Рішення № 55261381, 25.01.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7291/15-ц

2/303/188/16

Номер рядка стат.звіту - 49

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. Мукачево

Мукачівськийміськрайонний суд Закарпатськоїобластіускладі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

прокурора Мукачівської

місцевої прокуратури ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа Мукачівська місцева прокуратура про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа Мукачівська місцева прокуратура про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради із зобовязанням відповідача повернути дітей. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26.09.2002 року № 208 «Про призначення опікуна» її призначено опікуном онучки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівського міської ради від 24.06.2008 року № 155 «Про встановлення опіки на дітьми» її було призначено опікуном малолітньої онучки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. 17.09.2015 року ОСОБА_1 пішла до школи щоб забрати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 додому, однак там їй повідомили, що посадові особи органу опіки та піклування забрали дітей та помістили їх в притулок. В подальшому вона отримала рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 260 від 17.09.2015 року «Про негайне відібрання дітей та припинення опіки над ними», відповідно до якого було вирішено негайно відібрати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від опікуна ОСОБА_1, влаштувати дітей до притулку, звільнити ОСОБА_1 від обовязків опікуна дітей. При цьому вважає рішення протиправним, незаконним та таким, що суперечить вимогам закону. Враховуючи вищезазначене просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 17.09.2015 року № 260 «Про негайне відібрання дітей та припинення опіки над ними» та зобовязати відповідача повернути дітей.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. При цьому повідомили, що жодних обставин, які б перешкоджали здійсненню повноважень опікуна в судовому засіданні не встановлено.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, при цьому пояснили, що рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 17.09.2015 року № 260 «Про негайне відібрання дітей та припинення опіки над ними» було прийнято відповідно до вимог закону, в межах наданих повноважень та виключно в інтересах дітей. Додатково вказали, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала обовязки опікуна, діти проживали в антисанітарних умовах та оскільки позивач є людиною похилого віку, то вона не має змоги забезпечити дітям належний догляд та виховання.

Прокурор в судовому засіданні вказала на відсутність підстав для відібрання дітей та звільнення від обовязків опікуна ОСОБА_1, а тому вважає позов підставним та таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, думку прокурора, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що матірю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_8, що стверджується свідоцтвами про народження дітей. Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ФМ 031085 від 14.11.2006 року матір дітей ОСОБА_8 померла 12.11.2006 року.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26.09.2002 року № 208 «Про призначення опікуна» було вирішено призначити опікуном позивача ОСОБА_1 онучки ОСОБА_6 у звязку з тим, що дитина залишилась без батьківського піклування, мати дитини ОСОБА_8 подала нотаріально завірену відмову від батьківських прав на дитину, а батько у свідоцтві про народження дитини записаний зі слів матері. Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.06.2008 року № 155 «Про встановлення опіки» позивача ОСОБА_1 було призначено опікуном онучки ОСОБА_7 у звязку з тим, що мати дитини ОСОБА_8Й померла 12.11.2006 року, а відомості про батька записані зі слів матері.

Відповідно до довідок № 25/4 від 25.09.2009 року та № 3-05781 від 28.12.2012 року разом з ОСОБА_1 зареєстровані її онучки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою м. Мукачево, вул. Великогірна, 2-а.

Відповідно до ст. 246 СК України орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

На виконання зазначених вище вимог Закону органом опіки та піклування - виконавчим комітетом Мукачівської міської ради здійснювався відповідний контроль.

Так відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей від 28.11.2006 року, опікун ОСОБА_1 не займається належним вихованням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Згідно з актом умов проживання дітей від 30.07.2015 року з опікуном ОСОБА_1 було проведено профілактичну бесіду та така була попереджена, що у випадку незабезпечення належних умов проживання дітей, відсутності контролю за навчанням, діти будуть відібрані в опікуна. Також відповідно до акту обстеження умов проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 16.09.2015 року в житловому приміщенні де проживають діти виявлені антисанітарні умови для проживання дітей.

Згідно з інформацією Мукачівської загальноосвітньої школи № 2 за другий квартал 2013 року ОСОБА_6 навчається незадовільно, умови проживання дитини в сімї також незадовільні. Поряд з тим, має хороші відносини з опікуном ОСОБА_1 Аналогічного змісту також подавалася інформація за третій квартал 2013 року, перший квартал 2014 року, другий квартал 2014 року, третій квартал 2014 року, четвертий квартал 2014 року, перший квартал 2015 року, другий квартал 2015 року та третій квартал 2015 року.

Також опікуном ОСОБА_1 подавалися звіти про виконання обовязків опікуна дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за 2013 рік та за 2014 рік. За наслідками таких звітів службою у справах дітей були підготовлені висновки про стан утримання, навчання та виховання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до яких визначено за можливим виконання обовязків опікуна ОСОБА_1 за умови контролю опікуна за навчанням дітей та покращення умов проживання.

Відповідно до клопотання Служби у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 31.07.2015 року № 1084 у звязку з неналежним виконанням опікуном своїх обовязків по відношенню до дітей, з метою покращення умов проживання дітей, таких доцільно влаштувати в Закарпатський центр соціально-психологічної реабілітації.

На підставі отриманої інформації про неналежний стан виконання ОСОБА_1 обовязків опікуна, з метою соціального захисту дітей-сиріт ОСОБА_6 та ОСОБА_7, враховуючи вік опікуна, беручи до уваги факт отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6, наявність антисанітарії та відсутність належних побутових умов для проживання дітей, органом опіки та піклування - виконавчим комітетом Мукачівської міської ради було прийнято рішення від 17.09.2015 року № 260 «Про негайне відібрання дітей та припинення опіки над ними», яке оскаржується позивачем. Відповідно до зазначеного рішення було вирішено негайно відібрати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від опікуна ОСОБА_1, влаштувати дітей до притулку, звільнити ОСОБА_1 від обовязків опікуна дітей, визнати такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26.09.2002 року № 208 «Про призначення опікуна» та від 24.06.2008 року № 155 «Про встановлення опіки».

На підтвердження обставин, що перешкоджають ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна в судовому засіданні також були допитані наступні свідки. Так допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що є класним керівником ОСОБА_6 При цьому показала, що дитина не любить вчитися, часто не підготовлена до уроків. Також повідомила, що 2-3 рази на рік була вдома в дитини, де був безпорядок та антисанітарія.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є головою батьківського комітету класу, де навчається ОСОБА_6 При цьому показала, що дитина приходить до школи в брудному одязі, в дитини був педикульоз. Також повідомила, що кожного року була вдома в дитини, де був безпорядок та антисанітарія. При цьому повідомила, що ОСОБА_6 любить свою бабусю позивача ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що працює на посаді заступника начальника Служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації. При цьому показала, що була в складі комісії, яка проводила обстеження умов проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 16.09.2015 року та було виявлено антисанітарні умови для проживання дітей. Аналогічне показала допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, яка працює на посаді головного спеціаліста Служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації.

Також як показала допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, що працює завідуючою сектором Служби у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради та особисто здійснює контроль за дітьми з 2009 року. При цьому показала, що опікун ОСОБА_1 безвідповідально ставиться до контролю за навчанням та успішністю дітей, що спричинює відставанням їх від навчальної програми, немає на них впливу, діти постійно неохайні, також в старшої дитини були вилучені сигарети.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що працює вчителем угорської мови в школі де навчаються діти. При цьому знає молодшу дитину, яка як їй відомо має хороші та близькі відносини з бабусею та хоче повернутися до неї.

В свою чергу за клопотанням сторони відповідача судом були допитані наступні свідки. Так допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_15 показали, що знайомі з сімєю ОСОБА_1 протягом багатьох років, часто бувають у них вдома. Також показали, що ОСОБА_1 піклується про дітей, забезпечує їх всім необхідним, створює для них всі умови для належного їх розвитку. Діти називають її мамою.

Також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 показали, що знають сімю ОСОБА_1 багато років, часто бувають в них вдома. При цьому показали, що ОСОБА_1 надає моральну та матеріальну допомогу дітям, забезпечує необхідними шкільними підручниками, нормальним харчуванням. Між ними склалися теплі родинні стосунки.

При цьому суд звертає увагу на те, що Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Конвенції ООН від 20.11.1989 року «Про права дитини», держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25.01.1996 року) визначено, що суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу. Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У звязку з цим в судовому засіданні було заслухано думку дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які повідомили, що дуже люблять свою бабусю, хочуть з нею жити, в притулку їм дуже погано.

Аналізуючи підстави та порядок звільнення особи від виконання обовязків опікуна суд враховує наступне. Відповідно до ст. 251 СК України особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Відповідно до ст. 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.

З аналізу приведеної норми вбачається, що Закон передбачає можливість звільнення опікуна від його обов'язків як органом опіки та піклування, так і судом. При цьому закон чітко відокремлює випадки, за яких такі питання вирішуються органом опіки та піклування, а за яких судом.

Так, у ч.ч. 1, 2 ст. 75 ЦК України йдеться про право органу опіки та піклування звільнити опікуна від його обов'язків виключно за заявою особи, над якою встановлено таку опіку, або за заявою самого опікуна.

Вирішення ж питання про звільнення опікуна від його обов'язків у зв'язку з неналежним їх виконанням ч. 3 ст. 75 ЦК України віднесено до виключної компетенції суду. Це насамперед обумовлюється самою природою правовідносин, а саме необхідністю повно та об'єктивно оцінити обставини й умови виконання опікуном своїх обов'язків (на відміну від перших двох випадків, коли це питання вирішується органом опіки та піклування в силу його безспірності - за ініціативою або підопічного, або опікуна).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому в судовому засіданні було з'ясовано, що ОСОБА_1, яка була допитана в судовому засіданні в порядку допиту свідка, заяву про звільнення її від повноважень опікуна не подавала. Більше того бажає опікуватися ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яких виховувала з народження та має можливість для цього.

Разом з тим судом не беруться до уваги доводи відповідача з приводу посилання на п.п. 49-51 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 як на підтвердження правомірності прийнятого рішення. Так п. 49 Порядку передбачено, що орган, який встановив опіку, піклування, за заявою особи може звільнити її від здійснення повноважень опікуна, піклувальника. Заява про звільнення від здійснення повноважень опікуна, піклувальника розглядається протягом місяця. Районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради або суд може звільнити особу від здійснення повноважень опікуна, піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, поміщення дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у разі, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню опіки, піклування, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України. Крім того, в п. 51 Порядку визначено, що у разі загрози для життя або здоров'я дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті ради може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника. Якщо дитина відібрана в опікуна, піклувальника, служба у справах дітей за місцем проживання дитини забезпечує її тимчасове влаштування та протягом семи днів подає клопотання голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про припинення опіки, піклування, який протягом десяти днів розглядає клопотання та приймає відповідне рішення. Встановивши такі обставини, які свідчать про наявність правової колізії коли один нормативно-правовий акт суперечить іншому, суд виходить з того, що у такому разі застосуванню підлягає нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме ЦК України відповідно до якого питання про звільнення від повноважень опікуна, у разі невиконання ним своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту, віднесено до виключної компетенції суду.

Аналогічно ст. 170 СК України регламентується порядок відібрання дітей від осіб, з якими вони проживають, де визначено, що така процедура вирішується виключно в судовому порядку.

Більше того, суд відкидає твердження сторони відповідача про наявність загрози для життя та здоров'я дітей, як підстави для відібрання дітей. Так відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 10.09.2015 року, досудовим розслідуванням було встановлено, що 22.08.2015 року до чергової частини Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області надійшло повідомлення від чергового лікаря приймального відділення дитячої лікарні м. Мукачево про те, що 22.08.2015 року до них за медичною допомогою звернулася малолітня дитина ОСОБА_6 з діагнозом тупа травма грудної клітки, забій черевної порожнини. При цьому встановлено, що тілесні ушкодження спричинив дитині спричинив сусід ОСОБА_20 Факт нанесення тілесних ушкоджень сторонньою особою не може однозначно свідчити про невиконання своїх обов'язків опікуна ОСОБА_1 чи наявність загрози для життя та здоров'я тим більше обох дітей.

Одночасно оскаржуваним рішенням визнано такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 26.09.2002 року № 208 «Про призначення опікуна» та від 24.06.2008 року № 155 «Про встановлення опіки». Як зазначає Конституційний Суд України в п. 5 рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, суд приходить до висновку виконавчий комітет Мукачівської міської ради, як орган опіки та піклування при прийнятті оскаржуваного рішення діяв поза межами наданих йому повноважень, при цьому в будь-якому випадку фактів невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків опікуна, порушення прав підопічних, стосунків між опікуном та дітьми, які б перешкоджали здійсненню опіки, безпосередньої загрози життю або здоров'ю підопічних дітей судом не встановлено. При цьому суд приходить до переконання, що вимога про зобовязання відповідача повернути дітей не потребує окремого вирішення, оскільки таке право гарантоване п. 46 зазначеного вище Порядку та ст. 149 СК України і потребуватиме вирішенню у випадку порушення такого право. З огляду на це, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню та слід визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 260 від 17.09.2015 року «Про негайне відібрання дітей та припинення над ними опіки».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. 75 ЦК України, ст.ст. 249-251 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 260 від 17.09.2015 року «Про негайне відібрання дітей та припинення над ними опіки».

Стягнути з виконавчого комітету Мукачівської міської ради на користь ОСОБА_1 487,20 грн. судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний