Ухвала суду № 55255872, 25.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13336/15-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г. О.Провадження № 22-ц/780/636/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 25.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

25 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії суддів Коцюрби О.П., Лівінського С.В., із участю секретаря Говорун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором позики 364 853,76 грн., судових витрат - 3 648,54 грн., а всього на загальну суму 368502,30 грн.

На обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, що між сторонами 10.09.2014 року укладено договір позики грошей на суму 362 500 грн., строком до 10.06.2015 року.

Правочин посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за №310.

Грошові кошти передані ОСОБА_3 відповідачу у приміщенні приватного нотаріуса.

Договір підписаний особисто відповідачем, що він не заперечував у судовому засіданні.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми позики в розмірі 362500 грн., підлягають до задоволення в повному обсязі, як і 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення зобовязання, які складають суму в 2353,76 грн. за період часу з 11 червня 2015 року по 28 серпня 2015 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи,10 вересня 2014 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір позики коштів ( а.с. 5 ).

У відповідності до п.п. 1, 2, правочину, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 362500 грн., готівкою, в день підписання цього договору, а останній зобовязується повернути позикодавцю, в строк та на умовах, передбачених цим правочином, зокрема, до 10 червня 2015 року суму коштів, отриману відповідно до п. 1 цього договору ( там же ).

Згідно ж п. 7 цього ж договору, його підписання позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів в сумі, визначеній в п. 1 цього договору. Належним чином підписаний договір є доказом передачі грошей від позикодавця до позичальника ( там же ).

ОСОБА_2, незважаючи на повідомлення 07 серпня 2015 року позивача про необхідність виконання зобовязань щодо повернення зазначеної суми коштів, умови правочину не виконав, унаслідок чого ОСОБА_3 28 серпня 2015 року звернувся до суду із зазначеними вимогами та сплатив судовий збір у розмірі 3648,54 грн. ( а.с. 2, 3, 4, 7, 8 ).

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції у повній мірі виконав вимоги ст. 214 ЦПК України, зокрема, встановив обставини укладення між сторонами договору позики, правовідносини, які випливають із них, правові норми, що підлягають застосуванню ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України.

Вірно, на переконання апеляційного суду, місцевий суд визначив і 3% річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення зобовязання - з 11 червня 2015 року по 28 серпня 2015 року, які складають суму в 2353,76 ( 362500 х 3 : 100 : 365 х 79 ) грн.

Окрім цього, дав належну оцінку поясненням свідка ОСОБА_5 у повній відповідності до положень ст. 212 ЦПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне відзначити, що твердження зазначеного свідка про передачу позивачем йому особисто коштів не є допустимим доказом у відповідності до положень ст. 59 ЦПК України, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1046 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, у повній відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначив і стягнув судові витрати на користь позивача.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, місцевий суд правильно прийшов до висновку, на підставі, зокрема, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 212-215 ЦПК України, про задоволення заявлених позовних вимог і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про незаконність, необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права при його ухваленні, в т.ч. названих вище, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються матеріалами справи.

Зазначені та інші доводи, викладені у скарзі, зокрема, про помилковість встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем та отримання ОСОБА_2 зазначеної суми грошових коштів, незалучення у справі у якості третьої особи приватного нотаріуса, на переконання апеляційного суду та в силу викладеного, не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Тим паче, що апелянт не звертався до суду із заявою про залучення у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса згідно положень ст. 36 ЦПК України і матеріали справи, зміст апеляції не свідчать про наявність у нього будь-яких вимог до зазначеної особи.

А відтак, вони ( доводи ) правового значення для правильного вирішення спору не мають та не спростовують законність та обґрунтованість ухваленого місцевим судом рішення.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_6