Рішення № 55270130, 14.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/600/16 Головуючий 1 інстанції: Новікова В.В.

Справа № 640/12164/15-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: житлові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року

за позовом Кредитної спілки «Самопоміч» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Київський районний відділ у м. Харкові державної міграційної служби України про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и л а :

КС «Самопоміч» звернулась до суду з позовом, після уточнення якого просила виселити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року позов КС «Самопоміч» задоволено частково.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року стягнуто в частковому порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 60,90 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити КС «Самопоміч» у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що відсутні підстави для виселення без надання іншого житлового приміщення та на даний час продовжуються сплачуватись внески за кредитним договором в рахунок погашення заборгованості.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до позивача перейшло право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором, то відповідачі підлягають вселенню з іпотечної квартири.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і згідно з п.4. ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове з підстав неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 24. 12.2012 року визнано за КС «Самопоміч» право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме на кв. 63, буд. 41 в с. Циркуни МЖК «Інтернаціоналіст». Нова адреса АДРЕСА_2. яка належить по ? частині відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_3М

Позивач зареєстрував за собою право власності на квартиру і просить виселити відповідачів з указаної квартири.

Суд першої інстанції при ухвалені судового рішення про виселення відповідачів керувався ч. ч. 1 и 3 ст. 109 ЖК УРСР та с. 2ст.40 . Закону України «Про іпотеку», які передбачають, що при вирішенні питання про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, всі мешканці підлягають виселення з житлових приміщень.

Стаття 109 ЖК УСРС регулює порядок виселення із займаного жилого приміщення, а ч. 1 вказаної статті передбачає підстави виселення

За правилами ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам , яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечення іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють повинне бути зазначено в рішенні суду.

Квартира. 63, яка є предметом іпотеки і на яку звернуто стягнення в погашення заборгованості за кредитним договором, перебувала у власності відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3М до укладення договору кредиту та договору іпотеки, а саме з 30 березня 2001 року Договір іпотеки було укладено між СК «Самопоміч та ОСОБА_4 і ОСОБА_3М 30 липня 2007 року. Вказані дані викладені в судовому рішенні апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2012 року (а.с. 10-12)

Взаємовідносини, що виникли між сторонами регулюються ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР, на підставі якої відповідачі не можуть бути виселені з жилого приміщення без одночасного наданні ним іншого постійного житла, оскільки квартира, з якої позивач просить їх виселити, придбана не за рахунок кредиту.

На вказану норму права суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для виселені відповідачів зі спірної квартири.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заявив, що іншого постійного жилого приміщення відповідачам не пропонується, оскільки позивач є новим власником спірної квартири, а тому відповідачі підлягають виселенню без надання іншого житла.

Власником спірної квартири позивач є за рішенням суду про визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором., а тому може вимагати виселення відповідачів з квартири лише з одночасного наданні ним іншого постійного житла. Не виконання вказаної норми права є підставою для відмови у задоволені позову.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов.

Керуючись ст.. 303, 304, п 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року скасувати.

У задоволені позову Кредитної спілки «Самопоміч» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії