 99 348,15 грн та інфляційних втрат - 149 785,74 грн.

Судові витрати по апеляційній скарзі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 101-105, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2015 року у справі №912/3132/14 скасувати частково в частині визнання наказу від 20.01.2015 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

«Заяву Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради від 19.11.2015р. №2337 про визнання наказу господарського суду Кіровоградської області від 20.01.2015 року таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Кіровоградської області від 20.01.2015р. у справі №912/3132/14 в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради пені - 127 838,40 грн.

У частині заяви Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради від 19.11.2015р. №2337 про визнання наказу господарського суду від 20.01.2015р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради 3% річних - 99 348,15 грн, інфляційних втрат - 149 785, 74 грн та 45 282,70 грн судового збору відмовити.»

Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-а, код ЄДРПОУ 00185330) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за розгляд апеляційної скарги 803,88 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 28 січня 2016р.

Головуючий суддяЛ.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін