Рішення № 55266816, 21.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0413/13383/2012 22-ц/774/94/К/16

Справа №0413/13383/2012 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/94/К/16 суддя: Чайкін І.Б.

Категорія - 27 (IV) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.,

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.,

при секретарі - Євтодій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Чурілов Дмитро Миколайович,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 березня 2008 року відповідно до укладеного договору № 274-пк-2008 відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,0001 % на рік, з кінцевим терміном повернення до 26.03.2011 року.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 274-пп-2008, згідно умов якого ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне виконання боржником зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитом.

Уточнивши позовні вимоги в останній редакції від 07.03.2013 року, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказував, що станом на 28.02.2013 року ОСОБА_3 має заборгованість в сумі 244 767,48 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 8 582,47 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам - 10 361,58 грн.; простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 10 562,50 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 87 219,99 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків - 61 246, 73 грн.; пені за несвоєчасне погашення комісії - 66 794,21 грн. Зазначену заборгованість ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило стягнути з солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також державне мито у розмірі 909,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 120,00 грн. та судовий збір - 1 538,01 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2015 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 274-пк-2008 від 26 березня 2008 року на суму 39 030,05 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 7 363,97 грн., заборгованість за процентами - 0,02 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 0,06 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 26 878,50 грн., заборгованість з комісійної винагороди - 4 787,50 грн., а також судовий збір у розмірі 390,30 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 120,00 грн.

В інших позовних вимогах - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду та задоволення позову банку в повному обсязі. Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що у пункті 4.9 кредитного договору сторони домовились, що у випадку непогашення або несвоєчасного погашення чи погашення не в повному обсязі щомісячних платежів, процентів, комісійних винагород, за користування кредитними коштами застосовується процентна ставка у розмірі 36% річних та подальше нарахування процентів відбувається за цією ставкою. Також, судом не враховано, що відповідно до п.5.1 договору поруки, порука припиняється з припиненням зобов'язань, що нею забезпечуються або якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитом не пред'явив вимог до поручителя, тому висновок суду про те, що позивачем було пропущено строк пред'явлення вимог до поручителя не відповідає дійсності. На думку представника позивача, суд дійшов передчасного висновку про те, що банком було змінено відсоткову ставку за кредитом в односторонньому порядку, не звернувши увагу на договірну домовленість сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Чурілова Д.М., який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №274-пк-2008, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000 грн., строком до 26.11.2012 року, зі сплатою відсотків за ставкою 0,0001% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. (том 1, а.с.7-11)

В забезпечення виконання всіх зобов'язань боржника за вказаним кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №274-пп-2008 від 26 березня 2008 року. (том 1, а.с.16)

Проте в порушення умов вказаного договору відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 28.02.2013 року в загальному розмірі складає 244 767,48 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 8 582,47 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам - 10 361,58 грн.; простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 10 562,50 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 87 219,99 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків - 61 246, 73 грн.; пені за несвоєчасне погашення комісії - 66 794,21 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. (том 1, а.с.134-137)

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягуючи з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 39 030,05 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, тому у позивача виникло право на стягнення заборгованості, однак пункт договору про самовільне підвищення процентної ставки є нікчемним з 10.01.2009 року і розрахунок з урахування процентної ставки в розмірі 36% є неправомірним, а нарахування штрафних санкцій після настання строку повернення кредиту - 26 березня 2011 року є безпідставним. Визначаючи розмір пені суд першої інстанції дійшов висновку, що на дані вимоги розповсюджується строк позовної давності в один рік, тому розмір пені за несвоєчасне погашення процентів становить 0,06 грн., а в розмір пені за несвоєчасне погашення кредитну - 26 878,50 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, суд виходив із того, що відповідачем ОСОБА_4 не було надано згоди на збільшення кредитної процентної ставки, тому підстави для стягнення з нього заборгованості відсутні. Крім того, банком пропущено шестимісячний строк з моменту настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення вимог до поручителя, оскільки вимогу вручено поручителю 04.03.2009 року, а позов подано 02.12.2010 року.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, у зв'язку з чим колегія суддів скасовує рішення суду на підставі п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з невідповідність висновків обставинам справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору від 26 березня 2008 року, позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит, а відповідач має отримати кредитні кошти, щомісячно в термін з «1» по «20» число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 416,67 грн., нарахованими процентами відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості.

Згідно з п.4.1 вищевказаного кредитного договору, ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 0,0001 % річних.

Відповідно до п. 4.8 кредитного договору позичальник щомісяця сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 262,50 грн. Зазначена комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно, за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню отриманих кредитних ресурсів.

У п. 4.9 договору сторони погодили, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості, процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36% процентів річних та подальше нарахування процентів про доводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з двадцять першого числа місяця, коли позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищезазначений платіж. При цьому позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

При вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

На вказані положення закону суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не дослідив умови укладеного між сторонами кредитного договору від 28 березня 2008 року та дійшов помилкового висновку про те, що банком було змінено відсотку ставку за кредитом в односторонньому порядку, не врахувавши, що на здійснення цих дій була договірна домовленість сторін договору. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України зобов'язання сторін договору припиняються у разі розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, що відноситься до параграфа 1 глави 71 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Таким чином, проценти та комісії за кредитним договором нараховуються до моменту повного погашення кредиту та виконання всіх передбачених договором грошових зобов'язань, тому висновок суду першої інстанції про те, що нарахування процентів та комісії, які суд визначив як штрафні санкції, після 26 березня 2011 року є безпідставним, не ґрунтується на нормах закону.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» на адреси відповідачів неодноразово були надіслані повідомлення про порушення зобов'язання з вимогою виконати кредитні зобов'язання у повному обсязі, які залишились без задоволення. (том 1, а.с.22-32)

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором від 26 березня 2008 року.

Перевіривши обґрунтованість та правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року (том 1, а.с.134-137), який було надано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і його відповідність умовам цього договору, проаналізувавши інші письмові докази наявні у матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 станом на 28.02.2013 року має перед позивачем прострочену заборгованість за кредитом - 8 582,47 грн.; прострочену заборгованість по відсоткам - 10 361,58 грн.; прострочену заборгованість по щомісячній комісії - 10 562,50 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з розміром пені, яка підлягає стягненню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня, це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до п. 6.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.3.2, 3.3, 3.5, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

В межах річного строку пеня за несвоєчасне погашення кредиту складає 31 326,02 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 6 017,08 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії - 6 111,03 грн. із розрахунку 1% від суми не погашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1 договору поруки від 26 березня 2008 року поручитель ОСОБА_4 зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 26 березня 2008 року.

Положеннями п.2.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до роз'яснень наданих у п. 22 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Так як, п. 4.9 кредитного договору від 26 березня 2008 року передбачено можливість збільшення розміру процентної ставки у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі платежів за договором та відповідно до п.2.1 договору поруки ОСОБА_4 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по сплаті підвищених відсотків, на думку колегії суддів, висновок суд першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не було надано згоди на збільшення кредитної процентної ставки, тому підстави для стягнення з нього заборгованості відсутні, зроблений передчасно та без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.5.1 договору поруки порука припиняється з припиненням зобов'язання, що нею забезпечуються або якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитом не пред'явив вимог до поручителя.

Оскільки, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом 02.12.2010 року, колегії суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем не було пропущено строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Так як, відповідач ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідати за зобов'язаннями боржника ОСОБА_3, в силу вимог ч.2 ст.554 ЦК України та положень договору поруки від 26.03.2008 року, він має нести солідарну відповідальність разом з ОСОБА_3 щодо погашення в повному обсязі заборгованості перед позивачем, яка виникла у боржника за спірним кредитним договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №274-пк-2008 від 26 березня 2008 року, станом на 28 лютого 2013 року у розмірі 72 960,68 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 8 582,47 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам - 10 361,58 грн.; простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 10 562,50 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 31 326,02 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків - 6 017,08 грн.; пені за несвоєчасне погашення комісії - 6 111,03 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягають стягненню судові витрати за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі по 382,69 грн. з кожного.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4 ст. 309, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №274-пк-2008 від 26 березня 2008 року, станом на 28 лютого 2013 року у розмірі 72 960,68 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 8 582,47 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам - 10 361,58 грн.; простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 10 562,50 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 31 326,02 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків - 6 017,08 грн.; пені за несвоєчасне погашення комісії - 6 111,03 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій у розмірі по 382,69 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: