Постанова № 55279806, 27.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р.Справа № 916/4170/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 за довіреністю від 11.01.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса

на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2015 року (про забезпечення позову)

у справі № 916/4170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса

про стягнення 518 811 грн. 46 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса про стягнення заборгованості, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м. Дніпропетровськ суму основного боргу в розмірі 270 779 грн. 58 коп., інфляційні в сумі 130 569 грн. 92 коп., 3% річних у сумі 7 259 грн. 40 коп., пеню в розмірі 110 202 грн. 56 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму судового збору в розмірі 7 782 грн. 17 коп.

04.11.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову - 518 811 грн. 46 коп., які знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса, зазначених в заяві.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2015 року у справі №916/4170/15 (суддя Демешин О.А.) задоволено дану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м.Дніпропетровськ про вжиття заходів до забезпечення позову, у якості забезпечення позову по справі №916/4170/15 накладено арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову 518 811 грн. 46 коп., які знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса, відкритих в АТ «Прокредит Банк» МФО 320984: №26005210331982, №26005210331982, №26050210331982, №26005210331982, в АТ «Таскомбанк» МФО 339500: №26008047001002, №26009047001001, №26043047001001, в Казначействі України: №37511000228113.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса з ухвалою суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу про забезпечення позову, винесену господарським судом Одеської області від 21.12.2015 року у справі №916/4170/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса про стягнення 518 811 грн. 46 коп.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, а також нездійсненням судом І інстанції оцінки обґрунтованості доводів заявника.

Через канцелярію суду 27.01.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса було подано клопотання про залучення до матеріалів справи копії виписки банку про погашення заборгованості та копії платіжного доручення від 11.01.2016 року №960. Судовою колегією клопотання задоволено, копії документів долучено до матеріалів оскарження ухвали.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та надав суду для огляду оригінали виписки банку про погашення заборгованості та платіжного доручення від 11.01.2016 року №960, які після судового засідання повернуті представнику відповідача. Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить копія реєстру вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року та роздруківка з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про вручення відправлення за довіреністю представнику позивача. Позивач про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представника відповідача, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Згідно з частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду від 21.12.2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, між Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м. Дніпропетровськ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса (Покупець) було укладено договір купівлі продажу від 07.12.2012 року №07/12, відповідно до умов якого Постачальник зобовязався в обумовлений даним договором строк поставити і передати у власність вироби медичного призначення, у відповідності до Специфікації, яка є невідємною частиною даного договору, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1-2.2 договору загальна сума договору визначається на кінець дії даного договору і складається з сукупної вартості товару, який було набуто по цьому договору. Ціна товару є договірною. Покупець зобовязаний проводити оплату за товар відповідно до підписаного сторонами графіку оплат (Додаток №3).

Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передавання товару здійснюється в присутності уповноважених представників сторін, з оформленням накладної на поставку товару. Для отримання товару і всіх документів на товар, Покупець зобовязаний надати Постачальнику належним чином оформлену довіреність.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (пункт 8.1 договору).

01.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м. Дніпропетровськ направило директору Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса претензію, в якій зазначало про наявність заборгованості за поставлений за умовами договору товар та просило протягом 5 робочих днів погасити існуючу заборгованість.

У звязку з невиконанням вимог про погашення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м.Дніпропетровськ звернулось з відповідним позовом до суду. Також, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій зазначено, що беручи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса, порушуючи вимоги договору, а також чинного законодавства України, ухиляється від виконання своїх обовязків, передбачених договором, невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В додатках до заяви про забезпечення позову вказана тільки квитанція про сплату судового збору.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів оскарження ухвали, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України способами забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані роз'яснення викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16.

Проте, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.

Так, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить мотивів застосування заходів до забезпечення позову, крім припущень про можливе зловживання відповідачем його процесуальними правами для затягування розгляду справи, при цьому позивач взагалі не надав місцевому господарському суду будь-яких доказів, підтверджуючих необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову на розрахункових рахунках відповідача.

З наявної в матеріалах оскарження заяви про забезпечення позову вбачається, що доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову до заяви додано не було. З ухвал господарського суду Одеської області, наявних в матеріалах оскарження ухвали, не вбачається, що такі докази судом витребувались у сторін та досліджувались.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відсутності у відповідача достатнього обсягу активів для погашення заборгованості за договором та не надано жодного підтвердження, яким чином для відповідача може бути ускладнено чи неможливо виконання рішення суду. Заява позивача взагалі нічим не обгрунтована, містить лише власні міркування щодо нібито неможливості виконання рішення суду. При цьому відсутні належні докази в підтвердження таких міркувань. Під належністю слід розуміти спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення обєктивної істини.

Натомість, відповідач 11.01.2016 року погасив суму основної заборгованості за договором, що підтверджено випискою банку по рахунку №26005210331982.980 за період з 11.01.2016 року по 11.01.2016 року та платіжним дорученням від 11.01.2016 року №960 на суму 270779 грн. 58 коп.

Також, в матеріалах оскарження ухвали відсутнє будь-яке підтвердження того, що рахунки, зазначені в заяві про забезпечення позову та на які накладено арешт, належать саме відповідачу. В заяві про забезпеченні позову та оскарженій ухвалі суду рахунок №26005210331982, відкритий в АТ «Прокредит Банк» вказано тричі, при цьому жодним чином не зазначено, з чим повязано накладання арешту на кошти на одному і тому самому рахунку тричі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу від 21.12.2015 року про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти відповідача, помилково задовольнив заяву позивача, оскільки у даному випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами його ствердження щодо неплатоспроможності відповідача, як боржника, відсутність у відповідача достатнього обсягу активів, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги позивача у даній справі та можливість ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

Крім того, висновок місцевого господарського суду містить припущення, що суперечить положенням чинного процесуального законодавства.

Отже, судом першої інстанції при винесенні ухвали про застосування заходів до забезпечення позову неправильно застосовано приписи статті 66 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд не мав підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову у звязку з недоведеністю позивачем фактів, викладених у заяві належними та допустимими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом Одеської області порушені процесуальні норми чинного законодавства України, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції, а ухвала господарського суду Одеської області від 21.12.2015 року по справі №916/4170/15 підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову в звязку з безпідставністю.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕОН-ФАРМ, м. Одеса на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2015 року у справі № 916/4170/15 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2015 року у справі №916/4170/15 скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю СТЕНЕКС УКРАЇНА, м.Дніпропетровськ у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Матеріали оскарження ухвали по справі №916/4170/15 повернути господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам судового процесу в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді В.А. Лисенко

ОСОБА_2