Ухвала суду № 55270236, 28.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/103/16 Головуючий 1-ої інстанції Мішуровська С.Т.

Справа №629/5619/14-к Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

ВИРОК

Іменем України

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Гришина П.В., Грошевої О.Ю.,

при секретарі - Храмцові В.Б.,

за участю прокурора - Крестьяніновій І.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора та обвинуваченого на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22.04.2015р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, 05.06.1987р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не працюючий, мешкає за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Куньє, вул. Гомоненка,1, раніше судимого:

-30.09.2005р. Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі;

-07.02.2007р. Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі;

-09.12.2011р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 70 до з років 1 місяця позбавлення волі;

-06.07.2011р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі., звільнений 02.09.2014 року по відбуттю строку покарання;

-10.02.2015р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3(три) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково, у виді 2 років 2 місяці, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р. і призначено остаточне покарання 5(пять) років 2(два) місяці позбавлення волі.

Як встановив суд, в двадцятих числах січня 2015р., о 23год., ОСОБА_2, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до сараю, який розташований на території будинку №14 по вул. Гомоненка в с. Куньє Ізюмського району Харківської області звідки таємно викрав тачку, вартістю 130грн. та 7 металевих труб довжиною по 7м. кожна, діаметром 1,5см., вартістю 13,75грн. за погонний метр, а всього на загальну суму 577,5грн., які належали ОСОБА_3, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 707,5грн.

14.03.2015р., о 20год., ОСОБА_2, шляхом розбиття вікна, проник до будинку №5 по вул. Гомоненка в с. Куньє Ізюмського району Харківської області, звідки таємно викрав DVD-програвач «Nexon4350» - вартістю 290грн., металеву сковороду «Rfiser Hoff S2449» - вартістю 150грн., праску «Vitek 1201G» - вартістю 480грн., фотоапарат «Skina AW-230» - вартістю 100грн., десять скляних чарок «Українка» - вартістю 6грн. за одну штуку, на суму 60грн., 8 столових ложок - вартістю 5грн. за одну ложку, на суму 40 грн., 2 чайні ложки - вартістю 3 грн. за одну ложку, на суму 6 грн., блендер «Maestro MR-510» - вартістю 240грн., 50 DVD-дисків - вартістю 15 грн. за один диск, на суму 750 грн., які належали ОСОБА_4, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2116 грн.

В апеляційних скаргах:

- заступник прокурора Харківської області, не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так апелянт вказує, що ОСОБА_2 першу крадіжку вчинив у січні 2015р., тобто до ухвалення вироку Ізюмським міськрайонним судом Харківської області від 10.02.2015р., а тому покарання за цим епізодом належало призначати за правилами ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів. Що стосується остаточного покарання, то воно повинно бути призначено за сукупністю вироків, згідно ч.1 ст.71 КК України, оскільки другу крадіжку ОСОБА_2 вчинив 14.03.2015р., тобто після ухвалення вироку Ізюмським міськрайонним судом Харківської області від 10.02.2015р., але до повного відбуття призначеного цим вироком покарання. В звязку з наведеним прокурор просить ухвалити апеляційним судом вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованих злочинів та призначити ОСОБА_2 покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р., призначити 5 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі і на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р., призначити остаточне покарання - 5 років 2 місяці позбавлення волі.

- обвинувачений ОСОБА_2 простить помякшити призначене покарання, зменшивши його розмір, посилаючись на своє щире каяття та сприяння органам слідства розкриттю злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а прокурора підлягає виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст. 65 КК України.

При цьому враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується формально, помякшуючі покарання обставини щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, тобто всі обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого.

Разом з тим враховуючи, що ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово, чотири рази, засудженим за вчинення умисних корисних кримінальних правопорушень, після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, у період невідбутого покарання за попереднім вироком, знову вчинив два епізоди корисних правопорушень, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, суд обґрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене покарання за своїм розміром є справедливим і підстав для його помякшення шляхом зменшення його розміру, не вбачає.

Разом з цим, з матеріалів кримінального провадження випливає, що апеляційна інстанція в ухвалі суду від 21.07.2015р. відмовила прокурору у задоволенні його апеляції (т.1 а.с.70-73).

Однак з таким рішенням не погодилась касаційна інстанція, яка у своїй ухвалі від 17.12.2015р. прямо вказала на правильність позиції прокурора (т.1 а.с.106-107).

Враховуючи вище викладені обставини, а також приймаючи до уваги положення ч.2 ст.439 КПК України про обовязковість вказівки касаційного суду, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляцію прокурора.

Оскільки, відповідно до ч.5 ст.72 КК України строк попереднього увязнення зараховується судом у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, то колегія суддів, враховуючи думку учасників процесу з цього приводу, вважає за необхідне врахувати це у своєму рішенні.

Керуючись ст.ст. 405, 407, п.4 ч.1. ст.409, п.1 ч.1 ст.413, 419, 439 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.185 КК України по:

- епізоду січня 2015р. 3(три) роки позбавлення волі і на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р., призначити 5 років позбавлення волі

- епізоду 14 березня 2015р. 4(чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.02.2015р., призначити остаточне покарання - 5 років 2 місяці позбавлення волі.

В іншій частині той же вирок залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України строк попереднього увязнення з 30.03.2015р. по день набрання цим вироком законної сили зарахувати з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий

Судді