Ухвала суду № 55257776, 28.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1566/15-ц Номер провадження 22-ц/786/165/16Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

За участю секретаря: Колодюк О.П., ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Компанії «ОСОБА_2 Інк.» на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Євразія» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» у якому прохав визнати його співавтором сої культурної сорту «Терек» та сої культурної сорту «Кубань».

10.09.2015 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, остаточно прохаючи стягнути з ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» на його користь заборгованість зі сплати авторської винагороди в розмірі 6883,19 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що він є одним із співавторів сортів рослин сої культурної сорту «Терек» та сорту «Кубань», що підтверджується свідоцтвами про авторство на сорт рослин за № 120024 та № 120025. На підставі укладеного авторського договору з відповідачем, ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» здійснило державну реєстрацію сортів рослин та отримано відповідні патенти на сорт рослин. Враховуючи те, що умовами авторського договору передбачено сплату авторської винагороди, він неодноразово звертався із вимогами щодо виплати такої винагороди, проте жодної відповіді не отримав. Дізнавшись, що за період 2012-2014 р.р. ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» отримало від третіх осіб за використання сортів сої «Терек» та «Кубань» винагороду в розмірі 825983,58 грн., прохав сплатити йому 6883,19 грн. винагороди.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» на його користь 6883,18 гр. заборгованості по авторській винагороді та 243 грн. 60 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оспорював співавторства позивача щодо сортів сої «Терек» та «Кубань», єдиною підставою заперечення проти позовної вимоги було те, що у договорі не було встановлено строку виплати такої винагороди, а враховуючи складне матеріальне становище компанії, виплатити авторам належну винагороду не було можливості. Враховуючи те, що позивач письмово звертався до відповідача 09.10.2014 року та 03.03.2015 року щодо виплати йому винагороди, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги у повному обсязі.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено Компанією «Семенсес ОСОБА_2 Інк.», вказавши, що прийняте у вказаній справі рішення впливає на її права. Так 14 серпня 2007 року Компанія «Семенсес ОСОБА_2 Інк.» здійснила в Канаді державну реєстрацію сорту сої «Ная» та присвоїв йому офіційний синонім для України «Кубань». 02 червня 2008 року Компанія «Семенсес ОСОБА_2 Інк.» здійснила в Канаді державну реєстрацію сорту сої «Тома» та присвоїв йому офіційний синонім для України «Терек». Отже, вважає, що єдиним належним власником будь-яких прав на вказані сорти сої є Компанія «Семенсес ОСОБА_2 Інк.». Також апелянт зазначив, що єдиним автором сортів сої «Кубань» та «Терек» є ОСОБА_4 селекціонер компанії «Семенсес ОСОБА_2 Інк.», а отже, ОСОБА_3 не є автором вказаних сортів сої та не може претендувати на будь-як авторську винагороду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до норми ст. 10 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» згідно з цим Законом можуть набуватися такі права на сорти: особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин. Ці права набуваються на сорт, який відповідає критеріям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним. Про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин. Про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру патентів описі сорту. Про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин. Зазначені права на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.6 ст. 37 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають однакові права за цим Законом, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.

Згідно ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Нормою ст. 420 ЦК України визначено, що сорти рослин належать до об`єктів права інтелектуальної власності.

Згідно з ст. 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, належність позивачу ОСОБА_3 особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорти сої «Терек» та «Кубань» підтверджені дослідженими судом документами, а саме: свідоцтвом про авторство № 120024 на сорт рослин - сої «Терек» та свідоцтвом № 120025 про авторство на сорт рослин - сої «Кубань», що видані Державною службою з охорони прав на сорти рослин. У зазначених свідоцтвах про авторство на сорт рослин № 120024 та № 120025, авторами сортів сої «Кубань» та «Терек» є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а.с. 5).

Відповідач ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» здійснило державну реєстрацію вищеназваних сортів сої та отримало свідоцтво № 120024 про державну реєстрацію сорту рослин Терек, соя культурна, від 20.01.2012 р. та свідоцтво № 120025 від 20.01.2012 р. про державну реєстрацію сорту рослин Кубань, соя культурна, від 20.01.2012 року, які були видані Державною службою з охорони прав на сорти рослин (а.с. 6).

Також ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» отримало патент № 120183 від 27.03.2012 року на сорт сої культурної «Терек» та патент № 120184 від 27.03.2012 року на сорт сої культурної «Кубань», згідно з якими ним набуто майнові права інтелектуальної власності на зазначені сорти рослин відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (а.с. 7).

Судом першої інстанції також було встановлено, що права на подачу заявок на сорти сої «Терек» та «Кубань» та майнові права на ці сорти згідно з Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» були передані авторами названих сортів сої ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» відповідно до договору №1-21 від 19.11.2009, укладеного між відповідачем та шістьма авторами сортів, у тому числі і позивачем ОСОБА_3 Згідно відмітки на договорі його було подано до Державної служби охорони прав на сорти рослин 11.03.2010 року (вх. № 2699). Відповідно до п.3 вказаного договору відповідач зобов`зався сплачувати авторам справедливу винагороду в розмірі не меншому 5% від загальної суми отриманих коштів (а.с. 64).

09.10.2014 року та 03.03.2015 року позивач ОСОБА_3 звертався до відповідача із листами, в яких прохав повідомити його, яку суму винагороди відповідач отримав за 2012-2014 роки від третіх осіб за використання сортів сої «Терек» та «Кубань», а також просив повідомити яка сума винагороди належить йому до виплати і коли вона буде виплачена. Вказував при цьому, що як автор сорту має право на отримання авторської винагороди (а.с. 8-9).

Відповідно до долучених до матеріалів справи довідок ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» №30ПЄ та №31 ПЄ від 20.08.2015 року, за період з 27.03.2012 року по 31.12.2014 року назване товариство отримало оплату за використання сортів сої «Терек» та «Кубань» в розмірі 825983,58 грн., в тому числі, 310163,74 грн. - за передачу невиключного права на використання сої культурної сорту Кубань; 515819,84 грн. - за передачу невиключного права на використання сої культурної сорту «Терек» (а.с. 62-63).

Відповідно до частини першої та третьої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянтом надано нотаріально засвідчені копії документів на підтвердження реєстрації вказаних сортів сої «Тома» (офіційний синонім для України «Терек») та сої «Ная» (офіційний синонім для України «Кубань»), а також листи Канадського агентства з контролю за якістю харчових продуктів й листи, складені від імені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ОСОБА_7, у ких заперечується укладення ними договору з ТОВ «ОСОБА_2 Євразія». Проте, апелянтом не надано будь-яких доказів, які б спростовували докази, на які посилався відповідач, мотивуючи позовні вимоги та суд, мотивуючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Так, у матеріалах апеляційної скарги відсутні будь-які відомості про визнання свідоцтв про авторство на сорти рослин сої «Терек» за № 120024 та сої «Кубань» № 120025 недійсними, також відсутні такі відомості про визнання недійсними відповідних свідоцтв про державну реєстрацію сортів рослин. Також, жодною із сторін договору не було оскаржено договір №1-21 від 19.11.2009 року, предметом якого є передача права на подання заявки на сорти сої «Терек» та «Кубань» згідно з Законом України «Про охорону прав на сорти рослин».

Твердження апелянта про те, що він звернувся до правоохоронних органів щодо встановлення у діях працівників ТОВ «ОСОБА_2 Євразія» ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: щодо незаконної реєстрації сортів сої «Терек» та «Кубань» не є належним доказом, що підтверджував би умисність та неправомірність дій працівників компанії ТОВ «ОСОБА_2 Євразія», адже у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б містили інформацію про встановлення їх вини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції і відсутність підстав для його скасування чи зміни.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Компанії «ОСОБА_2 Інк.» - відхилити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Судді: О.Ю. Кузнєцова

ОСОБА_11

З оригіналом згідно: ОСОБА_1