Ухвала суду № 55261136, 28.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/3745/15-ц Номер провадження 22-ц/775/124/2016

Єдиний унікальний номер 233/3745/15-ц

Номер апеляційного провадження 22ц/775/124/2016 Головуючий 1 інстанції Орчелота А.В.

Категорія 52 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Гапонова А.В.,Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Артемівську Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа служба у справах дітей виконкому Костянтинівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа служба у справах дітей виконкому Костянтинівської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги вимоги чинного законодавства та було відмовлено в задоволенні позову. Крім того, з нез'ясованих причин судом за власною ініціативою було залучено до участі у справі прокурора без обґрунтування підстав для здійснення представництва, передбачених ч. 2,3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», при цьому прокурор у судовому засіданні заявив про необхідність відмовити в задоволенні позову, незважаючи на висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за № 183 від 15 січня 2016 року, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконкому Костянтинівської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надав лист, згідно якого просив справу розглянути за відсутності представника.

Прокурор Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області Чернякова Г.О., яка діє на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, просила апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, представника прокуратури, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що доказів, які б свідчили про свідому винну поведінку ОСОБА_3 щодо систематичного нехтування, неналежного виконання ним батьківських обов'язків позивачкою не надано та про наявність таких доказів не зазначено, а дослідженні судом докази свідчать про перебування сторін у конфліктній ситуації та не дають суду підстав дійти висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини. Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки такий захід є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, крім того, висновок складений на підставі негативної характеристики відповідача як особистості і в ньому не відображені конкретні обставини та факти, які б свідчили про систематичне свідоме невиконання батьком обов'язку піклуватися про дитину та його винну поведінку. Органом опіки та піклування залишився поза увагою той факт, що ОСОБА_3 з моменту народження сина перебував у місцях позбавлення волі, що обмежувало його можливості у вихованні дитини, матеріальному її забезпеченні. Крім того, після звільнення відповідача з виправної установи, останній не мав реальної можливості виконувати належним чином свої батьківські обов'язки через відсутність паспорту, що фактично унеможливлює здатність офіційно працевлаштуватися, вільно пересуватися, тощо.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони не суперечать вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 липня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2015 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано (а.с.22).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в свідоцтві про народження в графі батько зазначений ОСОБА_6, в графі мати зазначена ОСОБА_1 (а.с.9).

З вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2012 року вбачається, що ОСОБА_6 було засуджено до п'яти років шести місяців позбавлення волі, він знаходився в місцях позбавлення волі з 23 вересня 2011 року, 24 липня 2015 року звільнено умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 07 днів (а.с.19).

Відповідно до довідки в місцях позбавлення волі позивачка неодноразово відвідувала відповідача, в тому числі з сином ОСОБА_5 (а.с.50,59-60).

За час відбування покарання відповідач матеріального прибутку не мав (а.с.60).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2015 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1\4 частини з усіх доходів, починаючи з 13 березня 2015 року.

З довідки відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, наданої позивачкою в судовому засіданні апеляційного суду, вбачається, що заборгованість по аліментам за виконавчим листом від 29 квітня 2015 року станом на 01 січня 2016 року за період березень-грудень 2015 року складає 5708,93 грн., з яких відповідачем сплачено 722 грн., залишок заборгованості складає 4986,93 грн.

Відповідач ОСОБА_6 відповідно до медичних довідок на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а.с.58).

Позивачка ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 до вересня 2015 року були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.23).

З актів обстеження матеріально-побутових умов проживання родини від 18 вересня 2015 року та 25 жовтня 2015 року вбачається, що позивачка з дитиною проживає за адресою АДРЕСА_2, умови проживання відповідають вимогам щодо проживання дитини (а.с.92,131).

Відповідно до ст.ст. 150, 151 СК України батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, готувати їх до самостійного життя.

Згідно із ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки та піклування виконкому Костянтинівської міської ради від 07 серпня 2015 року вбачається, що, враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним питання позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на розсуд суду (а.с.82-83).

З висновку органу опіки та піклування виконкому Костянтинівської міської ради від 21 жовтня 2015 року вбачається, що, враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.123-124).

Суд першої інстанції дослідив зазначений висновок і відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України визнав його недостатньо обґрунтованим.

При цьому в матеріалах справи інформація Костянтинівського міського центру соціальних служб у справах сім'ї, дітей та молоді щодо невиконання батьком ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків відсутня, про перебування на обліку в службі у справах дітей також відсутня. Відомостей в матеріалах справи щодо звернень ОСОБА_1 про проведення профілактичної роботи з батьком дитини ОСОБА_3 немає. Крім того, відповідач звільнився з місць позбавлення волі 24 липня 2015 року, позивачка звернулась до суду з даним позовом про позбавлення батьківських прав 26 червня 2015 року.

Крім того, матеріали справи не містять даних про застосування до відповідача превентивних заходів впливу у зв'язку з не виконанням ним своїх батьківських обов`язків (попередження з боку органів опіки та піклування, накладення адміністративної відповідальності).

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п.п. 15, 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що не доведена наявність вини відповідача в ухиленні від виконання батьківських обов'язків, а надані позивачкою докази не дають суду правових підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5.

Крім того, з обставин справи вбачається, що відповідач має намір на відновлення батьківських відносин.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу - позбавлення батьківських прав є передчасним.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що судом за власною ініціативою було залучено до участі у справі прокурора без обґрунтування підстав для здійснення представництва, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до повідомлення Костянтинівської міжрайонної прокуратури про вступ прокурора у цивільну справу участь прокурора у дані справі обґрунтовано Конституцією України та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах малолітньої дитини.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, постановив обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309, 310 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, з урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції зроблені у відповідності зазначених вище норм, правильно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді