Ухвала суду № 55257280, 28.01.2016, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/184/16-к

Номер провадження 1-кс/540/28/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 смт Машівка

Слідчий суддя Машівського районного суду Полтавської області Кравець С.В.

за участю: секретаря Кольвашенко А.В.

прокурора Ряднини В.В.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

слідчого Голубенка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка клопотання старшого слідчого Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області Голубенка Д.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, -

в с т а н о в и л а :

органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється в тому, що він вночі 25.01.2016р. діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 умисно, з корисливою метою, шляхом злому прибойця на дверях проникли до погрібника належному потерпілому ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, звідки таємно викрали 2 каністри з гербіцидом, цим завдали потерпілому матеріальну шкоду на суму 6000 грн.

Крім цього, 26.01.2016р. о 00.06 год. ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, умисно, з корисливою метою, шляхом пролому стіни проникли до приміщення магазину № 4 ФОП ОСОБА_6 в АДРЕСА_2, звідки намагалися викрасти товарно-матеріальні цінності (далі ТМЦ) та кошти, однак свій умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були сполохані охоронною сигналізацією та були помічені потерпілими, і через 4 години були затримані.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані:

-за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням до іншого приміщення;

-за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням до іншого приміщення.

26 та 27 січня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів (а.с. 17-18).

26 січня 2016 року о 04.00 год. ОСОБА_2 був затриманий слідчим на підставі ч.4 ст. 208 КПК України (а.с. 25-26).

В той час захисник підозрюваного посилається на порушення права на захист останнього, оскільки йому була оголошена підозра та проведено допит без участі адвоката.

Даючи оцінку доводам захисту в цій частині, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.4 ст. 213 КПК України, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

З протоколу затримання вбачається, що ОСОБА_2 був затриманий після вчинення замаху на крадіжку з магазину в с. Сонячне у кримінальному провадженні № 12016170250000027 від 26.01.2016р., у зв'язку з чим на підставі ст. 213 КПК України йому було надано захисника.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 278 КПК, письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

З матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний ОСОБА_2 від послуг призначеного захисника ОСОБА_1 не відмовлявся, хоча в допиті зазначено, що він не виявив бажання на участь захисника.

Частиною 2 ст. 46 КПК України передбачено, що неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою.

В матеріалах клопотання відсутні документи, які б свідчили, що захисник був повідомлений про проведення процесуальної дії - оголошення підозри і не прибув за викликом, як і заяви підозрюваного про оголошення йому підозри без участі захисника, а відтак з огляду на ч.2 ст. 46 КПК України, суд вважає, що оголошення підозри та допит підозрюваного за вказаним епізодом були проведені незаконно з порушенням права на захист, що згідно ст. 87 КПК України свідчить про те, що ці докази є недопустимими.

Разом з тим, оскільки за епізодом крадіжки з погреба ОСОБА_5, ОСОБА_2 не затримувався, а відтак суд, вважає, що оголошення підозри за вказаним епізодом без участі захисника, його право на захист порушено не було, оскільки згідно ст. 52 КПК участь захисника не була обов'язковою, а тому в частині надання оцінки доводам клопотання, суд буде виходити виключно з матеріалів, що стосуються вказаного епізоду злочину.

В обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, прокурор та слідчий посилаються на наявність ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши думку прокурора та слідчого, які наполягають на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав, думку підозрюваного, який з клопотанням погоджується, але просить застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, захисника, який з клопотанням не погоджується в той час вважає, що підозрюваному можна обрати більш м'який запобіжний захід з огляду на його поведінку та встановлені обставини, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Так, з досліджених матеріалів вбачається, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України обґрунтовується: витягом з кримінального провадження № 12016170250000028 від 26.01.2016р., заявою та протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 про вчинення крадіжки гербіцидів з його погрібника в с. Сонячне Машівського району; протоколом огляду місця події в ході якого виявлені сліди проникнення до погрібника, поясненнями ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні, про вчинення крадіжки гербіцидів та намагання вчинити крадіжку з магазину (а.с. 4-8, 10, 12-13, 15-16).

Таким чином, зазначені обставини дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Даючи оцінку доводам сторони обвинувачення про наявність ризиків, які є метою застосування запобіжного заходу та забезпечення виконання обов'язків підозрюваним, суд враховує, що він двічі засуджений, зокрема 15.12.2000р. Комінтернівським районним судом м. Харкова за ст. ст. 117 ч.3, 118 ч.2, 142 чч.1, 2, 141 ч.2, 42 КК України до 11 років позбавлення волі та 18.07.2011р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. ст. 122 ч.1, 186 ч.2, 70, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, за другою судимістю вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення (а.с. 22-23), тобто вказані обставини свідчать, що він має дві непогашених судимості в т.ч. за вчинення корисливих злочинів, за останньою судимістю звільнений умовно-достроково 18.03.2015р., тобто менше 1 року назад, а відтак суд вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Натомість суд вважає, що наявність ризику про можливість переховування ОСОБА_2 від слідства та суду не підтверджена, оскільки докази за епізодом затримання його після вчинення замаху на викрадення з магазину за яким він переслідувався визнані недопустимими.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання, особи підозрюваного, обвинуваченого, дотримання ним обраних раніше запобіжних заходів, повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення і розміру шкоди.

Так, крім наявності встановленого ризику, суд враховує те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 6 років позбавлення волі; розмір шкоди завданий потерпілому, який є значним та складає 6000 грн; що він ніде не працює; має задовільний стан здоров'я, зі слів проживає в м. Харкові в успадкованому, але не оформленому будинку один, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків у місці проживання.

Вирішуючи питання про можливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, суд вважає, що неможливо застосувати до нього заставу, оскільки він ніде офіційно не працює, стабільного доходу та майна для можливості внесення застави немає, осіб, які б могли за нього поручитися немає, що свідчить про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Крім цього, з огляду на те, що ОСОБА_2 хоча і має місце проживання в м. Харкові, але як він зазначив в судовому засіданні виїжджав в гості до ОСОБА_4 в Чутівський район Полтавської області, у співучасті з яким підозрюється у вчиненні злочину, вони заздалегідь ще у вересні 2015 року приїздили в с. Сонячне та роздивлялися на місцевості, міцних соціальних зв'язків у місці проживання не має, а також враховуючи встановлений судом ризик, щодо можливості вчинити ним інше кримінальне правопорушення, а тому, суд не вбачає підстав для застосування до нього запобіжних заходів у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту, оскільки вони не зможуть забезпечити належну його процесуальну поведінку.

Таким чином, враховуючи наявний ризик та особу підозрюваного, суд вважає, що прокурором доведено обставини, передбачені пп. 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України, щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і ризику, визначеного п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України та обставин щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном 60 діб, відрахувавши вказаний строк з часу затримання з 04.00 год. 26.01.2016р., оскільки він з-під варти звільнений не був.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити йому розмір застави, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених пп.1-3 ч.5 ст. 194 КПК України у розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що складає 55120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 194 КПК України, -

у х в а л и л а:

клопотання про застосування до ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою терміном на 60 діб.

Термін дії ухвали закінчується о 04.00 год. 26 березня 2016 року.

Визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що складає 55120 грн (депозитний рахунок № 37313004000622 в ГУ ДКСУ в Полтавській області, код ЗКПО - 26304855, МФО - 831019, отримувач - ТУ ДСА України в Полтавській області, назва суду - Машівський районний суд, ухвала - слідчого судді Машівського районного суду).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_2 у разі внесення застави наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого щовівторка та щочетверга;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований (АДРЕСА_3) без дозволу слідчого або суду;

3) повідомляти слідчого чи суд про зміну свого місця проживання;

Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строків досудового розслідування.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважатиметься таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області Голубенка Д.О.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: