Постанова № 55264870, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8978/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Ромащенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року,

У с т а н о в и в :

ТОВ «АЙТІІКС» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 березня 2015 року №144/26-57-22-05/36702796;

- визнати протиправними дії відповідача по формуванню в указаному акті висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях за жовтень 2014 року, що призвело до завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість;

- зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформаційної системи (бази) «Податковий блок» чи інших інформаційних баз Державної фіскальної служби України відомості, внесені на підставі вказаного акту;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого ТОВ «АЙТІІКС» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року;

- зобов'язати відповідача поновити вищевказані показники податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого ТОВ «АЙТІІКС» у податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року. Зобов'язано відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформаційної системи (бази) «Податковий блок» чи інших інформаційних баз Державної фіскальної служби України відомості, внесені на підставі акту від 16 березня 2015 року № 144/26-57-22-05/36702796 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року», а також поновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - частковому скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача по внесенню змін в інформаційні бази контролюючого органу щодо задекларованих позивачем показників податкових зобов'язань і податкового кредиту є протиправними, оскільки жодних донарахувань грошових зобов'язань за наслідками проведення перевірки позивачеві здійснено не було.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Оскільки постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає судове рішення лише в межах задоволених позовних вимог.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.

За підсумками перевірки складено акт від 16 березня 2015 року №144/26-57-22-05/36702796 та виявлено порушення приписів податкового законодавства, яке регулює питання нарахування й сплати платником податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентами, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання з цього податку за жовтень 2014 року на 300 157,00 грн та завищення податкового кредиту за цей же період на суму 287 233,00 грн.

За наслідками даної перевірки відповідачем не приймались податкові повідомлення-рішення.

Із матеріалів справи слідує, що позивач не погоджується із правильністю висновків контролюючого суб'єкта, викладених у вказаному акті податкової перевірки, та правомірністю коригування на підставі цієї перевірки показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту в інформаційній базі контролюючого органу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно статті 62 цього Кодексу перевірки є одним із способів здійснення податкового контролю, поряд із інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності контролюючих органів.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 статті 71 Податкового кодексу України).

Зазначені заходи вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ці органи.

Згідно пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується, зокрема, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю. До такої, серед іншого, відноситься інформація, отримана під час проведення податкових перевірок.

Положенням пунктів 74.1, 74.2 статті 74 цього Кодексу передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, відомості про результати податкового контролю, в тому числі здійсненого шляхом проведення податкової перевірки, вносяться до інформаційних баз контролюючих органів.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, внесення до інформаційної бази контролюючого органу інформації про результати податкової перевірки, в тому числі складеного за її результатами акта, спрямоване на забезпечення виконання покладених на цей орган завдань та функцій і не суперечить чинному податковому законодавству.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зміст завдання адміністративного судочинства свідчить про те, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого порушення не встановлено, в будь-якому разі відсутні підстави для задоволення позову, адже звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Як установлено судом, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої зафіксовані в акті, які, в подальшому були внесені до інформаційно-аналітичної системи податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в згаданому акті, не можна вважати рішенням, дією чи бездіяльністю контролюючого органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки платника податків у сфері публічно-правових відносин. Дані висновки є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Відповідні висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 09 грудня 2014 року в справі № 21-511а14.

Відтак, включення відповідачем певної інформації на підставі акта податкової перевірки від 16 березня 2014 року №144/26-57-22-05/36702796 в інформаційні бази фіскальної служби не створює жодних перешкод для діяльності позивача.

Посилання позивача на те, що спірні дії відповідача створюють для нього негативні наслідки спростовується, зокрема, тим, що, починаючи з 01 вересня 2015 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року № 655-VIII, відповідно до яких пункт 86.7 статті 86 цього Кодексу доповнено правилом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія не вбачає порушеного права чи інтересу позивача, який би підлягав судовому захисту.

Верховним Судом України у вищезгаданому рішенні висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що інформація, яка зібрана за результатами податкового контролю і використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючим органом, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено відсутність з боку контролюючого органу порушень процедури проведення спірної виїзної податкової перевірки, а також відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій щодо її проведення, оскільки посадова особа відповідача була допущена до проведення перевірки в установленому порядку.

Позивач не оскаржує в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вищевказаної позовної вимоги.

За таких обставин, оскільки дії відповідача щодо здійснення податкового контролю не визнані протиправними в установленому порядку, відсутні підстави для визнання протиправними дій контролюючого органу щодо коригувань показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого ТОВ «АЙТІІКС» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, а також для зобов'язання відповідача вилучити з інформаційних баз інформацію, внесену на підставі відповідної податкової перевірки.

Відтак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення відповідних вимог позивача і вважає, що цим судом помилково застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України в частині задоволення позову, з ухваленням нового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні вимог позивача. У решті (в частині залишених без задоволення позовних вимог) постанову суду першої інстанції слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, яка становить 80,39 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» у податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, зобов'язання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформаційної системи (бази) «Податковий блок» чи інших інформаційних баз Державної фіскальної служби України відомості, внесені на підставі акту від 16 березня 2015 року № 144/26-57-22-05/36702796 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року», та поновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» у наведеній частині відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (і.к. 39513550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 80 (вісімдесят) гривень, 39 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 28 січня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.