Рішення № 5525749, 08.05.2009, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 2-768/09

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Ковель 8 травня 2009 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Денісова В.П.,

за участі секретаря Матвійчук Т.Е.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» від імені якого діє ФВАТ «Надра» Луцьке регіональне управління про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ВАТ КБ «Надра» від імені якого діє ФВАТ «Надра» Луцьке регіональне управління про розірвання договору банківського вкладу за №636070 від 01.10.2008 року, стягнення коштів по договору строкового банківського вкладу №636070 від 01.10.2008 року в сумі 12000 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 1700 грн..

Позов мотивовано тим, що 06.02.2009 року у зв’язку із сімейними обставинами позивач звернулась до Відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору та про повернення належних їй грошових коштів. Однак, Банк відмовив у видачі належних їй коштів, у зв’язку з тим, що з 10 лютого 2009 року строком на 6 місяців введено мораторій на задоволення вимог клієнтів банку. Вважає, що дії відповідача суперечать умовам договору та положенням  цивільного законодавства. Крім того, відповідно до ст.24 Закону України „Про захист прав споживачів„ захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди. юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Неправомірними діями Відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона змушена хвилюватися через те, що не може належним чином та в повній мірі розпоряджатися своїм майном; має звертатися за захистом своїх прав до суду, що завдає їй додаткових потрясінь та душевних страждань і заставляє зайві рази хвилюватися; потрібно оббивати пороги банківської установи, випрошуючи повернення майна, що належить їй на праві власності; хвилюватися за майбутнє свого сина, якого, через несплату коштів за навчання можуть виключити із навчального закладу. А тому оцінює завдану їй шкоду в 1700 грн..

У судовому розгляді позивач позовні вимоги підтримала повністю. Враховуючи вищенаведене, позивач прохає позов задовольнити з вищевикладених підстав.

Відповідач у судовий розгляд не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення долучене до матеріалів справи, розписки про отримання повістки.

Беручи до уваги, що зібраних у справі доказів достатньо для вирішення позову по суті та зі згоди позивача по справи суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01 жовтня 2008 року між позивачем та ВАТ КБ "Надра" Луцького РУ укладено договір №636070  строкового банківського вкладу "Мій вибір" на суму 12000 грн. строком на 12 місяців з нарахуванням 18% річних за користування депозитними коштами /а.с.15/. За умовами  договору ( п.2.2) строк дії Вкладу розпочинається з дня надходження коштів на вкладний рахунок.

Як вбачається із квитанції №8495 від 01.10.2008 року по даному договору кошти  внесені на депозит 01 жовтня 2008 року /а.с.14/.

Згідно виписки повідомлення від 01.10.2008 року відкрито на ім’я ОСОБА_1 рахунок №79243715 /а.с.11/.

Відповідно до умов  договору п.3.4.5 банк зобов’язувався повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадку дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на  поточний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи 06 лютого 2009 року позивач звернувся до ВАТ КБ «Надра» Луцьке РУ з проханням повернути кошти внесені на даний депозитний рахунок /а.с.12/.  Однак, отримав відмову /а.с.13/.  

Аналізуючи досліджені докази суд приходить до висновку про порушення відповідачем права власності позивача.

Відповідно до ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право  володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Статтею 18 Закону України „ Про захист прав споживачів„ передбачено визнання недійсними умов договору, що обмежують права споживача.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених  законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона(банк), що прийняла від другої сторони(вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на умовах і в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Посилання відповідача у відмові від 20.02.2009 року на введення тимчасовим адміністратором мораторію на виконання вимог кредиторів не заслуговує на увагу, оскільки:

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» мораторій – це  зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 85 даного Закону визначено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, мораторій не розповсюджується на вимоги вкладника на повернення своїх депозитних коштів, а стосується стягнень на підставі виконавчих документів, тому вимоги позивача про дострокове розірвання договору банківського вкладу та повернення внесених коштів є правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією, у випадках передбачених законодавством, а тому у стягненні моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати по справі  в розмірі 150 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88,  209, 212, 213, 214, 215 ЦПК  України, ст.41 Конституції України, ст.ст.321, ч.1 ст.1058 , ч.2 ст.1060 ЦК України, Законом України "Про захист споживачів", суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати укладений між ОСОБА_1  та ВАТ КБ «Надра» в особі начальника відділення № 5 філії ВАТ КБ «Надра» Луцького РУ договір строкового банківського вкладу №636070  від 01 жовтня 2008  року.

Стягнути з ВАТ КБ "Надра" (кор/р 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код за ЄДР 20025456) на користь ОСОБА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову суму  в розмірі  12000 (дванадцять тисяч) гривень, внесених як строковий банківський вклад на вкладний рахунок №79243715   від 01 жовтня 2008 року.

Стягнути з ВАТ КБ "Надра" ( кор/р 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код за ЄДР 20025456) на користь ОСОБА_1  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 150 ( сто п’ятдесят)  гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий В.П. Денісов