Ухвала суду № 55259962, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/43268/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (далі - Управління ДСО), третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області (далі - Управління ПФ), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що 10 липня 2015 року Управлінням ДСО йому видано довідку № 43 про розмір заробітної плати в населених пунктах зони відчуження м. Чорнобиль та м. Прип'ять за період з 27 по 30 квітня 1986 року та з 30 серпня по 13 вересня 1986 року.

Посилаючись на те, що розмір заробітної плати не відповідає розмірам, визначеним нормативними актами, зокрема, заробітна плата має бути обчислена в п'ятикратному розмірі з урахуванням подвійної оплати за роботу у святкові та вихідні дні, підвищенням посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, просив:

визнати протиправними дії Управління ДСО при наданні йому довідки про грошове забезпечення на роботах в ІІІ зоні небезпеки м. Прип'ять за період з 1 по 13 вересня 1986 року від 10 липня 2015 року № Ш-144 без урахування виплати заробітної плати подвійного окладу в п'ятикратному розмірі та збереженого окладу;

зобов'язати Управління ДСО провести розрахунок його грошового забезпечення колишнього працівника ВДСО при Таращанському РВ ГУ МВС України в Київській області чергового ПЦО, молодшого лейтенанта міліції з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13;

зобов'язати Управління ДСО надати довідку про перераховане грошове забезпечення;

зобов'язати Управління ДСО здійснити перерахунок грошового утримання за роботу в ІІІ зоні небезпечності, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 555 карбованців.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 11 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління ДСО при наданні ОСОБА_4 довідки про грошове забезпечення на роботах в ІІІ зоні небезпеки м. Прип'ять за період з по 13 вересня 1986 року від 10 липня 2015 року № Ш-144 без урахування виплати заробітної плати подвійного окладу в п'ятикратному розмірі та збереженого окладу.

Зобов'язано Управління ДСО провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1 по 13 вересня 1986 року та видати відповідну довідку для пред'явлення її до органів Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії з урахуванням Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 щодо роботи у вихідний день, тобто з урахуванням доплати за роботу у вихідний день (7 вересня 1986 року) - в подвійному розмірі; наказу МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130 та від 30 червня 1986 року № 0189 щодо виплати подвійного окладу, виходячи із розрахунку посадового окладу в подвійному розмірі та кратності 5 відповідно до зони небезпеки (ІІІ зона небезпеки) та абзацу 2 пункту 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156; Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 року № 1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530-рс) щодо збільшення окладу до 15 %.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач є пенсіонером і перебуває на обліку в Управлінні ПФ, отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Згідно із довідкою, виданою Управлінням ДСО, за роботу в населених пунктах м. Чорнобиль, м. Прип'ять з 27 по 30 квітня 1986 року та з 30 серпня по 13 вересня 1986 року позивачу виплачена заробітна плата в сумі 571,08 крб. з урахуванням коефіцієнта 4.

9 червня 2015 року позивач звернувся до Управлінням ДСО із заявою про надання довідки про заробітну плату (грошове утримання) в зоні відчуження в період з 1 по 13 вересня 1986 року з урахуванням Урядових рішень, які діяли в 1986 році при нарахуванні заробітної плати.

Листом від 10 липня 2015 року відповідач надав довідку про заробітну плату за весь період перебування в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році та повідомив про безпідставність вимоги про застосування законодавчих актів про оплату праці, на які посилається позивач щодо оплати грошового забезпечення атестованим працівникам.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок заробітної плати, оскільки його робота в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має оплачуватись із врахуванням наведених нормативних актів, які регулюють порядок оплати праці робітників та службовців.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, постанови Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 року № 524-156, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031, постанови Ради Міністрів СРСР від 5 червня 1986 року № 655-195, постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в 4-, 3- і 2-кратному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункт 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3- і 2-кратному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 7 травня 1986 року № 524-156.

Щодо оплати фактично відпрацьованого часу у вихідні дні в зоні відчуження, колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23 вересня 1986 року № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Не передбачено преміювання та оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні, і наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 року № 090.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач при зазначенні у довідці відомостей про розмір заробітної плати позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

За вказаних обставин, доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржуване рішення такими, що прийняте з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов