Рішення № 55272260, 25.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/1548/15-ц Провадження № 22-ц/772/306/2016Головуючий в суді першої інстанції Панченко Д. І.Категорія 20 Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Жданкіна В.В., Медяного В.М.

при секретарі Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що у січні 2012 року до нього звернувся ОСОБА_4 із дружиною ОСОБА_5 з проханням допомогти реалізувати автомобіль марки «DACIA SOLENSA» їх родичу ОСОБА_3, який діє на праві нотаріального посвідченої довіреності з правом продажу цього транспортного засобу, а зареєстрований автомобіль за ОСОБА_6 14 січня 2012 року позивач цей автомобіль продав ОСОБА_7 за 3 650 доларів США, про що надав останньому розписку. Кошти у розмірі 3 100 доларів США ОСОБА_2 передав подружжю ОСОБА_4, які передали їх ОСОБА_3

У грудні 2012 року, коли позивача викликали на допит в якості свідка, йому стало відомо, що вказаний автомобіль перебував у розшуку на підставі постанови державного виконавця про розшук майна ОСОБА_6, у зв'язку з чим був затриманий працівниками державтоінспекції. Під час розслідування кримінального провадження за цим фактом подружжя ОСОБА_4 та сам ОСОБА_3 визнали, що кошти за реалізацію автомобіля було передано ОСОБА_3

Однак, ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 42 021 грн. 90 коп., отриманих без належних правових підстав, і заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2014 рок, яке набуло законної сили, цей позов задоволено.

Позивач вважає свої права порушеними, оскільки кошти, отримані за реалізацію автомобіля, були передані ОСОБА_3, тому звернувся до суду з цим позовом та на підставі ст. 1212 ЦК України просив стягнути із відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 71 455 грн.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 61 ЦПК України підставою звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «DACIA SOLENZA», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с. 9).

Із постанови про закриття кримінального провадження № 12012100030000342 від 10 листопада 2013 року (а.с. 32), розпочатого по факту вчинення шахрайських дій відносно громадянина ОСОБА_7 за ст. 190 ч.1 КК України, яке закрито на підставі ст. 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, вбачається, що в ході розслідування було встановлено, що власник автомобіля марки «DACIA SOLENZA» ОСОБА_6 19 вересня 2007 року по довіреності з правом керування та передовіреності продала вказаний автомобіль громадянину ОСОБА_8, який в свою чергу по аналогічній довіреності 26 листопада 2007 року продав цей автомобіль громадянину ОСОБА_3, який в подальшому користувався даним автомобілем. При цьому ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_3 після купівлі даний автомобіль в органах ДАІ не перереєстровували. 13 січня 2012 року ОСОБА_3 привіз вказаний автомобіль до м. Біла Церква, де за попередньою домовленістю із знайомим свого родича ОСОБА_4 ОСОБА_2 передав останньому вказаний автомобіль для допомоги у здійсненні його продажу. 14 січня 2012 року ОСОБА_2 на авторинку в м. біла Церква продав вказаний автомобіль ОСОБА_9, після чого останній користувався автомобілем до 11 листопада 2012 року, а саме до моменту затримання та вилучення даного автомобіля працівниками УДАІ ГУМВС України в м. Києві на підставі постанови про оголошення розшуку даного автомобіля виконавчою службою у Вінницькій області, після чого вказаний автомобіль був поставлений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів (а.с. 8, 11).

ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_7 гроші за реалізацію автомобіля в сумі 3650 доларів США, що посвідчив особистою розпискою (а.с. 10).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 маршрутним таксі отримав від ОСОБА_2 за продаж автомобіля кошти у розмірі 3100 доларів США та витратив ці кошти на власні потреби.

Частину коштів у розмірі 550 доларів США ОСОБА_2 залишив собі, як витрати на перепродажну підготовку автомобіля.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 28 липня 2014 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто 42 021 грн. 90 коп. безпідставно набутих коштів (а.с. 12-13, 15-16).

Таким чином, між позивачем та відповідачем фактично було укладено угоду про продаж вказаного автомобіля іншій особі, внаслідок якої ОСОБА_2 написав розписку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами фактично не могло бути укладено договір на виконання доручення про продаж автомобіля за відсутності автомобіля у власності відповідача та повноважень на його продаж на час надання усного доручення та отримання коштів відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення коштів із відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Із такими висновками суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілої) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частинами 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Із встановлених обставин вбачається, що на підставі довіреності, наданої ОСОБА_3, та усної угоди між ним та ОСОБА_2 про продаж автомобіля між сторонами у справі існували договірні правовідносини з продажу вказаного автомобіля.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки у встановленому законом порядку зазначені договори визнані недійсними не були і виконані сторонами, то існування між ними зобов'язальних відносин, які виникли з угод, унеможливлює застосування до цих правовідносин норму ст. 1212 ЦК України, предметом регулювання якої є безпідставне набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 3 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, який колегія суддів враховує відповідно до вимог положень ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, а суд задовольнив його позов, вважаючи, що відповідач набув вказані грошові кошти без достатньої правової підстави, за таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення в законній силі залишатись не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволення позову.

Враховуючи положення ст. 88, ч. 4 ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, сплачений ним за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 786 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року - скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, сплачений ним за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 786 (сімсот вісімдесят шість) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.В. Жданкін

В.М. Медяний