Ухвала суду № 55252710, 25.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 р.Справа № 816/3673/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі №816/3673/15

за позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області,

треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Військова частина 3027 Національної гвардії України, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Полтавського гарнізону в інтересах неповнолітньої особи: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:

- визнати незаконним рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про відмову в оформленні подання, разом з відповідними документами, про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії у зв'язку з втратою годувальника та їх направлення до уповноваженого органу для призначення пенсії;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повторно прийняти та розглянути заяву ОСОБА_5 про оформлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області оформити подання, разом з відповідними документами, про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії у зв'язку з втратою годувальника та направити їх до уповноваженого органу для призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після загибелі ОСОБА_6 у нього залишилася спільна з ОСОБА_7 малолітня донька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. 26.06.2015 ОСОБА_2 звернулася до УМВС в Полтавській області із заявою про оформлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1 із зв'язку із втратою годувальника на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 07.07.2015 до ОСОБА_5 надійшло рішення УМВС в Полтавській області про відмову в оформленні відповідних документів та подання для призначення пенсії у зв'язку з неможливістю обрахувати вислугу років загиблого. За твердженням військового прокурора, зазначене рішення УМВС в Полтавській області є незаконним та таким, що порушує права ОСОБА_1

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду залучені до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Військова частина 3027 Національної гвардії України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, оформлене листом від 07 липня 2015 року № 4/2283, про відмову в оформленні подання, разом з відповідними документами, про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії у зв'язку з втратою годувальника та їх направленні до уповноваженого органу для призначення пенсії.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про оформлення документів для призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області оформити подання, разом з відповідними документами, про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії у зв'язку з втратою годувальника та направити їх до уповноваженого органу для призначення пенсії.

Не погодившись із судовим рішенням, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити без задоволення адміністративний позов.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки особова справа ОСОБА_6 перебуває за місцем проходження служби у Київській області, то для оформлення подання для призначення пенсії необхідно звертатися саме до відповідного структурного підрозділу ГУМВС України в Київській області. Таким чином, оскільки відповідач не володіє інформацією, необхідною для оформлення подання для призначення пенсії ОСОБА_1, то заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Військовий прокурор Полтавського гарнізону, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надали до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Військової частини 3027 Національної гвардії України надали до суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності.

У наданих до суду запереченнях ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили розглянути справу за їх відсутності.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.15).

Згідно із наказом командира військової частини 3027 Внутрішніх військ МВС України від 19 червня 2014 року № 24 о/с відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" резервістів служби у військовому резерві призначено на посади, зокрема: ОСОБА_6 - розвідником-санітаром 4-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 3-ї роти спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (а.с. 124).

21 червня 2014 року на виконання вимог Указу № 454/2014 Вишегородським РВК Київської області ОСОБА_6 призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для її подальшого проходження до військової частини 3027 Північного територіального управління Національної гвардії України (а.с.9).

Згідно з наказом командира військової частини 3027 Внутрішніх військ МВС України №136 від 07 липня 2014 року ОСОБА_6 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення; зобов'язано відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" укласти з ОСОБА_6 контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України строком на 3 роки з присвоєнням звання "солдат резерву" (підстава: заява ОСОБА_6 від 07.07.2014, контракт); відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", наказу командира військової частини 3027 від 03 липня 2014 року № 19 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду - розвідник-санітар 4-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 3-ї роти спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (підстава: рапорт першого заступника командира 2-го батальйону спеціального призначення - начальника штабу підполковника резерву ОСОБА_8 від 07.07.2014) (а.с.42).

На підставі розпорядження Головного управління Національної гвардії України № 3/2/2-844т від 11 липня 2014 року та розпорядження начальника Північного територіального управління Національної гвардії України № 1/5-200т від 12 липня 2014 року ОСОБА_6, розвідника-санітара 4-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 3-ї роти спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення, був відряджений у службове відрядження в розпорядження начальника антитерористичного центру Служби безпеки України для участі в антитерористичній операції (посвідчення про відрядження: № 305) (а.с. 103).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, виконуючи бойове завдання в районі м. Іловайськ Донецької області, отримав вогнепальне поранення, що спричинило смерть (а.с.10).

Наказом начальника Північного територіального управління Національної гвардії України № 39 від 16 лютого 2015 року призначена комісія з проведення спеціального розслідування нещасного випадку. У період з 16 лютого 2015 року по 19 березня 2015 року проведено розслідування нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2.

За результатами розслідування складено та затверджено 19 березня 2015 року акт про розслідування нещасного випадку форми Н-5. За висновком комісії, загибель ОСОБА_6 сталась у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю (а.с.109-113).

За результатами розслідування нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2, складено та затверджено акт №19/15 форми Н-1* "Про нещасний випадок (у тому числі поранення) солдат резерву ОСОБА_6", у висновку якого зазначено, що загибель ОСОБА_6 сталась у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю (а.с.105-107).

Наказом командира військової частини 3027 Національної гвардії України № 113 від 18 травня 2015 року ОСОБА_6 у зв'язку зі смертю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.47).

Наказом командувача Національної гвардії України від 22 квітня 2015 року № 220 за мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання своїх службових обов'язків, та з метою збереження пам'яті про військовослужбовця наказано зарахувати навічно солдата (резерву) ОСОБА_6 до списку особового складу військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об'єднання (а.с.50).

26 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Управління МВС України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.17).

Відповідачем листом від 07 липня 2015 року № 4/2283 повідомлено ОСОБА_9, що за результатом розгляду заяви для оформлення матеріалів на призначення пенсії відсутні правові підстави, та повернуто пакет документів на адресу ОСОБА_5 (а.с.18).

Не погоджуючись із даною відмовою, ОСОБА_2 звернулася до військової прокуратури Полтавського гарнізону із заявою про захист прав неповнолітньої доньки ОСОБА_6 шляхом звернення до суду з адміністративним позовом (а.с.8).

28 серпня 2015 року військовий прокурор Полтавського гарнізону звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення Управління МВС України в Полтавській області діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, які передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 року за №15/2015, оголошено часткову мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва та передбачено здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 9 Закону України "Про Національну гвардію України", особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.

Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час (частина дев'ята статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Так, відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві. Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Також, згідно з пунктом 9 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року № 470/2012, початком проходження служби у військовому резерві вважається день видання наказу командира (начальника) військової частини про прийняття громадянина на службу у військовому резерві та призначення на посаду або про продовження служби у військовому резерві.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини 3027 Внутрішніх військ МВС України № 136 від 07 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_6 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення; укладено контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України строком на 3 роки з присвоєнням звання "солдат резерву"; призначено на посаду - розвідник-санітар 4-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 3-ї роти спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (а.с.42).

Також, Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року "Про відзначення державними нагородами України" за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ОСОБА_6 - солдата посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_6 виконував військовий обов'язок і проходив військову службу, у зв'язку з чим відносився до категорії військовослужбовців.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами (ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісті, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Членам сімей військовослужбовців пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (стаття 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт "а" частини четвертої статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Матеріалами справи підтверджено, що 23 вересня 2015 Полтавський облвоєнкомат видав ОСОБА_1 посвідчення дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, серії НОМЕР_2.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі-Порядок №3-1).

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. У разі, якщо особа, якій призначається пенсія у разі втрати годувальника, є неповнолітньою або недієздатною, заява про призначення пенсії подається законними представниками за місцем їх проживання.

Виключний перелік документів, що подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника, зазначений у пункті 10 Порядку № 3-1.

Так, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку; копія свідоцтва про народження; довідка з навчального закладу про навчання із зазначенням дати його закінчення, а також про перебування на повному державному утриманні; довідка Лікарсько-консультативної комісії про визнання дитини інвалідом або довідка МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства; копії свідоцтв про смерть батьків або інші документи, які підтверджують відсутність батьків (у разі призначення пенсії братам, сестрам, онукам); рішення суду про всиновлення; копія рішення про опіку чи піклування (у разі призначення пенсії дітям, які втратили обох батьків).

Як було встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_2 звернулася до Управління МВС України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із повним пакетом документів, передбаченим п. 10 Порядку № 3-1 (а.с.17).

Згідно п.п. 12, 14 Порядку № 3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку. Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що діючим законодавством чітко розмежовано повноваження уповноваженого структурного підрозділу та органу, що призначає пенсію.

Так, на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок щодо прийняття за наслідками розгляду заяви з доданими до неї документами та подання уповноваженого структурного підрозділу рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії. В свою чергу, обов'язок щодо направлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області подання та документів покладено на Управління МВС України в Полтавській області.

Під час судового розгляду встановлено, що заявнику відмовлено в оформленні матеріалів і подання для призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника ще на етапі звернення до Управління МВС України в Полтавській області, як до уповноваженого структурного підрозділу, який оформлює всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії та направляє їх до органу, що призначає пенсію.

Так, після отримання заяви про оформлення документів для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1, відповідач жодного подання про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надіслав та самостійно прийняв рішення про відсутність правових підстав для оформлення матеріалів на призначення пенсії.

Під час прийняття рішення відповідачем не було зазначено про неналежне оформлення заяви про оформлення документів для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника та/або про відсутність будь-яких документів, передбачених Порядком № 3-1, які додаються до такої заяви.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, які передбачені чинним законодавством України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності відмови в оформленні матеріалів і подання для призначення ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вказаної частини позовних вимог.

При цьому, колегія суддів також дійшла висновку, що з метою повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, який безпідставно не направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подання про призначення пенсії та документи, зазначені в пункті 10 Порядку № 3-1, слід зобов'язати Управління МВС України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про оформлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1 та оформити подання, разом з відповідними документами, про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії у зв'язку з втратою годувальника і направити їх до уповноваженого органу для призначення пенсії.

Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність у нього правових підстав для оформлення подання для призначення пенсії через те, що особова справа ОСОБА_6 перебуває за місцем проходження служби у Київській області та необхідно звертатися саме до відповідного структурного підрозділу ГУМВС України в Київській області, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог п. 3 Порядку № 3-1, уповноваженим структурним підрозділом на який покладена робота з оформлення документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника є саме Управління МВС України в Полтавській області. Також колегія суддів зазначає, що вищевказана заявником обставина не була покладена суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваного рішення про відмову в оформленні матеріалів і подання для призначення ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Крім того, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, відповідач самостійно звертався до Військової частини 3027 з метою надання розрахунку вислуги років для призначення пенсії, тобто фактично визнав наявність у нього відповідних повноважень для оформлення матеріалів для призначення пенсії та вчинив відповідні дії на їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року по справі №816/3673/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015р. по справі №816/3673/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Водолажська Н.С.

Повний текст ухвали виготовлений 26.01.2016 р.