Ухвала суду № 55253038, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2016 р. м. Київ К/800/43251/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання рішення недійсним, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради (далі - відповідач), за участі третьої особи - ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним рішення виконкому Комунарської районної Ради народних депутатів від 06 серпня 1993 року №223/4 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1».

В обґрунтування позову зазначила, що за адресою АДРЕСА_1 знаходяться два житлових будинки під літерою «А» та літерою «Б». Будинком під літерою «А» користувалась її мати ОСОБА_3 Будинок під літерою «Б» належить їй, а користувачем є донька ОСОБА_4 Вказані будинки розташовані на земельній ділянці площею 598 мІ.

Рішенням Комунарської районної Ради народних депутатів від 06 серпня 1993 року №223/4 про передачу земельної ділянки та визнання права власності, було визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літерою «А» по АДРЕСА_1 та закріплена земельна ділянка за цією адресою площею 598 мІ.

Позивач вважає зазначене рішення незаконним, оскільки на спірній земельній ділянці знаходяться два житлових будинки, один з яких під літерою «Б» належить їй, а тому і земельна ділянка повинна бути закріплена в рівних частках, а саме за нею та ОСОБА_3, кожній по 299 мІ для обслуговування своїх будинків. Також і оформлення права власності повинно було проводитися відповідачем одночасно на обидва будинки.

В зв'язку з тим що зазначеним рішенням відповідач порушив її права як власника будинку під літерою «Б», просила суд рішення виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів міста Запоріжжя 223/4 від 6 серпня 1993 року визнати незаконним.

Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті ними судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте з такими висновками погодитися не можна виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З аналізу позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач просила визнати недійсним рішення виконкому Комунарської районної Ради народних депутатів від 06 серпня 1993 року №223/4 «Про оформлення права приватної власності на жилий будинок по АДРЕСА_1», у повному обсязі, хоча її вимоги згідно її пояснень, стосуються лише п.3 вказаного рішення, тобто розміру земельної ділянки. Свої вимоги позивач пояснює тим, що на вказаній земельній ділянці розташовано два жилих будинки «А» та «Б», останній належить їй на праві приватної власності, отже, на її думку, відповідач незаконно закріпив всю земельну ділянку, площею 598 кв.м. за жилим будинком «А».

Тобто мова йде про захист порушеного права як власника будинку та власника земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 вважає, що власницею житлового будинку «Б» за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно земельної ділянки на якій він розташований є саме вона, а не ОСОБА_2

Отже предметом позову в цій справі є захист порушеного, на думку позивача, її права власності на будинок та частину спірної земельної ділянки.

Враховуючи те, що фактично між сторонами існує спір про право, колегія суддів прийшла до висновку, що зазначені вимоги повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 223, 228, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко