Ухвала суду № 55264886, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4580/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року,

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №1963/5 від 29 листопада 2014 року про анулювання його свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та зобов'язати поновити це свідоцтво.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю здійснене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України «Про нотаріат».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2014 року №1963/5, який прийнято на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 14 листопада 2014 року №1, анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством позивачу 29 грудня 2010 року за №8342.

Правовою підставою анулювання вказаного свідоцтва був підпункт «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме: знищення чи втрата нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

Уважаючи зазначений наказ відповідача протиправним, позивач звернувся у суд із даним позовом.

На обґрунтування позову заявник стверджує, що обов'язковою умовою настання відповідальності згідно підпункту «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» є наявність вини нотаріуса при втраті чи знищенні архіву нотаріуса або окремих документів. У той же час, позивач заперечує наявність своєї вини у втраті архіву, адже архів було втрачено під час пожежі в автомобілі при його перевезенні, що, на переконання позивача, є обставиною непереборної сили.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається організація і діяльність нотаріату.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до статті 1 цього Закону нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно частини другої статті 3 цього Закону нотаріусом може бути громадянин України, який, серед іншого, отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, відповідно до частини першої статті 11 цього Закону, видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Відповідно до статті 10 цього Закону Вища кваліфікаційна комісія нотаріату утворюється при Міністерстві юстиції України для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках, передбачених підпунктами «а» - «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Отже, Законом України «Про нотаріат» установлено, що вчинення нотаріальних дій в Україні здійснюється нотаріусами, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яке видається Міністерством юстиції України. Зазначене свідоцтво може бути анульоване за рішенням органу, що його видав, яке приймається на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, яке, у свою чергу, приймається за наслідками розгляду подання Головного територіального управління юстиції.

Як убачається із матеріалів справи, спірний наказ про анулювання свідоцтва позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю прийнято Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №1 від 14 листопада 2014 року.

Зазначене рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату прийняте за наслідками розгляду подання Головного управління юстиції у Київській області.

Зі змісту вказаного рішення випливають наступні обставини, щодо достовірності яких сторонами не висловлено заперечень.

Так, наказом Головного управління юстиції у Київській області від 22 березня 2013 року №156/1 з 25 березня 2013 року по Фастівському міському нотаріальному округу області припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_2 та зобов'язано протягом місяця з дня одержання копії наказу передати на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса, а також надати до Головного управління юстиції у Київській області копію акта прийому-передачі документів нотаріального діловодства та нотаріального архіву приватного нотаріуса.

03 квітня 2013 року до Головного управління юстиції у Київській області надійшло повідомлення позивача від 03 квітня 2013 року, згідно якого 02 квітня 2013 року при перевезенні транспортним засобом документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса, в тому числі залишків спеціальних бланків нотаріальних документів, сталася пожежа, внаслідок якої були частково знищені документи нотаріального діловодства та архіву, а також залишки спеціальних бланків нотаріальних документів.

Про вказане свідчить довідка Фастівського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Київській області від 08 квітня 2013 року №269, у якій зазначено, що 02 квітня 2013 року на автошляху Фастів - Бишів у легковому автомобілі марки ЗАЗ 968 М, 1986 року випуску, реєстраційний номер М4305КІ виникла пожежа, внаслідок якої вогнем та високою температурою знищено та пошкоджено спалиме облицювання вказаного автомобіля та документи.

Згідно інформації, наданої 24 вересня 2013 року Головному управлінню юстиції у Київській області Фастівським міськвідділом Головного управління МВС Україні в Київській області, та копії акта про пожежу причиною пожежі зазначеного автомобіля стало коротке замкнення в моторному відсіку.

За фактом указаної пожежі, в тому числі знищення документів нотаріального діловодства, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено запис про порушення кримінального провадження №12013100310000622, яке було закрите 19 квітня 2013 року - у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

На підставі вказаних обставин Вища кваліфікаційна комісія нотаріату дійшла висновку про наявність підстав, передбачених підпунктом «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого позивачу.

Обговорюючи правомірність спірного наказу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний, зокрема, вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил, дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення.

Згідно статті 14 цього Закону документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

Наведені норми дають підстави для висновку, що на нотаріуса, в тому числі приватного, покладено обов'язок щодо збереження документів нотаріального діловодства та архіву документів, які пов'язані з учиненням нотаріальних дій і являються власністю держави.

Відтак, втрата чи знищення таких документів завдає шкоди державі. Крім того, ці документи мають суттєву цінність, адже до них відносяться, зокрема, такі, що посвідчують права та юридичні факти. А тому, їх втрата чи знищення також може призвести до шкоди правам та інтересам підприємств, установ, організацій та громадян.

За таких умов, нотаріус повинен вживати усіх можливих заходів щодо збереження відповідних документів та дотримуватись належного рівня обачності, який би унеможливлював їх пошкодження чи знищення.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів, частину документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса - позивача було втрачено під час їх транспортування з метою передачі до державного нотаріального архіву, оскільки в автомобілі, яким здійснювалось перевезення, - легковому автомобілі марки ЗАЗ 968 М, 1986 року випуску, виникла пожежа.

Аналізуючи вказані обставини, колегія суддів зважає на наступне.

Положеннями статті 14 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Згідно пункту 3.3. розділу ІІІ Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, відповідальним за організацію діловодства та архіву при здійсненні приватним нотаріусом нотаріальної діяльності, у тому числі володіння, користування реєстрами, книгами обліку, журналами, в яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, та їх ведення, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у його провадженні, є нотаріус.

Відповідно до пункту 4.10 розділу IV цих Правил приватний нотаріус, нотаріальна діяльність якого припинена (у тому числі у зв'язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю), зобов'язаний протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до державного нотаріального архіву усі документи діловодства та архіву приватного нотаріуса. Якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений за рішенням управління юстиції, але не більше ніж на один місяць. Справи (наряди) повинні бути сформовані та передані до державного нотаріального архіву відповідно до цих Правил.

Порядок передавання справ до державного нотаріального архіву визначено розділом XV вказаних Правил.

Згідно пункту 15.6 цього розділу Правил підготовлені до передачі документи доставляються до архіву вантажним чи легковим автотранспортом з критим кузовом у супроводі відповідальної особи.

Відповідно до пункту 3.3 розділу V Правил роботи архівних установ України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 квітня 2013 року № 656/5, транспортування документів на далекі відстані здійснюють згідно з правилами перевезення цінних вантажів, встановлених для відповідних видів транспорту.

З огляду на приведені норми, чинними нормативно-правовими актами не заборонено здійснювати транспортування архівних документів легковим автотранспортом. Разом з тим, при такому транспортуванні мають вживатись заходи, спрямовані на забезпечення збереження вантажу.

Колегія суддів вважає, що транспортування документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса легковим автомобілем марки ЗАЗ 968 М, 1986 року випуску, тобто транспортним засобом, який у цивільно-правових відносинах уважається джерелом підвищеної небезпеки, і який станом на дату транспортування перебував в експлуатації 27 років, не є свідченням дотримання нотаріусом належного рівня обачності, що би унеможливлював пошкодження чи знищення відповідних документів.

Згідно підпункту «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

З огляду на встановлені правила експлуатації транспортних засобів, пожежа в автомобілі, яка спричинена коротким замиканням у моторному відсіку, не може вважатись обставиною непереборної сили, адже ця подія не була невідворотною.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що знищення й втрата документів і частини архіву нотаріуса відбулись унаслідок обставин непереборної сили.

Відповідно до підпункту «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадку знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

Буквальний аналіз приведеної норми свідчить на користь висновку, що Міністерство юстиції України має право в установленому порядку анулювати свідоцтво нотаріуса про право на зайняття нотаріальною діяльністю як у разі, якщо архів нотаріуса або окремі документи нотаріального діловодства були знищені чи втрачені нотаріусом, так і у разі, якщо архів або окремі документи були знищені чи втрачені з вини нотаріуса.

Тобто, Закон України «Про нотаріат» не ставить у залежність можливість анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від наявності вини нотаріуса щодо втрати архіву або окремих документів.

Оскільки при розгляді справи колегією суддів було встановлено, що частина документів нотаріального діловодства позивача та його архіву були знищені за обставин, які не свідчать про дотримання ним належного рівня обачності для їх збереження, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерством юстиції України правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про анулювання свідоцтва позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю відповідно до підпункту «и» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене та не свідчать про допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Тому, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 28 січня 2016 року).

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.