Ухвала суду № 55273612, 27.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/148/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Суворова В.О., Сватаненка В.І.

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Малого підприємства «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», ОСОБА_5, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про визнання договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2012 року № 2091 недійсним з моменту його укладення та застосування до нього наслідків недійсності, зобовязання провести чергові збори засновників та включити до складу засновників, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», ОСОБА_5, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білгород-Дністровського МУЮ Одеської області про визнання договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2012 року № 2091 недійсним з моменту його укладення та застосування до нього наслідків недійсності, зобовязання провести чергові збори засновників та включити до складу засновників посилаючись на те, що позивачам на підставі договору дарування від 20.11.2010 року було передано до 12,5% у статутному капітані МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», що в цілому складає 25 % від загального капіталу відповідача або 48559 грн.. Згідно п.п. 2.1, 2.2 цього договору, право власності на частку у статутному капіталі переходить до позивачів з дня державної реєстрації змін до Статуту підприємства, що повязане із відчудженням частки. Для виконання умов цього договору позивачі неодноразово зверталися до відповідача МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» з проханням зібрати загальні збори, розглянути питання про включення позивачів до складу учасників підприємства з внесенням відповідних змін до Статуту та реєстації цих змін. Звернення у письмовому вигляді були надіслані поштою на адресу відповідача, однак, відповідач на ці звернення жодним чином не відреагував, що перешкоджає позивачам у здійсненні законних прав на володіння, користування та розпорядження переданих їм на підставі договорів дарування відсотків у статутному капіталі підприємства.

Позивачі зверталися до Білгород-Дністровської районної державної реєстрації щодо внесення змін до Статуту відповідача на підставі договорів дарування. На це звернення було отримано відповідь від 03.02.2012 року № 266/40-34/645, з якої вбачається що зміни будуть проведені тоді коли відповідач надасть усі необхідні документи. Однак, відповідач продає усе належне йому майно разом з тими відсотками які були передані позивачам. З вини керівництва МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» позивачі так і не змогли отримати право власності на них. Як стало відомо позивачам з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців (в електронному варіанті), МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» на даний момент перебуває у стані припинення. Ці обставини свідчать про те що, відповідач своїми діями порушує законні права позивачів на володіння, користування та розпорядження переданими їм відсотками у статутному капіталі підприємства, отже вони змушенні звернутися до суду за відновленням становища яке існувало до укладення оспорюваного договору для того щоб в подальшому вони змогли захистити свої законні інтереси на передане на майно.

З відповіді КП «Білгород-Дністровського БТІ», на даний момент власником будівель та споруд МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» значиться ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2012 року.

Отже, поки відповідач ігнорував листи позивачів та своїми діями порушував їх права на володіння частками у статутному капіталі підприємства, відчужив усе майно іншій особі разом з переданими позивачам частками.

Так, між МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» та ОСОБА_5 12.10.2012 року було укладено договір купівлі-продажу щодо відчуження будівель та споруд вищезазначеного підприємства, який був зареєстрований в реєстрі під № 2091. Згідно п. 1.3 цього договору вказано, що будівлі та споруди належать продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією від 14.09.2000 року та зареєстрованого в КП «Білгород-Дністровським бюро технічної інвентаризації» номер запису 25 в книзі 1 від 14.09.2000 року номер РПВН - 22990019. Проте, вказані відповідачем факти щодо правомірності у нього права власності на будівлі та споруди МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» при укладені договору не відповідають дійсності. У зв'язку з чим, відповідач при укладенні вищезазначеного договору ввів в оману покупця - ОСОБА_5 щодо наявності прав власності на майно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2008 року по справі № 2-а-8447/08 за позовом СК «Світлий шлях» до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації за участі МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» в якості третьої особи щодо визнання недійсним та скасування розпорядження № 346/2000 від 07.09.2000 року та свідоцтва від 14.09.2000 року, було визнано протиправним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 07.09.2000 року № 346/2000. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 року по справі № 2-а-8447/08/І570 було прийнято нову постанову по справі, якою було визнано протиправним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області № 346/2000 від 07.09.2000 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2010 року по справі № К-2123/09, К-21973/09, вищезазначену постанову Одеського апеляційного адміністративного суду було залишено без змін.

Судова колегія під час перегляду вищезазначеної справи в касаційному порядку дійшла висновку, що ще з моменту утворення в серпні місяці 1996 року у МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» відсутні підстави для виникнення права власності на усе майно ОСОБА_4, так як згідно протоколу №4 засідання КСГП «Маразліївське» від 17.05.1995 року будівлі та споруди бази відпочинку «Світлий шлях» при утворенні МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» не вносились.

Як вбачається зі скасованого розпорядженні від 07.09.2000 року № 346/2000, цим же розпорядженням районної державної адміністрації було вирішено оформити свідоцтво на право власності та доручити Білгород-Дністровському МБТІ видати свідоцтво на право власності. Будь-яке додаткове рішення районної державної адміністрації щодо видачі свідоцтва не приймалось та чинним та той момент законодавством не передбачалось. Отже, в судовому порядку було встановлено незаконність набуття відповідачем права власності на будівлі та споруди які за оспорюваним договором було ним же і відчужено. Під час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» знало про існування вищезазначених рішень суду і про те, що розпорядження від 07.09.2000 року, на підставі якого було оформлено свідоцтво на право власності визнано протиправним та скасовано. Продавець на момент відчуження знав, що в нього відсутнє право власності на будівлі та споруди «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», іншого розпорядження про оформлення нового свідоцтва не видавалось, а правочин було здійснено на підставі свідоцтва, яке при скасуванні розпорядження автоматично втратило своє правове значення. Таким чином, як вказують позивачі, на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що право власності є майновим правом на річ, що є предметом оспорюваного договору, отже істотною його умовою. У відповідача ця істотна умова договору була визнана в судовому порядку не правомірною. Позивачі звернули увагу суду на той факт, що свідоцтво на право власності від 14.09.2000 року записане в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 25, не є актом державного органу чи іншого органу в розумінні ст. 24 ЦПК України (від 18.07.1963 року) в редакції, чинній на момент вирішення спору, оскільки, як встановив суд, воно видане саме на виконання розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 07.09.2000 року № 346/2000, який було скасовано, а тому не є правовстановлюючим документом, що породжує певні правові наслідки (виникнення права власності). Крім того, чинним законодавством не передбачено порядок та не вимагається звернення до суду з позовом щодо окремого скасування свідоцтва від рішення органу державної влади або місцевого самоврядування. Таким чином, при укладенні оспорюваного договору відповідач, знаючи, що його право на відчужене майно було визнано неправомірно, помилково запевнив усіх щодо наявності в нього майнових прав, і в момент відчуження майна відповідач знав про права позивачів, але при укладенні оспорюваного договору їх порушив.

На підставі вищевикладеного позивачі просили визнати вищевказаний договір купівлі-продажу від 12.10.2012 року недійсним та скасувати державну реєстрацію прав ОСОБА_5 здійснену на підставі цього договору.

Згідно уточненої позовної заяви позивачі також просили суд зобовязати відповідача МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» провести чергові збори засновників МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» і розглянути питання щодо включення позивачів до складу засновників МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс», обгрунтовуючи свої позовні вимоги посиланням на статтю 31 ЦПК України та Закон України «Про господарські товариства».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013 року заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, заборонено державним та приватним нотаріусам, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білгород - Дністровського МУЮ в Одеській області вчиняти будь-які дії відносно державної реєстрації, перереєстрації речових прав на будівлі, споруди «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», які в цілому складаються з спального корпусу літ. «А» загальною площею 507,5 кв.м., спального корпусу літ. «Б» загальною площею 701,3 кв.м., їдальні літ. «В» загальною площею 578,3 кв.м., павільону відпочинку під літ. «Є» загальною площею 217,4 кв.м., душової літ. «Ж» загальною площею 49,3 кв.м., туалету літ. «З» загальною площею 39,9 кв.м., № 1 - водонапірної башти, №2, № 3 - огорожі,№ 4 - водопроводу, № 5 - каналізації, складу літ. «Г» загальною площею 21,2 кв.м., складу літ. «Д» загальною площею 27,7 кв.м. розташованих на земельній ділянці площею 8228 кв.м., які знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 34. Накладено арешт на будівлі та споруди «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», які в цілому складаються з спального корпусу літ. «А» загальною площею 507,5 кв.м., спального корпусу літ. «Б» загальною площею 701,3 кв.м., їдальні літ. «В» загальною площею 578,3 кв.м., павільону відпочинку під літ. «Є» загальною площею 217,4 кв.м., душової літ. «Ж» загальною площею 49,3 кв.м., туалету літ. «З» загальною площею 39,9 кв.м., № 1 - водонапірної башти, №2, № 3 - огорожі,№ 4 - водопроводу, № 5 - каналізації, складу літ. «Г» загальною площею 21,2 кв.м., складу літ. «Д» загальною площею 27,7 кв.м. розташованих на земельній ділянці площею 8228 кв.м., які знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 34. ЗабороненоДержавному реєстратору Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області вчиняти будь-які дії відносно Малого підприємства «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс».

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2013 року апеляційну скаргу представника МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» - ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013 року скасовано з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2014 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2014 року заяву представника МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» задоволено, скасовано накладені згідно ухвали судді Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013 року заходи забезпечення позову.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 20 листопада 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки у статутному капіталі МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» серії ВРД № 635403, зареєстрований у реєстрі за № 2706, згідно якого ОСОБА_7, який відповідно до Статуту МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» був власником подарованої частки, передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність частку у статутному капіталі МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» у розмірі 12,5 %, що складає 24279,50 грн. Згідно п. 2.1 цього договору, право власності на частку у статутному капіталі переходить до ОСОБА_3 з дня державної реєстації змін до Статуту підприємства, що повязані із відчуженням частки у статутному капіталі підприємства за цим договором. Згідно п. 3.1.1 дарувальник, тобто ОСОБА_7 зобовязаний здійснити дії, що необхідні для державної реєстрації змін до Статуту підприємства, що повязані із відчуженням частки за цим договором. Згідно п. 5.1 за невиконання чи неналежне виконання своїх зобовязань до договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

20 листопада 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частки у статутному капіталі МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» серії ВРД № 635401, зареєстрований у реєстрі за № 2704, згідно якого ОСОБА_7, який відповідно до Статуту МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» був власником подарованої частки, передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність частку у статутному капіталі МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс» у розмірі 12,5 %, що складає 24 279, 50 гривень. Згідно п. 2.1 цього договору, право власності на частку у статутному капіталі переходить до ОСОБА_3 з дня державної реєстації змін до Статуту підприємства, що повязані із відчуженням частки у статутному капіталі підприємства за цим договором. Згідно п. 3.1.1 дарувальник, тобто ОСОБА_7 зобовязаний здійснити дії, що необхідні для державної реєстрації змін до Статуту підприємства, що повязані із відчуженням частки за цим договором. Згідно п. 5.1 за невиконання чи неналежне виконання своїх зобовязань до договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

ОСОБА_7, що є дарувальником за договорами дарування, помер 02.08.2011 р., що підтверджено свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 серії 1-ЖД № 274154 від 03.08.2011 року. ОСОБА_7, який помер 02.08.2011 року, дарувальником за вищевказаними договорами від 20.11.2010 року, за життя не були здійснені його обовязки за договором не були вчинені дії, які необхідні для державної реєстрації змін до Статуту підприємства, що повязані з відчуженням частки за договором, тобто позивачі, (згідно п. 2.1 вищевказаних договорів дарування) не набули права власності на предмет договорів частку у статутному капіталі МП «ОСОБА_4 відпочинку Імпульс». А, відтак, позивачами не доведено яким чином оспорювані ними договори порушують їх права та охоронювані інтереси.

12.10.2012 р. між МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 2091, реєстраційний номер в реєстрі правочинів 525245, згідно якого ОСОБА_5 передається у власність комплекс будівель та споруд №34, розташованих за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, які належать МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 14.09.2000 року та зареєстрованого в КП «Білгород-Дністровським БТІ». Право власності ОСОБА_5 за цим договором зареєстровано КП «Білгород-Дністровський МБТІ» 29.10.2012р. за номером 22990019.

Відповідно до ч.1. ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ст.. 723 ЦК України договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється.

Договори дарування є договорами за якими Дарувальник зобовязується передати дарунок (право власності на частку в статутному капіталі МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс») у майбутньому при реєстрації відповідних змін до статуту.

Положення ЦК України не передбачають можливість дарування на випадок смерті. Розпорядження про передачу майна після смерті особи оформлюється заповітом. Майно за договором дарування може бути передане лише за життя дарувальника або обдаровуваного. Адже майнові відносини, що виникають на підставі договору дарування мають особистий характер, а тому смерть будь-якого учасника договору дарування припиняє зобов'язання передати певне майно у дарунок. Тому передане та прийняте на підставі договору дарування майно належить обдаровуваному на праві власності, і у разі його смерті воно включається до складу спадщини та переходить до спадкоємців обдаровуваного.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки, як викладено вище, позивачі не є власниками права на частку в статутному капіталі МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», то, відповідно оспрюваний ними договір не порушує їх права та охоронювані законом інтереси.

Таку ж позицію висловлює Верховний Суд України в узагальненні Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказує «Якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову. Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути предявлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.»

Аналогічний висновок вказаний і в Постанові пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ( п. 2.10. ) - Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Що стосується посилань позивачів на те, що оспрювані ними правочини були вчинені під впливом помилки, районним судом встановлені наступні факти та правовідносини.

У позові позивачі вказують, що під помилкою вони розуміють той факт, що МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» не мало права власності на відчужене майно під час укладення спірного договору купівлі-продажу.

За змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Як вказують у позові позивачі, право власності МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» втрачене у звязку з тим, що судом 12.05.2009 р. скасовано розпорядження № 346/2000 від 07.09.2000 р. "Про розробку документації на будівлі й споруди закладу відпочинку "Імпульс".

Підстави набуття та припинення права власності визначені законодавчо в ЦК України. Розпорядження районної державної адміністрації не вказано підставою набуття чи припинення права власності, зокрема згідно ст. 346 ЦК України 1. Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. 2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом. А саме за рішенням суду в визначених законодавством випадках.

Крім того, положення ст.. 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачають повноваження місцевої державної адміністрації передавати у власність чи припиняти право власності корпоративного підприємства на майно його засновників.

Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» однією із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили. Однак, позивачами не надано суду доказів, що підтверджують наявність підстав припинення права власності МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» на будівлі та споруди, що є предметом спірного Договору купівлі-продажу.

Крім того, трактування терміну «помилки» дається в Постанові пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», де вказано, що «Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.»

Питання про наявність у продавця права на відчуження майна відноситься до обсягу його дієздатності та правоздатності, та ніяк не може бути помилкою при вчиненні правочину.

Оспорюваний позивачами договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_8М 12.10.2012р., та зареєстрований в реєстрі за № 2091, реєстраційний номер в реєстрі правочинів 5252453. Факт того, що МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» мало право продажу майна було встановлено нотаріусом під час посвідчення угоди, що підтверджується самим договором купівлі-продажу від 12.10.2012 року, а саме: - п. 1.3 Договору встановлено, що зазначені будівлі та споруди належать Продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією від 14 вересня 2000 року та зареєстрованого в КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» номер запису 25 в книзі від 14.09.2000 року, номер РПВН - 22990019. - п. 1.4. Договору встановлено, що факт відсутності заборони відчуження (арешту) зазначених будівель та споруд підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під № 38261708 від 12.10.2012 року. П. 1.5. Договору встановлено, що факт відсутності обтяження зазначених будівель та споруд іпотекою підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек № 38261745 від 12.10.2012 року.

Таким чином, нотаріусом у встановленому порядку було з'ясовано, що МП «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс» мало право продажу майна, оскільки є власником цього майна і майно не знаходилось під обтяженням.

За ст.. ст. 334. ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.1), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4.). Право власності ОСОБА_5 на придбані за спірним договором будівлі та споруди зареєстровано КП «Білгород-Дністровський МБТІ» 29.10.2012р. за номером 22990019.

Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Що стосується уточнених позовних вимог позивачів щодо зобовязання провести чергові збори засновників та включити їх до складу засновників, судом обгрунтовано визнано такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Малого підприємства «ОСОБА_4 відпочинку «Імпульс», ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про визнання договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2012 року №2091 недійсним з моменту його укладення та застосування до нього наслідків недійсності, зобовязання провести чергові збори засновників та включити до складу засновників є недоведеними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права при вчиненні договору дарування № 2704 та реєстрації його в статутних документах у відповідності з законом, висновок суду що оспорюваний договір не порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.О. Суворов

ОСОБА_9