Ухвала суду № 55253575, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ К/800/34074/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по справі №804/20462/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД» (надалі - ТОВ «УТК ЛТД»)

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Верхньодніпровська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 26.11.2014р. №0002052201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2015р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015р., в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «УТК ЛТД» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПАТ «Центральний ГЗК», ТОВ «Промітей-Т.Л.» та ТОВ «Будіндосервіс» в серпні 2014р, за результатами якої складено №1262/04-16-22-01/36093702 від 17.10.2014р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі названого акту перевірки, Верхньодніпровською ОДПІ 26.11.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002052201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 66864,00грн. за серпень 2014р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до підпункту "а" п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Центральний ГЗК» (замовником) та ТОВ «УТК ЛТД» (підрядником) було укладено договір підряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №1235-04-10 від 31.07.2014р., за умовами якого позивач як підрядник зобов'язувався виконати роботи на умовах цього договору по об'єкту капітального будівництва: «(45.24.12.100.0005) Розширення хвостового господарства і оборотного водопостачання для підтримки потужностей комбінату отм.+131.0м. Нарощування плотини хвостосховища до отм.+131.0м. примикаючого до відвалу №1 від ПК 80 до ПК 114. Укладка геомембрани», в об'ємах, передбачених затвердженими замовником кошторисами або проектами.

З метою виконання своїх зобов'язань за вищезазначеним договором позивачем було укладено договір про виконання робіт №22/08 від 22.08.2014р. з ПП «Промстройресурс» (м.Одеса), а також договір купівлі-продажу товару №144 від 11.07.2014р. з ТОВ «Промітей -Т.Л» та договір купівлі-продажу товару №15/08 від 15.08.2014р. з ТОВ «Будіндосервіс».

ПП «Промстройресурс» виступало у якості субпідрядника за договором №1235-04-10 підряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи від 31.07.2014р., який укладено між позивачем та ПАТ «Центральний ГЗК», а матеріали (товар) придбаний позивачем у ТОВ «Промітей-Т.Л» та ТОВ «Будіндосервіс» також було придбано з метою використання під час виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт за договором підряду №1235-04-10 від 31.07.2014р.

На підтвердження виконання сторонами за вищезазначеними договорами своїх зобов'язань позивачем було надано податковому органу під час проведення перевірки та суду під час розгляду справи, копії актів прийому виконаних робіт за жовтень-листопад 2014р., копії податкових накладних від 01.08.2014р. №1, від 15.08.2014р. №4, копії контрактів з працівниками, укладені у вересні 2014р., копії актів приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2014р. та копій рахунків-фактур, копії видаткових та податкових накладних.

Разом з тим, надані позивачем первинні (бухгалтерські) документи не можуть бути визнані належними первинними документами для цілей оподаткування, оскільки вони не підтверджують реальність змінення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами з огляду на те, що позивач у даній справі був позбавлений можливості виконати будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт за договором підряду №1235-04-10 від 31.07.2014р. оскільки на підприємстві позивача працювало 2 особи.

При цьому, контракти з працівниками були укладені у вересні 2014р., тоді як до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по виконаних роботах у серпні 2014р. Крім того, акти виконаних робіт складено у жовтні та листопаді 2014р.

Також позивачем не було надано доказів про наявність затвердженого ПАТ «Центральний ГЗК» (замовником робіт) кошторису чи проекту виконання робіт згідно п 1.1 умов укладеного договору.

Крім того, позивачем не була надана податкова накладна №45 від 04.08.2014р. на суму ПДВ 18000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Промітей-Т.Л.», а також податкові накладні: - від 21.08.2014р. №69 на суму 1250,00 грн., - від 29.08.2014р. №105 на суму 1666,67 грн., - від 29.08.2014р. №108 на суму 250,00 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Будіндосервіс», тоді як позивачем не подавалась разом із податковою декларацією з ПДВ за серпень 2014р. заява з скаргою на контрагентів з приводу не надання ними цих податкових накладних у порядку, визначеному п.201.10 ст.201 ПК України.

Отже, враховуючи сукупний аналіз наведених вище обставин справи та відсутність належним чином оформлених первинних документів, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун