Рішення № 55272935, 26.01.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________ Справа № 520/1911/15-ц

Провадження № 2/520/1066/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Камінській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради про вселення у квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить вселити її та її дітей в квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що у липні 2009 року позивачка та її син ОСОБА_3 зі згоди відповідача та його матері були зареєстровані в вищезазначеній квартирі, 10 червня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, 31 серпня 2011 року у сторін народилась дитина ОСОБА_2, який у вересні 2011 року також був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Протягом спільного життя між сторонами були складні стосунки і в червні 2012 року після чергової сварки позивачка була вимушена зібрати свої речі, дітей та виїхати з квартири, після чого відповідач переїхав проживати в с.Наті, а в спірну квартиру вселив квартирантів. Позивачка тривалий час була вимушена знімати квартиру та неодноразово зверталась до ОСОБА_4 з проханням надати можливість проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2, однак відповідач відмовляє, а тому позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач з заявленими позовними вимоги погодився частково, зазначивши, що проти вселення неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він не заперечує, надав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2.

3-я особа: представник Київської районної адміністрації, як орган опіки та піклування до судового засідання не зявився, повідомлявся, надав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та просить справу розглядати у його відсутність.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно договору міни жилих квартир від 29 жовтня 1994 року власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5К.(мати відповідача, яка 31.10.2013 року померла) та ОСОБА_4

17 липня 2009 року зі згоди власників за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

10 червня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В червні 2012 року в звязку зі сваркою між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, позивачка була вимушена зібрати свої речі, дітей та виїхати з квартири АДРЕСА_1, після чого ОСОБА_4 переїхав проживати і на даний час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, а в спірну квартиру відповідач вселив квартирантів, які проживають по теперішній час.

Рішенням Київського райсуду м.Одеси від 22 березня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розірвано.

Вищезазначені обставини, які визнані сторонами і відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню, підтверджують той факт, що позивачка разом з неповнолітніми дітьми не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з поважних причин, а саме протиправна поведінки відповідача в жилому приміщенні, що робить неможливим сумісне проживання.

На підставі ст.ст. 64, 156 ЖК України членисімївласникаквартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членівсімївласника квартири належать дружина власника, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. l ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч.7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він визнає право на проживання неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 в квартирі АДРЕСА_1 та не заперечує проти їх вселення в квартиру, однак вселення до квартири лише неповнолітніх дітей, фактично призведе до їх розлучення із матір'ю, а тому порушить права дитини на проживання в сім'ї, гарантованого статтею 11 Закону «Про охорону дитинства», та буде вважатися виходом за межі заявлених позовних вимог.

При таких обставинах суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, задоволенню не підлягають, оскільки позивач по зустрічному позову не довів належними та допустимими доказами відсутність відповідачки по зустрічному позову в спірній квартирі понад один рік без поважної причини.

Керуючись ст.ст.11, 14, 15, 60, 66, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_3.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.