Ухвала суду № 55253013, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/36444/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В. Ліпського Д.В.розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції України з контролю за цінами про скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою Державної інспекції України з контролю за цінами на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 5 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року,

встановив:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами та з урахуванням змінених позовних вимог просила скасувати наказ від 12.03.2015 р. № 44-к "Про звільнення ОСОБА_4.", поновити її на посаді завідувача сектором у Полтавській області Державної інспекції України з контролю за цінами та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 5 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.03.2015 р. № 44-к "Про звільнення ОСОБА_4.". Поновлено ОСОБА_4 на посаді завідувача сектором у Полтавській області Державної інспекції України з контролю за цінами з 23 березня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Державна інспекція України з контролю за цінами, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і невідповідність зроблених ними висновків обставинам справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відбулася ліквідація Держцінінспекції України, тому у відповідача не виникає обов'язку щодо працевлаштування працівників у цій установі, так само як обов'язку і можливості працевлаштувати їх в центральних органах виконавчої влади, яким були передані функції ліквідованої установи.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши пояснення позивача і представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 3 жовтня 2012 року ОСОБА_4 працювала на посаді завідувача сектором у Полтавській області Державної інспекції України з контролю за цінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено ліквідувати Державну інспекцію України з контролю за цінами, поклавши функції з моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку на Державну службу статистики, а функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Пунктами 5 і 6 цієї постанови встановлено, що права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері. Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

Відповідно до плану заходів, пов'язаних з ліквідацією Держцінінспекції України, Головою комісії з ліквідації Державної інспекції України з контролю за цінами було видано наказ від 26.11.2014 р. № 274-к "Про попередження працівників Держцінінспекції", яким Відділу по роботі з персоналом надано доручення попередити усіх штатних працівників Держцінінспекції України письмово під розпис про їх наступне вивільнення із займаних посад за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку з ліквідацією цього державного органу.

26 листопада 2014 року Відділом по роботі з персоналом надіслано електронною поштою персональне попередження про наступне вивільнення ОСОБА_4 на офіційну електронну адресу Сектору у Полтавській області.

З 21 листопада 2014 року позивач перебувала на лікарняному (листки непрацездатності за період з 21.11.2014 р. по 03.12.2014 р. з продовженням терміну лікування), тому начальник Відділу по роботі з персоналом 26 листопада 2014 року у телефонній розмові повідомила ОСОБА_4 про заплановане звільнення та надіслання попередження на електронну адресу сектору. Письмово під розпис позивач повідомлена не була.

Наказом Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.03.2015 р. № 44-к ОСОБА_4 звільнено з посади завідувача Сектору у Полтавській області 23 березня 2015 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв'язку із ліквідацією Державної інспекції України з контролю за цінами. Підставами видачі цього наказу зазначено наказ Державної інспекції України з контролю за цінами від 26.11.2014 р. № 274-к, попередження про майбутнє вивільнення із займаної посади від 26 листопада 2014 року.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 цього Кодексу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (№ 21-8а14), від 27 травня 2014 року (№21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (№ 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому слід зазначити, що носієм обов'язку перед позивачем по працевлаштуванню виступає держава в цілому. Оскільки у спірних правовідносинах державу представляє Державна інспекція України з контролю за цінами, то саме вона повинна нести відповідальність від імені держави.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушення відповідачем порядку звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП, оскільки ОСОБА_4 не було запропоновано іншу роботу, яку вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, у відповідних центральних органах виконавчої влади, яким були передані функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, та не надано доказів відсутності в них вакантних посад на час звільнення позивача.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_4 та поновлення її на займаній посаді.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивач не оскаржила судові рішення в цій частині. Відсутні відповідні доводи і в запереченні на касаційну скаргу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної інспекції України з контролю за цінами залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 5 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.