Ухвала суду № 55262767, 26.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у. №335/10173/15

Провадження № 22-ц/394/16

Головуючий у 1-й інстанції Апаллонова Ю.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.

суддів: Подліянової Г.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 31663.50 грн. в рахунок погашення заборгованості по оплаті вартості наданих позивачем послуг з поставки у період з 01.10.2012 року по травень 2015 року теплової енергії за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, буд.40/пр..Леніна, буд 17, а також стягнути з ОСОБА_4 1218.00 грн. понесених позивачем у справі витрат по оплаті судового збору.

Позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що ОСОБА_3А є власником вбудованого приміщення, загальною площею 73.4 кв. м розташованого за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, буд.40/пр..Леніна, буд 17, і ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» надає послуги з поставки теплової енергії за вказаною вище адресою.

У період з жовтня 2012 року по травень 2015 року відповідні послуги позивачем надавались у повному обсязі, відповідач їх оплачувати у добровільному порядку відмовляється, тому позивач посилаючись на Закон України «Про теплопостачання», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 11, ст. 1212, 1213 ЦК України просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2012 року по 01.05.2015 року в розмірі 31663грн. 50 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в задоволенні позову ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази свідчать про наявність між сторонами договірних відносин, передбачених ст. 11 ЦК України, а тому предявлення позову про стягнення безпідставно набутого майна при договірному характеру правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.

Судом установлено, щ ОСОБА_3 є власником цілого вбудованого приміщення загальною площею 73.4 кв. м., яке знаходиться за адресою Запорізька область,м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 40\пр Леніна, буд.17 ( а.с. 88).

25.01.2013 року представниками ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» був складений акт обстеження вищезазначеного приміщення та встановлено наявність користування централізованим опаленням, та відсутність укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії з позивачем ( а.с. 3).

На підставі складеного акту та виконаного розрахунку теплового навантаження позивачем був підготовлений проект договору купівлі-продажу теплової енергії та направлено на адресу відповідача з супровідним листом № 285 від 04.02.2013 року.

Лист отримано відповідачем 13.02.2013 року ( а.с. 4-5), проте в установлений законом термін від останнього не надійшло жодної пропозиції стосовно направленого проекту договору, а підписаний екземпляр договору не повернуто.

21.05.2013 року на адресу відповідача надіслана претензія з вимогою оплати за спожиту теплову енергію ( а.с. 11) .

18.11.2014 року від відповідача надійшов лист з повідомленням, що в приміщенні відсутні прилади опалення та просила зафіксувати даний факт ( а.с. 13).

Листом № 322 від 5.12.2014 року відповідачу надано відповідь та зазначено, що у звязку з тим, що вищезазначене приміщення вбудовано, то відповідач повинна дотримуватися загальних правил відключення від мереж централізованого теплопостачання. Натомість відповідач не надала документів виданих в рамках чинного законодавства, що дозволяє відповідне перепланування нежитлового приміщення, зокрема, відєднання від мережі централізованого теплопостачання. ( а.с. 14).

Відносини з приводу постачання фізичних осіб теплової енергії регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про теплопостачання" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст.1 Закону України від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (ст.13 Закону).

Учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг зокрема може бути - власник.

Власник приміщення - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, зареєстроване у встановленому законом порядку (ст.1 Закону)

Отже, відповідач є споживачем послуг які надає ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж».

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Частина перша статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії з приводу надання послуг з централізованого опалення мають бути засновані виключно на договорі, що є обов'язковим в силу наведених вище вимог чинного законодавства.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз.6 п. 40 Правил до обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачено також і в п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

З огляду на викладене, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013.

За ст.11 ЦПК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

Згідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, встановивши факт споживання відповідачем теплової енергії за відсутності укладеного з теплопостачальною організацією відповідного договору у вказаному позивачем періоді, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову, при цьому суд не взяв до уваги, що позивач обґрунтовує свої вимоги також з посиланням на положення ст. 11 ЦК України про те, що підставою виникнення цивільних прав та обов"язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки, а також в позові зазначав, що відповідач зобов'язаний оплатити послуги з теплопостачання, оскільки він фактично користувався ними.

Судом першої інстанції з'ясовано, що відповідач не сплатив надані позивачем послуги з теплопостачання, які фактично були спожиті ним за період зазначений в позові.

Із наявних розрахунків спостерігається, що, починаючи з 1 жовтня 2012 року по 01 травня 2015 року відповідач не вносив плату за використані послуги.

Розмір боргу за цей час визначений у сумі 31663грн. 50 коп (а.с.16).

При дослідженні боргових обов'язків відповідача, суд дослідив документальні матеріали, які характеризують обґрунтованість розрахунку. Будь-якими документами чи запереченнями борг не оспорений.

У сукупності викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач може нести відповідальність за заявленими вимогами у розмірах та в межах строку заявлених у позові.

При цьому, твердження відповідача про відсутність в вищезазначеному приміщенні, яке належить йому на праві власності будь-яких систем теплоспоживання та опалювальних приладів є безпідставними, недоведеним та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, спростовуються актом про обстеження зазначеного приміщення від 25.01.2013 року з якого вбачається, що зазначене приміщення є вбудоване, а система опалення є невідємною частиною системи опалення дому, а теплова енергія подається з початку опалювального сезону, технічним паспортом з якого вбачається, що в приміщенні наявне централізоване опалення. Доказів того, що відповідно до вимог закону відповідачу було дозволене перепланування приміщення, зокрема відєднання від мережі централізованого теплопостачання остання суду не надала.

Крім того, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню підлягають понесені позивачем судові витрати в розмірі 1339грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2015 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 31663 грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1339 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарженаедо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: