Ухвала суду № 55253593, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ К/800/14604/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі № 812/10228/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітспецбуд № 2» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000962201 від 29.11.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

21 січня 2014 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000962201 від 29.11.2013 визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1.01.2012 до 30.09.2013 та податку на прибуток за період з 1.01.2012 до 31.12.2012, у тому числі при використанні бюджетних коштів, отриманих від Управління з питань будівництва Луганської міської ради, за наслідками якої 27.11.2013 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 124 028,70 грн.

29 листопада 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000962201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155 036,25 грн.

Колегія суддів вважає висновки першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п.,п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди встановили, що 24.09.2012 між Товариством та Управлінням з питань будівництва Луганської міської ради був укладений договір підряду № 31 щодо виконання будівельно-монтажних робіт.

27 березня 2013 року між Товариством та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» був укладений договір № АМК-637-2013-пдр про виконання будівельно-монтажних робіт.

13 травня 2013 року між Товариством та ТОВ «Будівельна компанія «Лугєвробуд» був укладений договір № 13/05.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало акти виконання робіт; податкові накладні; платіжні доручення.

На час виникнення спірних правовідносин Товариство та його контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані всі необхідні первинні документи, які були оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують здійснення Товариством господарських операцій з контрагентами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.