Постанова № 55279783, 26.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 927/1217/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

розглянув апеляційну скаргу СТОВ "Дружба-Нова" на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2015року у справі № 927/1217/15 (суддя Шморгун В.В..)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Дружба-Нова"

про стягнення 20 188,94 грн.

за участю представників сторін:

позивача-Пересунько О.В. за довіреністю

відповідача- не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області № 927/1217/15 від 12.11.2015 р. задоволений позов ФОП ОСОБА_2 до СТОВ «Дружба-Нова» про стягнення 20 188,94 грн.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову задоволенні позову.

В судовому засіданні, представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх необґрунтованими, а рішення є таким що не підлягає скасуванню.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що за ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання сторонами у справі ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду, тому враховуючи відсутність клопотань про відкладення, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 17.09.2012 сторонами укладений договір № 04/12 про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник (відповідач) поручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання по наданню інформаційно-консультативних послуг: аналіз і актуалізація існуючої моделі бюджетування компанії і формалізація методології процесу бюджетування із врахуванням нової фінансової структури по ЦФО ; постановка та запровадження системи факторного аналізу виконання планових показників діяльності групи компанії "Дружба-Нова" з використанням MS Exel.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.03.2014 у справі №927/1603/13 встановлено факт порушення відповідачем, як замовником за Договором №04/12 від 17.09.2012, зобов'язань у частині своєчасної оплати у розмірі 80 000грн. по строку платежу 20.12.2012 та у розмірі 60 000грн. по строку платежу 25.01.2013 на загальну суму 140 000грн., тому господарським судом Чернігівської області з відповідача на користь позивача стягнуто 156 056,98грн., з яких 140 000грн. основного боргу з оплати консультаційних послуг за договором №04/12 від 17.09.2012, 11 815,89 грн. пені та 4 241,09 грн.- 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційна скарга СТОВ "Дружба-Нова" залишена без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 03.03.2014 у справі №927/1603/13 залишено без змін.

Позивач звернувся до господарського суду про стягнення 20 188,94грн. мотивуючи вимоги тим, що рішення господарського суду у справі № 927/1603/13 від 03.03.2014 виконано відповідачем зі спливом більш ніж шість місяців, в зв'язку з чим позивач зазнав інфляційні втрати. позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 21.12.2012 по 04.08.2014 у розмірі 10 055,12 грн., за період з 26.01.2013 по 04.08.2014 у розмірі 7 406,60 грн. та 3% річних за період з 11.12.2013 по 01.06.2015 у розмірі 2 727,13 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому, дослідивши подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що господарський суд помилково визначив період прострочення відповідача на суму 80 000грн. з 21.12.2012 по 04.08..2014 та на суму 60 000грн. з 26.01.2013 по 04.08.2014. Враховуючи те, що відповідач не сплатив суму боргу в строк до 02.12.2013, прострочення та період з якого позивач має право на відшкодування втрат від інфляції, настає з 03.12.2013, отже рішення про стягнення коштів з 21.12.2012 в розмірі 10 055,12грн. та з 26.01.2013 в розмірі 7 406,60грн. є неправомірним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24.10.2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 р. у справі N 6-42цс11).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Враховуючи порушення відповідачем строку оплати, передбаченого укладеним сторонами договору про надання послуг, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та річних є ґрунтовними.

Колегія суддів відхиляє зауваження відповідача про невірно визначений період, за який господарський суд присудив стягнення коштів, оскільки вказаний період не підлягає доказуванню в порядку ст. 35 ГПК України, встановлений рішенням господарського суду у справі № 927/1603/13.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу СТОВ "Дружба-Нова" залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2015року у справі № 927/1217/15 - без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала