Рішення № 55260374, 25.01.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7954/15-ц

2/264/326/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Скудар С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона працювала у ПрАТ «Азовелектросталь», де їй не виплачували заробітну плату. 10.03.2015 року позивачку було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України. Після звільнення остаточний розрахунок із позивачкою був проведений лише 28 вересня 2015 року. У звязку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за період з 11.03.2015 року по 27.09.2015 року в сумі 9340,76 грн. Також зазначила, що у звязку з порушенням її прав з боку відповідача їй була спричинена моральна шкода, розмір якої оцінює у 1000 грн. На підставі викладеного, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.03.2015 року по 27.09.2015 року в сумі 9340,76 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 200,00 грн.

Позивачка та її представник адвокат ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав письмові заперечення, в яких позов не визнав, вказавши, що заборгованість з заробітної плати перед позивачкою погашена в повному обсязі, остаточний розрахунок проведений 29.09.2015 року. При цьому зазначив, що згідно табелю обліку робочого часу в день звільнення 10.03.2015 року позивач не працювала (цей день у табелі відмічений літерою «П», що є днем відсутності працівника на роботі у період простою), а тому відповідно до вимог статті 116 КЗпП України повинна була пред'явити відповідну вимогу про розрахунок. Позивач на адресу відповідача з вимогою про розрахунок не зверталася, тому період порушення строку розрахунку при звільненні почав свій перебіг у день її звернення до суду. Інші позовні вимоги також не визнав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача, що підтверджується записами в її трудовій книжці.

10.03.2015 р. позивачка була звільнена з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України.

За період роботи позивачки їй нараховувалась заробітна платня.

Відповідно до довідки №3681 від 21.12.2015 року, наданої відповідачем вбачається, що платіжним дорученням ;403, 404 від 25.09.2015 року позивачці перераховані грошові кошти в сумі 9710,11 грн., платіжним дорученням №20 від 28.09.2015 року перераховані грошові кошти в сумі 4161,48 грн., платіжним дорученням №14 від 29.09.2015 року перераховані грошові кошти в сумі 5944,97 грн. Заборгованість по заробітній платі за підприємством відсутня.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивач в день свого звільнення 10.03.2015 року не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 10.03.2015 року стоїть позначка «П». В такому випадку відповідно до вимог статті 116 КЗпП України позивач мав обов'язок пред'явити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обов'язок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обов'язків працівником в день його звільнення. Такими причинами серед інших можуть бути простій підприємства.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Отже перебування підприємства в режимі простою та не виконання позивачем роботи у вказаний час, а саме в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково пред'явити вимогу про розрахунок і лише після пред'явлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обов'язок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач 17.07.2015 року звернулась до Іллічівського районного суду м.Маріуполя із заявою про видачу судового наказу, а тому такою вимогою про розрахунок слід вважати звернення із заявою про видачу судового наказу, тобто 17.07.2015 року.

Судовим наказом від 23.07.2015 року, винесеним Іллічівським районним судом м.Маріуполя з відповідача на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 19700 грн.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Розрахунок середнього заробітку має відбуватися з 17.07.2015 року та по 28.09.2015 року, оскільки остаточний розрахунок із позивачем був проведений 29.09.2015 року, що підтверджується довідкою відповідача №3681 від 21.12.2015 року.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із розрахунком позивача, розмір середньоденної заробітної плати складає 65,78 грн. Разом з цим, відповідачем власного розрахунку середньоденної заробітної плати позивачки не проведено та вказаний розмір середньоденного заробітку позивача не оспорюваний, в звязку з чим, суд перевіривши його, вважає вірним саме й сумі 65,78 грн.

Крім того, нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За даними представленого відповідачем графіку № 1 для працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8,2 години на 2015 рік середньостатистична кількість робочих днів позивачки за період з 17.07.2015р. по 28.09.2015р. складає 51 день.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 17.07.2015р. по 28.09.2015р. складає 3354,78 грн. (51 день х 65,78 грн.).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 3354,78 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 1000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 200 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 200 грн., в підтвердження чого представлено договір про надання правової допомоги, довідка про сплату витрат на правову допомогу.

Згідно вимог статті 11, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 гривень за вимоги майнового характеру та 97,44 грн. - за вимоги про відшкодування моральної шкоди (пропорційно від задоволених позовних вимог, а саме: 20% від заявлених вимог).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2015 року по 28.09.2015 року в сумі 3354,78 грн. (три тисячі триста пятдесят чотири гривні сімдесят вісім копійок) з утриманням ПрАТ «Азовелектросталь» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, у рахунок відшкодування моральної шкоди 200,00 грн. (двісті гривень), витрати на правову допомогу в сумі 200,00 грн. (двісті гривень).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 584,64 грн. (пятсот вісімдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки).

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко