Постанова № 55279718, 25.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа№ 910/11807/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Буравльова С.І.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Коверга А.Г., довіреність б/н від 14.01.2016;

від відповідача - Гуринець В.О., довіреність № 3089 від 05.05.2015;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/11807/15 (суддя Марченко О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" до приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про стягнення 1 782 877,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" 1 580 694,12 грн. заборгованості, 104 812,50 грн. пені, 7 132,74 грн. 3% річних та 90 237,96 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/11807/15 позов задоволено; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 330 694 грн. 12 коп. заборгованості; 104 812 грн. 50 коп. пені; 7 132 грн. 74 коп. 3% річних; 90 237 грн. 96 коп. втрат від інфляції; провадження у справі в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" 250 000 грн. основного боргу припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості наданих послуг за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі №910/11807/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Акти від 30.09.2014 № 6218004485, від 31.12.2014 № 6218004668 та від 31.03.2015 № 6218004833 не можуть бути належними доказами надання позивачем послуг, оскільки підпис віце - президента відповідача ОСОБА_4 в Акті від 30.09.2014 № 6218004485 є підробленим, а Акти від 31.12.2014 № 6218004668 та від 31.03.2015 № 6218004833 підписані директором відповідача ОСОБА_5 з перевищенням повноважень.

В ході розгляду даної апеляційної скарги відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про призначення судової експертизи.

У судовому засіданні 25.01.2016 представник апелянта відкликав клопотання про зупинення провадження у справі, тому воно не розглядається колегією суддів.

Клопотання про призначення судової експертизи заявлено відповідачем з метою з'ясування обставин підроблення підпису віце - президента відповідача ОСОБА_4 в Акті від 30.09.2014 № 6218004485.

Вказане клопотання відхиляється колегією суддів, оскільки встановлення даної обставин не вплине на результат розгляду даного спору.

Детальне обґрунтування залишення без задоволення даного клопотання буде наведено нижче у даній постанові при відхиленні доводів апелянта щодо неналежності, як доказу, Акту від 30.09.2014 № 6218004485.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 25.01.2016 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув. Разом з тим, від публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи за відсутністю представника третьої особи.

Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (SAP) та приватним акціонерним товариством "Інформаційні комп'ютерні системи" (партнер) 01.06.2012 укладено договір № 29-ркп/2012, за умовами якого (пункт 1.1) SAP надає партнеру право надати кінцевому користувачу, вказаному партнером, права на використання програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити вищезазначені права, у відповідності із угодою Partneredge з партнером VAR і цим Договором.

Згідно п. 4.3 договору оплата за послуги по супроводженню здійснюється в національній валюті України щоквартально, згідно умов угоди Partneredge з партнером VAR на підставі рахунків, які виставляються у відповідності до Додатку №3 даного договору.

Відповідно до п. 4.4 договору рахунок виставляється на початку кожного кварталу та підлягає оплаті партнером протягом 21 календарного дня з дати отримання такого рахунку партнером.

У разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати (пункт 5.4 договору).

На виконання умов договору позивачем за період - 3,4 квартал 2014 та 1 квартал 2015 року надано відповідачу послуги з підтримки Програмного забезпечення SAP на загальну суму 1 621 041, 18 грн., про що позивачем складено наступні акти: від 30.09.2014 № 6218004485 на суму 540 347,06 грн.; від 31.12.2014 № 6218004668 на суму 540 347,06 грн. та від 31.03.2015 № 6218004833 на суму 540 347,06 грн.

При цьому, позивачем до матеріалів справи додано акт від 30.09.2014 №6218004485, який містить печатку відповідача та підпис біля прізвища віце-президента відповідача ОСОБА_4.

Акти від 31.12.2014 № 6218004668 та від 31.03.2015 № 6218004833 були направлені позивачем відповідачу, що підтверджується описами вкладення у цінні листи (а.с.48, 59), та отриманні останнім, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51, 60).

Разом з тим, відповідачем вказані акти не були повернуті позивачу підписаними.

Позивачем на виконання пунктів 4.3 та 4.4 договору виставлялись відповідачу наступні рахунки-фактури, які згідно зазначених пунктів і є підставою для оплати відповідачем послуг по супроводженню: від 15.07.2014 № 6218004485-2014с на суму 540 347,06 грн.; від 15.10.2014 № 6218004668-2014с на суму 540 347,06 грн.; від 15.01.2015 № 6218004833-2015с на суму 540 347,06 грн.

Так, вказані рахунки направлялись відповідачу (а.с.52, 55, 63) та були ним отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.54, 58 та 66).

Відповідачем було частково оплачено рахунок від 15.07.2014 № 6218004485-2014с на суму 40 347, 06 грн., що підтверджується банківською довідкою.

Решта рахунків відповідачем оплачена так і не була.

У зв'язку з невиконанням у повному обсязі відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати послуг по супроводженню, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" 1 580 694, 12 грн. боргу. (1 621 041, 18 грн. - загальна сума наданих позивачем послуг - 40 347, 06 грн. - сума послуг оплачена відповідачем).

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було оплачено рахунок № 6218004485-2014с на суму 250 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Враховуючи те, що сплата частини боргу відповідачем відбулась вже після подачі позову до суду, місцевим господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення 250 000 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 330 694,12 грн. (1 580 694, 12 грн. - сума заявлена до стягнення - 250 000 грн. - сума оплачена відповідачем після подачі позову до суду).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.3 договору оплата за послуги по супроводженню здійснюється в національній валюті України щоквартально, згідно умов угоди Partneredge з партнером VAR на підставі рахунків, які виставляються у відповідності до Додатку №3 даного договору.

Відповідно до п. 4.4 договору рахунок виставляється на початку кожного кварталу та підлягає оплаті партнером протягом 21 календарного дня з дати отримання такого рахунку партнером.

Отже, вказаним пунктом 4.4 договору чітко передбачено строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг - протягом 21 календарного дня з дати отримання рахунку.

Як вже зазначалось вище, позивачем направлялись, а відповідачем були отримані рахунки на оплату (докази наявні в матеріалах справи).

Проте, грошове зобов'язання у передбачений договором строк та у повному обсязі відповідачем виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності боргу в сумі 1 330 694,12 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Доводи апелянта про те, що Акти від 30.09.2014 № 6218004485; від 31.12.2014 № 6218004668 та від 31.03.2015 № 6218004833 не можуть бути належними доказами надання позивачем послуг, оскільки підпис віце - президента відповідача ОСОБА_4 в Акті від 30.09.2014 № 6218004485 є підробленим, а Акти від 31.12.2014 №6218004668 та від 31.03.2015 №6218004833 підписані директором відповідача ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати отриманих послуг, з урахуванням вищенаведених умов договору, з наступних підстав.

По перше, умови договору від 01.06.2012 № 29-ркп/2012 не пов'язують обов'язок оплатити отримані послуги з підписанням актів.

Так, згідно п. 4.3 договору оплата за послуги по супроводженню здійснюється на підставі рахунків, які виставляються у відповідності до Додатку №3 даного договору.

Відповідно до п. 4.4 договору рахунок підлягає оплаті партнером протягом 21 календарного дня з дати отримання такого рахунку партнером.

Вказаний пункт договору визначає строк виконання грошового зобов'язання партнером - відповідачем у справі.

Даний строк пов'язано лише з отриманням партнером рахунку, а не з підписанням акту.

Рахунки відповідачем було отримано, а отже строк виконання грошового зобов'язання настав незалежно від підписання чи не підписання відповідачем актів.

У будь-якому випадку вказані доводи апелянта є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Стосовно доводів про підроблення підпису віце - президента відповідача ОСОБА_4 в Акті від 30.09.2014 № 6218004485.

Так, Акт від 30.09.2014 № 6218004485 підписано з боку ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" та скріплено печаткою відповідача.

Зважаючи на те, що відбиток печатки особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не доведено того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб.

Наданий апелянтом вже на стадії апеляційного провадження Протокол засідання комісії з питань розслідування за фактом підробки підпису службової особи ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" від 23.09.2015 року (а.с. 87-89) не приймається судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що відповідач не обґрунтував поважності причин неподання вказаного документу до суду першої інстанції, як цього вимагають положення ст. 101 ГПК України.

У будь-якому випадку вказаний документ не містить висновку комісії із встановлення факту підроблення підпису ОСОБА_4 на Акті та підтверджує обставин вибуття із володіння відповідача печатки та нанесення її на Акт у протиправний спосіб.

Жодних доводів стосовно того, що перешкоджало відповідачу раніше провести засідання вказаної комісії за фактом підробки підпису службової особи та подати протокол ще до суду першої інстанції апелянтом не наведено.

Крім цього, вказаний документ є внутрішнім документом відповідача та не підтверджує обставин звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами стосовно підроблення посадовою особою ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" підпису, а також обставин протиправного використання печатки співробітниками бухгалтерії відповідача (про що вказано у Протоколі), тощо.

За наведених обставин, відповідачем не доведено обставин, як підроблення підпису віце - президента відповідача ОСОБА_4 в Акті від 30.09.2014 № 6218004485, так і обставин нанесення печатки на вказаний документ у протиправний спосіб співробітниками бухгалтерії ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" або іншими особами.

Таким чином, наведені доводи апелянта відхиляються колегією суддів як через відсутність впливу на результат розгляду даного спору, так і з огляду на не спростування належними засобами доказування факту надання послуг з посиланням на вказаний акт.

Виходячи з наведеного, клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи підлягає залишенню без задоволення.

Стосовно доводів апелянта про те, що Акти від 31.12.2014 № 6218004668 та від 31.03.2015 № 6218004833 підписані директором відповідача ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, слід зазначити наступне.

Вказані Акти, які були надані позивачем при зверненні до суду з позовом, взагалі не містять ані підпису, ані печатки відповідача.

Дані документи було направлено відповідачу, про що вже зазначалось вище із вказівкою на докази отримання ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи".

Позивачу вказані Акті, ані з підписом відповідача, ані з зауваженнями щодо отриманих послуг, від ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" не надходили.

Суд першої інстанції в своєму рішенні обґрунтовано встановив дану обставину на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Враховуючи відсутність жодних заперечень з боку відповідача послуги за вказаним актами вважаються ним прийнятими.

У засіданні апеляційного суду представником апелянта надано колегії суддів до огляду аналогічні зазначеним вище Акти від 31.12.2014 № 6218004668 та від 31.03.2015 № 6218004833, проте підписані з боку відповідача директором ОСОБА_5

Вказані документи до матеріалів справи відповідачем не залучались раніше та були надані лише для огляду апеляційному суду.

Колегія суддів не приймає вказані акти, як належні докази, оскільки відповідач не обґрунтував поважності причин неподання даних документів до суду першої інстанції, як цього вимагають положення ст. 101 ГПК України.

Крім цього, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що особа, яка підписала дані акти з боку відповідача, не мала на це відповідних повноважень.

З урахуванням всього вищевикладеного, доводи апелянта про оформлення актів неналежним чином відхиляються колегією суддів.

Крім того, відповідачем здійснювалися часткові оплати за надані послуги, що фактично свідчить про визнання факту надання послуг.

Більш того, листом від 27.03.2015 № 2362, скріпленим печаткою відповідача (т. 1 а.с. 149), яким відповідач повідомив позивача про відмову від отримання послуг починаючи з 01.04.2015 (період стягнення до 31.03.2015), він також гарантував оплату послуг наданих йому до 31.03.2015.

Отже, відповідач не лише заперечував надання послуг у спірний період, а і навіть визнавав це.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 104 812,50 грн., 3 % річних в сумі 7 132,74 грн. та інфляційні в сумі 90 237,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 вказаної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 5.4 договору у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 104 812,50 грн., 3 % річних в сумі 7 132,74 грн. та інфляційних в сумі 90 237,96 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/11807/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/11807/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.І. Буравльов

М.А. Дідиченко