Ухвала суду № 55270210, 26.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1191/16 Головуючий 1 інст. Горбунова Я.М.

Справа № 643/3720/15-ц Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: право власності

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Кіпенка І.С. , Пшенічної Л.В.

за участю секретаря - Сементовської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення часток співвласників,-

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визначити ідеальні долі співвласників житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Ізюмська, 3, визначивши, що ОСОБА_3 належить 67/100 частин замість 71/100 частин, їй 17/100 частин замість 49/300 частин, ОСОБА_5 16/100 частин замість 25/300 та 49/300 частин.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при прийнятті рішення Виконавчим комітетом Московської районної ради м. Харкова №34/11 від 01.03.1994 року про перерозподіл ідеальних часток співвласників будинку по вул. Ізюмській, 3 у м. Харкові була допущена помилка при визначенні долі співвласників, так як фактично при перерозподілі часток не був врахований побудований та прийнятий в експлуатацію сарай літ. К, та невірно врахована частка позивача у праві власності, оскільки, замість належних їй 49/300 частин у праві власності фактично за нею було зареєстровано право власності на 98/300 частин і саме ця частка прийнята у розрахунку при перерозподілі часток. Зазначена помилка у рішенні виконкому не дозволяє позивачу зареєструвати за собою право власності на частку у зазначеному житловому будинку відповідно до фактично належної їй частці, що підтверджується відмовою Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у реєстрації права власності..

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга містить посилання на те, що відповідно положень актів цивільного законодавства, кожен із співвласників має право не лише на визначення його частки у праві спільної часткової власності, а й на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України, за відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна або визначення частки співвласника це питання вирішується судом.

Невизначеність у частці права власності позивача в домоволодінні по вул. Ізюмська, 3 в м. Харкові призводить до порушення її права власності.

Про необєктивну і однобічну оцінку доказів по справі свідчить той факт, що суд першої інстанції здійснюючи нічим не обґрунтований висновок суду, що посилання позивача у своєму позові на положення ст.ст. 356, 358, 361 ЦК України щодо права спільної часткової власності та здійснення такого права не регулюють ті правовідносини. Перед здійснення зазначеного висновку суду необхідно було звернути увагу на зміст зазначених статей ЦК України.

Крім того, відповідно до цивільного процесуального кодексу України, наведення позивачем у своїх позовній заяві певних норм права, які на думку суду не є тими нормами права, які врегульовують встановлені в ході судового розгляду правовідносини сторін, в жодному випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову, адже позивач обґрунтовує власний позов певними обставинами, а не нормами права. І в залежності від встановлених обставин суд вирішує яку норму права застосувати (ст. 214 ЦП К України), а не приймає рішення про відмову у задоволенні позову з підстави не наведення/зазначення позивачем норми права, яка врегульовує відповідні правовідносини сторін.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені в суді першої інстанції судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідачами порушені, оспорюються або не визнані її права чи інтереси, оскільки, спору між сторонами щодо права власності на житловий будинок з надвірними будівлями не має, відповідачами не оспорюється питання щодо фактичної частки у праві власності позивача у спільному майні, а виправлення помилки, яка була допущена на думку позивача у рішенні виконкому, не відноситься до компетенції відповідачів. Вимог до органу, компетентного вирішити питання про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова №34/11 від 01.03.1994 рокупозивачем не заявлялося.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з рішенням Виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова № 34/11 від 01.03.1994 рокупро перерозподіл ідеальних часток співвласників будинку по вул. Ізюмській, 3 у м. Харкові, так як вважає, що при його ухваленні були допущені помилки у визначенні долі співвласників після їх перерозподілу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що рішенням виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Харкова № 34/11 від 01.03. 1994 року перерозподілено частки співвласників будинку № 3 по вул. Ізюмській у м. Харкові(а.с. 9). Згідно зазначеного рішення ОСОБА_1 стала власником 23/100 частини зазначеного будинку.

Рішенням того ж виконкому № 193/97 від 05.10.1993 року прийнято в експлуатацію сарай літ. «К» з послідуючою реєстрацією в МБТІ на імя ОСОБА_1 (а.с. 11).

Однак ОСОБА_1 не було здійснено дій спрямованих на реєстрацію права власності на частину будинку та сарай літ. «К».

Враховуючи, що на час розгляду справи право власності не зареєстроване і така можливість для неї не втрачена звернення до суду з цими вимогами є передчасне.

Посилання позивача на те, що їй було відмовлено у реєстрації права власності на висновок суду не впливає.

З рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 17177516 від 13.11.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 було подано суперечливі документи.

Надані позивачем документи до суду свідчать про те, що для державної реєстрації права власності наявні усі необхідні відомості для здійснення такої дії..

Так, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що посилання позивача на обґрунтування своїх позовних вимог на ст.ст. 356, 358, 361 ЦК України щодо права спільної часткової власності та здійснення такого права не регулюють ті правовідносини, на які посилається позивач у своєму позові.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують судова колегія з урахуванням ч. 1 ст. 308 ЦПК України не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: