Ухвала суду № 55255998, 27.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7130/15-ц Головуючий у І інстанції Дутчак І. М.Провадження № 22-ц/780/551/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 27.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

за участю секретаря: Вербової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

у с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Після відкриття провадження у справі та уточнення позовних вимог, представником позивача ОСОБА_4 було подано заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме майно, яке набуте подружжям у шлюбі та яке знаходиться у незавершеному будівництвом житловому будинку та на земельній ділянці по вул. Абрикосовій, 4 у м. Бровари Київської області, а саме: меблі, побутову техніку та предмети інтерєру.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що незважаючи на вжиті ухвалою суду від 02 листопада 2015 року заходи забезпечення позову та заборону відповідачу відчужувати будь-яке майно, набуте сторонами у шлюбі, останній вивозить у невідомому напрямку із будинку спільне рухоме майно, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2015 року заяву задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно, що придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за час шлюбу, у тому числі меблі, побутову техніку та предмети інтерєру, які знаходяться у незавершеному будівництвом житловому будинку (стадія готовності 100 %), на земельній ділянці та прибудинковій території по вул. Абрикосовій, 4 у м. Бровари Київської області.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач, через свого представника ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3, у рамках поділу спільного майна подружжя,порушила питання про визнання двох автомобілів, трьох земельних ділянок, житлового будинку, квартири та 1/2 частини бази відпочинку загальною вартістю 9779600 грн. обєктами спільної сумісної подружжя та їх виділ у власність сторін за запропонованим варіантом.

Після збільшення позовних вимог, позивач зазначила, що окрім вищевказаного майна, за час спільного проживання подружжям також було придбані меблі, побутову техніку та предмети інтерєру загальною вартістю 11072787,51 грн. (перелік додається), які знаходяться у незавершеному будівництвом житловому будинку та на земельній ділянці по вул. Абрикосовій, 4 у м. Бровари Київської області.

Встановлено, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2015року за заявою ОСОБА_3 було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні даною земельною ділянкою та незавершеним будівництвом житловим будинком, накладено арешт на спірне нерухоме майно подружжя, а також заборонено ОСОБА_2 відчужувати будь-яке майно, набуте за час його перебування у шлюбі із ОСОБА_3, що знаходиться на земельній ділянці та у незавершеному будівництвом житловому будинку по вул. Абрикосовій, 4 у м. Бровари Київської області.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2015 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи вимоги заявника про забезпечення позову з підстав існування загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував розяснення, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» те, що при розгляді заяви про забезпечення позову, він має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно ухвали суду від 02 листопада 2015року відповідачу було заборонено відчужувати будь-яке майно, набуте за час його перебування у шлюбі з позивачем, що знаходиться на земельній ділянці та у незавершеному будівництвом житловому, і від нього державним виконавцем отримано відповідну розписку, а відтак застосування ще одного виду забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно, придбане сторонами за час шлюбу, призведе до дисбалансу виду забезпечення позову до заявлених позовних вимог.

При цьому, особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 12 ст.153 ЦПК України).

Якщо ж позивач вважає, що вжиті заходи забезпечення є недостатніми для гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то суд має процесуальну можливість за її заявою допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим в порядку ст. 154 ЦПК України.

Крім цього, про поверхневе вирішення питання щодо забезпечення позову свідчить і той факт, що судом не було зазначено перелік майна, на яке накладається арешт, оскільки таке обмеження у розпорядженні рухомим майном може також стосуватися особистих речей позивача, які знаходяться у незавершеному будівництвом житловому будинку та на земельній ділянці та може призвести до порушення прав останнього.

З вищевикладених підстав колегія суддів вважає помилковим висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову, а тому посилання заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно в подальшому може призвести до труднощів або зробить неможливим виконати рішення суду про задоволення позову, надані сторонами докази та доводи відповідача підлягають перевірці з урахуванням вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала скасуванню з передачею питання про забезпечення позову до суду першої інстанції на новий розгляд, відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову допущено порушення вимог цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2015 року скасувати, питання про вжиття заходів забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: